Ухвала суду № 53408119, 22.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2015 року м. Київ К/800/11767/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року

у справі № 2а-14996/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обіо»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Обіо» (далі - ТОВ «Обіо»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС; відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004522220 від 23 жовтня 2012 року та № 0004512220 від 23 жовтня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0004522220 від 23 жовтня 2012 року повністю та № 0004512220 від 23 жовтня 2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 59 448,56 грн. Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь ТОВ «Обіо» судовий збір у розмірі 1 700,28 грн. з Державного бюджету України шляхом його безспірного списання з рахунку ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року в частині задоволення позовних вимог, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову перевірку ТОВ «Обіо» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт № 454/22-205/32828660 від 12 жовтня 2012 року.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення товариством підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, 138.6 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні в Приватного підприємства «Рокада» робіт з монтажу та пусконаладки систем пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, пінного пожежогасіння, автоматики димовидалення, контролю загазованості на паркінгу в житлово-офісному комплексі за адресою: м. Київ, вул. Майорова, 5-а, яке не пов'язане з господарською діяльністю позивача.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган вказував про те, що всі роботи зі встановлення пожежної сигналізації повинні були бути здійснені в розглядуваному випадку до 15 грудня 2009 року, про що свідчить підпис особи - представника органу державного пожежного нагляду та відтиск печатки даної установи на акті готовності об'єкта до експлуатації, а тому придбання ТОВ «Обіо» робіт у ПП «Рокада» в липні 2011 року здійснено, на переконання ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, за відсутності розумної економічної причини (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

На підставі зазначеного акту перевірки та з огляду на виявлені порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004512220 від 23 жовтня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 59 448,56 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0004522220 від 23 жовтня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 636 948,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Зміст наведеної норми дає підстави для висновку про те, що будь-які витрати мають бути здійснені саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями.

Аналогічні вимоги містить і пункт 198.3 статті 198 ПК України, відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, придбання робіт (послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника. Така мета є необхідною умовою для формування даних податкового обліку. При цьому всі витрати мають бути здійснені в межах господарської діяльності платника податків.

Крім того, за змістом пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на формування даних податкового обліку, є реальне здійснення операцій з придбання робіт (послуг).

Як з'ясовано судами, на підтвердження реального характеру господарських операцій з придбання робіт у ПП «Рокада» позивачем подано належним чином оформлені договірні ціни, локальні кошториси, акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-3, податкові накладні, банківські виписки.

При цьому судовими інстанціями встановлено, що відповідачем під час проведення планової перевірки не враховано, що предметом договору № 155/10 від 08 жовтня 2010 року, укладеного між ТОВ «Обіо» та ПП «Рокада», були монтажні та пусконалагоджувальні роботи систем паркінгу в житлово-офісному комплексі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Майорова, 5-а. В свою чергу, акт готовності об'єкта до експлуатації від 15 грудня 2009 року, на який посилається податковий орган в акті перевірки № 454/22-205/32828660 від 12 жовтня 2012 року, стосується виключно житлових приміщень, а не паркінгу, який був введений в експлуатацію значно пізніше, а саме - відповідно до сертифікату відповідності серії КВ № 16411014109 від 12 липня 2011 року на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації від 01 червня 2011 року.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність збільшення податковим органом товариству сум грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 59 448,56 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 636 948,00 грн. оскаржуваними актами індивідуальної дії.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.