Ухвала суду № 53408150, 22.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/37965/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року

у справі № 826/6816/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві,

Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (далі - ТОВ «Аскоп-Україна»; позивач) до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві; відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - ГУ ДКС України у м. Києві; відповідач-2) задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 3 303 187,00 грн., яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Аскоп-Україна». Стягнуто з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь ТОВ «Аскоп-Україна» заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3 303 187,00 грн. та суму пені в розмірі 129 231,54 грн., нараховану на суму такої заборгованості. Присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Аскоп-Україна» понесені ним витрати із сплати судового збору в розмірі 560,28 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачі оскаржили його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року апеляційні скарги ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві та ГУ ДКС України у м. Києві задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2015 року скасовано. В задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2015 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач-2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Аскоп-Україна».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем 17 жовтня 2014 року подано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року, відповідно до якої сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, становить 3 303 187,00 грн., а також заяву про повернення зазначеної суми з бюджету.

За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аскоп-Україна» з питань правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за грудень 2011 року, січень, березень, жовтень 2012 року, березень, червень 2013 року, вересень 2014 року, відповідач-1 дійшов висновку про неможливість підтвердження суми від'ємного значення за вересень 2014 року в розмірі 3 303 187,00 грн. з огляду на неотримання результатів зустрічних перевірок контрагентів у ланцюгах постачання. В той же час, за наслідками здійсненої ревізії не прийнято податкове повідомлення-рішення про зменшення товариству суми бюджетного відшкодування в розмірі 3 303 187,00 грн., а також підтверджено фактичну сплату позивачем зазначеної суми податку на додану вартість у ціні придбаних у постачальників товарів (робіт, послуг).

Скасовуючи рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2015 року та відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що єдиною підставою, яка зумовлює виникнення в податкового органу обов'язку подання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про суму бюджетного відшкодування, є підтвердження відсутності порушень платником норм чинного законодавства при розрахунку суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

А відтак, за встановлених контролюючим органом обставин щодо неможливості підтвердження суми від'ємного значення за вересень 2014 року в розмірі 3 303 187,00 грн., що пов'язано з відсутністю відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок у ланцюгах постачання, відповідного обов'язку в ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, на переконання суду, не виникло.

Колегія суддів із вказаними доводами погодитись не може, виходячи з таких підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

За правилами пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктами 200.10, 200.11, 200.12, 200.13 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Таким чином, контролюючий орган у межах правил пункту 200.11 статті 200 ПК України може (має право) провести перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування за умови наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено з порушенням податкового законодавства, якщо ці порушення допущено саме платником податку при поданні податкової звітності та заяви про бюджетне відшкодування. Така перевірка, зокрема, не виключає можливості дослідження товарності та реальності господарських операцій із контрагентами платника податку.

Водночас наведені норми права не встановлюють залежність виплати бюджетного відшкодування від сплати податку на додану вартість контрагентами платника податку в ланцюгах постачання та не дають права контролюючому органу не подавати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетного відшкодування, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, з підстави незавершення перевірок контрагентів платника, які були постачальниками (продавцями) товарів (послуг), на вартість яких нарахований і сплачений податок, що підлягає відшкодуванню.

Крім того, відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

З огляду на те, що спірну суму податку на додану вартість не відшкодовано позивачу в строки, встановлені статтею 200 ПК України, суд першої інстанції дійшов цілком об'єктивного висновку про наявність у товариства права на нарахування пені в порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 ПК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову Окружного адміністративного суду м. Києва, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2015 року залишити в силі.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» витрати із сплати судового збору в розмірі 3 461,56 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.