Ухвала суду № 53408171, 28.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 року м. Київ К/800/43889/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - Інспекція)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2014

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2014

у справі № 815/122/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Люмар" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2013 № 0001022280, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за вересень 2013 року в розмірі 71785 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2014, позов задоволено з тих мотивів, що податковим законодавством не обмежено у часі право платника на перенесення залишку від'ємного значення ПДВ до податкового кредиту наступного звітного періоду.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про порушення судами положень пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК), наслідком чого стало прийняття неправильного по суті спору рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення камеральної (електронної) перевірки даних, задекларованих у податковій звітності Товариства з ПДВ за вересень 2013 року, оформлену актом від 06.11.2013 № 2502/15-53-22-8/34252762.

Під час цієї перевірки відповідачем було виявлено факт включення платником до податкового кредиту залишку від'ємного значення ПДВ попередніх звітних періодів, який залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, у сумі 71785 грн. з терміном виникнення понад 1095 днів.

Згідно з пунктами 200.1 - 200.4 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналізовані законодавчі положення, які цілком відповідають приписам підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не обмежують у часі право платника на перенесення залишку від'ємного значення ПДВ до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Не дають підстави для висновку про існування відповідних обмежень і положення пункту 102.5 статті 102 ПК, який встановлює, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Адже цим приписом встановлено граничний строк для подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування; підстави для поширення цього строку на порядок перенесення платником залишку від'ємного значення ПДВ, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відсутні; інше розуміння податковим органом розглядуваного положення Закону не ґрунтується на його змісті та є проявом довільного тлумачення Інспекцією податкових норм.

У даному разі не можна визнати слушними і твердження Інспекції про необхідність виключення з податкового обліку платника від'ємного значення ПДВ у випадку неоплати товару після закінчення строку позовної давності.

Адже випадки коригування податкового кредиту з ПДВ наведені у статті 192 ПК.

Так, відповідно до пункту 192.1 цієї статті ПК якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Втім у даному разі Інспекцією не зазначено, за якою саме операцією у податковому обліку платника виникло від'ємне значення ПДВ в оспорюваній сумі, не доведено зміни компенсації вартості товару, з якою наведена норма пов'язує обов'язок платника відкоригувати податковий кредит.

З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли цілком об'єктивного висновку про відсутність підстав для виключення з податкового обліку Товариства залишку від'ємного значення з ПДВ в оспорюваній сумі та правомірно задовольнили позов.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено. У зв'язку з цим підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області відхилити.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2014 у справі № 815/122/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько