Постанова № 53407420, 04.11.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 р. Справа № 816/2682/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Боровик Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2015р. по справі № 816/2682/15

за позовом ОСОБА_1

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

13 липня 2015 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі про тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ), в якому просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 10 червня 2015 року № 4906-17/551 та № 4905-17/552.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2015 року по справі№816/2682/15 адміністративний позов ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 10 червня 2015 року № 4906-17/551 в частині нарахування суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який підлягає сплаті фізичною особою, яка є власником об'єкту житлової нерухомості у розмірі 1612,06 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 10 червня 2015 року № 4905-17/552 в частині нарахування суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який підлягає сплаті фізичною особою, яка є власником об'єкту житлової нерухомості у розмірі 2358,82 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 113 (сто тринадцять) гривень 61 (шістдесят одну) копійку.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2015 року по справі№816/2682/15 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі та його представник в судовому засіданні зазначив про порушення судом першої інстанції, вимог ст.129 Конституції України, ст.ст.7, 9, 11, 69, 86, 159 КАС України, пп.265.7.1, пп.265.7.2 п.265.7 ст.265 Податкового кодексу України. Вказав на правомірність нарахування позивачу податку на нерухоме майно, оскільки ОСОБА_1 має у власності житлові будинки площею більше 500 кв.м. Отже, з викладених підстав, вважає, що судом першої інстанції дійшов помилкового висновку, задовольнивши позовні вимоги у вказаній частині, а тому, судове рішення в частині задоволення адміністративного позову підлягає скасуванню.

Позивач у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та, з викладених підстав, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником двох житлових будинків:

- загальною площею 300,4 кв.м, житловою площею 129,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 25)

- загальною площею 205,3 кв.м, житловою площею 146,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 26).

10 червня 2015 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 4906-17/551 (а.с. 9), яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 2602,25 грн та № 4905-17/552 (а.с. 10) про визначення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 3783,32 грн.

Позивач, не погоджуючись з правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 10 червня 2015 року № 4906-17/551 та № 4905-17/552, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 10 червня 2015 року № 4906-17/551 в частині в частині нарахування суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який підлягає сплаті фізичною особою, яка є власником об'єкту житлової нерухомості у розмірі 990,19 грн. та № 4905-17/552 в частині визначення позивачу суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 1424,50 грн., суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом правомірно винесені вказані податкові повідомлення-рішення у зазначених частинах, у межах наданих повноважень та у відповідності до норм податкового законодавства, чинного на час виникнення спірних відносин.

Разом з тим, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 червня 2015 року № 4906-17/551 в частині нарахування суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який підлягає сплаті фізичною особою, яка є власником об'єкту житлової нерухомості у розмірі 1612,06 грн. та № 4905-17/552 в частині нарахування суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який підлягає сплаті фізичною особою, яка є власником об'єкту житлової нерухомості у розмірі 2358,82 грн., суд першої інстанції виходив з їх незаконності та необґрунтованості, оскільки розрахунок ставки податку для позивача, здійснений податковим органом із застосуванням розміру ставки 2,7% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та є протиправним.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції в частині задоволення адміністративного позову, з наступних підстав.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості /підпункт 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України в редакції закону від 27 березня 2014 року N 1166-VIІ/,

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка /підпункт 265.2.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України/.

Відповідно до пункту 265.3 статті 265 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно.

База оподаткування об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з житлової площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

У разі наявності у платника податку - фізичної особи більше одного об'єкта оподаткування, в тому числі різних видів (квартир, житлових будинків або квартир і житлових будинків), база оподаткування обчислюється виходячи з сумарної загальної площі таких об'єктів з урахуванням норм підпункту 265.4.1 пункту 265.4 цієї статті.

Пунктом 265.4 статті 265 Податкового кодексу України встановлено пільги із сплати податку.

База оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв. метрів;

в) для різних видів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів.

Ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначена пунктом 265.5 статті 265 Податкового кодексу України.

Ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Так, пунктом 265.5 статті 265 Податкового кодексу України, в редакції від 27.03.2014 року, що діяла з 01 квітня 2014 року по 31 грудня 2014 року, врегульовано, що ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб встановлюються в таких розмірах:

а) не більше 1 відсотка - для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 240 кв.м, або житлового будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 500 кв.м;

б) 2,7 відсотка - для квартири/квартир, загальна площа яких перевищує 240 кв.м, або житлового будинку/будинків, загальна площа яких перевищує 500 кв. метрів;

в) 1 відсоток - для різних видів об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна загальна площа яких не перевищує 740 кв.м;

г) 2,7 відсотка - для різних видів об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна загальна площа яких перевищує 740 кв.м.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, контролюючим органом позивачу визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом винесення податкових повідомлень-рішень від 10 червня 2015 року № 4906-17/551, яким визначено розмір податку за 2014 рік за перебування житлового будинку загальною площею 205,3 кв.м, житловою площею 146,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 у приватній власності та № 4905-17/552 про визначення розміру податку за перебування у приватній власності житлового будинку загальною площею 300,4 кв.м, житловою площею 129,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.

Контролюючим органом надано розрахунок згідно якого він визначив розмір податкового зобов'язання для позивача: ((146,6 кв.м + 129,3 кв.м) - 250,00 грн) х 12,18 грн (1% мінімальної заробітної плати) :12 місяців х 3 місяці = 78,87 грн (сума податку, на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нарахованого позивачу Кременчуцькою ОДПІ на загальний об'єм нерухомого майна за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2014 року) та ((205,3 кв.м + 300,4 кв.м) - 250,00 грн) х 32,89 грн (2,7% мінімальної заробітної плати) :12 місяців х 9 місяців = 6306,70 грн (сума податку, на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нарахованого позивачу Кременчуцькою ОДПІ на загальний об'єм нерухомого майна за період з 01 квітня 2014 року по 31 грудня 2014 року).

Так, матеріалами справи підтверджено, що при здійсненні розрахунку контролюючий орган трактує підпункти "а" та "б" пункту 265.5 статті 265 Податкового кодексу України, як такі, що передбачають застосування для визначення розміру податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сумарну площу двох окремих об'єктів нерухомого майна та, відповідно, застосування ставки податку 2,7%.

Колегія суддів погоджується з правомірністю визначення розміру податкового зобов'язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ОСОБА_1 із застосуванням ставки податку 2,7%, яка підлягає застосуванню до об'єкта оподаткування, оскільки застосуванню підлягає показник сумарної площі двох окремих об'єктів нерухомого майна позивача.

Так, колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 265.5 статті 265 Податкового кодексу України визначено ставки податку в розмірі:

а) не більше 1 відсотка - для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 240 кв.м, або житлового будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 500 кв.м;

б) 2,7 відсотка - для квартири/квартир, загальна площа яких перевищує 240 кв.м, або житлового будинку/будинків, загальна площа яких перевищує 500 кв. метрів;

При цьому, поняття «квартири/квартир» та «будинку/будинків» слід розуміти як «квартири або квартир» та «будинку або будинків», оскільки загальновизнаним є розуміння знаку «/» як «або».

На підтвердження можливості застосування в даному випадку множини (будинків) як альтернативи застосування єдиного числа (будинок), свідчить також наступне визначення: «загальна площа яких», що вказує на сумарність визначення загальної площі.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідно до вимог п.п.265.3.4 п.265.3 ст. 265 ПК України зазначено, що при наявності у платника податку - фізичної особи більше одного об'єкта оподаткування, в тому числі різних видів (квартир, житлових будинків або квартир і житлових будинків), база оподаткування обчислюється виходячи з сумарної загальної площі таких об'єктів з урахуванням норм підпункту 265.4.1 пункту 265.4 цієї статті.

Тобто, за наслідками дослідження змісту п.п.265.3.4 п.265.3 ст. 265 та п.п. 265.5.2 п. 265.5 ст. 265 Податкового кодексу України, вбачається, що законодавець в приписах абзаців "а" та "б" зазначеної норми передбачає визначення розміру ставки податку для фізичних осіб - 1% або 2,7% в залежності від загальної площі відносно всіх об'єктів нерухомого майна, які перебувають у власності платника податків, а не кожного з об'єктів нерухомого майна окремо.

Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги той факт, що загальна площа житлових будинків, які перебувають у приватній власності позивача, перевищує 500 кв.м., колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом правомірно визначено ОСОБА_1 суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, із застосуванням правил абзацу "б" при визначенні розміру ставки податку для фізичних осіб 2,7% мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 10 червня 2015 року № 4906-17/551 в частині нарахування суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який підлягає сплаті фізичною особою, яка є власником об'єкту житлової нерухомості у розмірі 1612,06 грн. та № 4905-17/552 в частині нарахування суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який підлягає сплаті фізичною особою, яка є власником об'єкту житлової нерухомості у розмірі 2358,82 грн., діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Підсумовуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги у вказаній частині є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2015 року по справі №816/2682/15 в частині задоволення позовних вимог не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення адміністративного позову, внаслідок допущених порушень підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2015р. по справі № 816/2682/15 скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст постанови виготовлений 09.11.2015 р.