Ухвала суду № 53408124, 22.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2015 року м. Київ К/800/10778/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року

у справі № 2а-1670/8230/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське зерно»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське зерно» (далі - ТОВ «Українське зерно»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000932305 від 02 червня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Українське зерно» судовий збір у розмірі 3,40 грн., сплачений платіжним дорученням № 77 від 13 жовтня 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Українське зерно» щодо підтвердження господарських відносин із платниками - Товариством з обмеженою відповідальністю «Імтрейдгрупп», Товариством з обмеженою відповідальністю «Самара-Агро Плюс», Приватним підприємством «Юліс-Агро», Приватним підприємством «Ріца», Товариством з обмеженою відповідальністю «Днепрспеціндустрія ЛТД», Приватним підприємством «Оліагроторг», Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_3 у лютому 2011 року, за результатами якої складено акт № 3995/23-6/30044094 від 11 травня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000932305 від 02 червня 2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 263 022,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 198.3 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у загальному розмірі 4 323 919,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Імтрейдгрупп» ТОВ «Самара-Агро Плюс», ПП «Юліс-Агро», ПП «Ріца», ТОВ «Днепрспеціндустрія ЛТД», ПП «Оліагроторг», СПД-ФО ОСОБА_3 за нікчемними правочинами.

Визнаючи протиправним та скасовуючи оспорюваний акт індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно врахували постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 року у справі № 2а-1670/8229/11, залишену без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000962305 від 02 червня 2011 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 060 898,00 грн., прийняте на підставі акту перевірки № 3995/23-6/30044094 від 11 травня 2011 року та з огляду на порушення товариством пункту 198.3 статті 198, статті 201 ПК України, як і у даній ситуації. Зазначеним судовим рішенням, зокрема, встановлено правомірність формування ТОВ «Українське зерно» податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання сільськогосподарської продукції в ТОВ «Імтрейдгрупп», ТОВ «Самара-Агро Плюс», ПП «Юліс-Агро», ПП «Ріца», ТОВ «Днепрспеціндустрія ЛТД», ПП «Оліагроторг», СПД-ФО ОСОБА_3 у лютому 2011 року.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, за змістом частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.

Водночас передбачене вказаною процесуальною нормою звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Проте, для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.

Однак, як з'ясовано судами, відповідачем на підтвердження своєї позиції щодо безтоварності (фіктивності) господарських операцій з придбання позивачем продукції в ТОВ «Імтрейдгрупп», ТОВ «Самара-Агро Плюс», ПП «Юліс-Агро», ПП «Ріца», ТОВ «Днепрспеціндустрія ЛТД», ПП «Оліагроторг», СПД-ФО ОСОБА_3 у лютому 2011 року не подано належних та допустимих доказів, які б спростовували встановлені у справі № 2а-1670/8229/11 обставини щодо реального характеру розглядуваних поставок.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в спірному випадку.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.