Ухвала суду № 53407162, 11.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 р. Справа № 815/1842/15

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Турецької І.О.

при секретарі - Аврамовій О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Департамент міського господарства Одеської міської ради про скасування державної реєстрації права власності,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Департамент міського господарства Одеської міської ради про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 у м. Одесі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено повністю.

Скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 96.9 кв.м., яке виникло на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради, згідно розпорядження від 31 жовтня 2001 року НОМЕР_2, зареєстровано і записано у реєстрову книгу за НОМЕР_1.

В апеляційній скарзі Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 30.01.1991 року прописаний за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_2, проте 24.10.2001 року виписаний на підставі рішення Іллічівського районного суду м.Одеси від 22.10.2001 року, яким ОСОБА_2 визнано таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_2 м. Одесі.

31 жовтня 2001 року Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 у м. Одесі отримала ОСОБА_3.

Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 у м. Одесі (загальна площа квартири 96, 9 кв.м) видано управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради згідно з розпорядженням від 31 жовтня 2001 року НОМЕР_2 та зареєстровано і записано у реєстрову книгу за НОМЕР_1.

Державна реєстрація права власності проведена КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості"- запис в реєстровій книзі 425пр-стр118-р281.

В подальшому квартиру АДРЕСА_2 м. Одесі було перепродано.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2004 року, свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 у м. Одесі, видане 31.10.2001 року на ім'я ОСОБА_3 визнано недійсним. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири за вказаною адресою від 12 листопада 2001 року, укладений ОСОБА_3 з ОСОБА_4, зареєстрований Одеською товарною біржею у журналі біржових угод з нерухомістю під реєстраційним №27812. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири за вказаною адресою від 26 грудня 2001 року, укладений ОСОБА_4 з ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №19592.

Рішення набрало законної сили 09.07.2007 року.

Крім того, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 березня 2010 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 м.Одесі, укладений 12.11.2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений Одеською товарною біржею під №27812, в подальшому посвідчений приватним нотаріусом. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 м. Одесі, укладений 26.12.2001 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом.

Рішення набрало законної сили 05.06.2012 року.

03 липня 2014 року Департаментом міського господарства Одеської міської ради прийнято розпорядження №101, яким відповідно до рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2004 року визнано недійсним та скасовано свідоцтво НОМЕР_1 від 31.10.2001 року про право власності на житло за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_3.

У зв'язку із скасуванням свідоцтва про право власності на квартиру за адресою: м.Одеса, АДРЕСА_2, виданого на ім'я ОСОБА_3, позивач звернувся до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції з заявою про внесення запису про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно.

Однак, рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції №20172340 від 20 березня 2015 року відмовлено у внесенні запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_2.

Рішення державного реєстратора обґрунтовано тим, що за відсутності державної реєстрації прав, проведеної до 1 січня 2013 року, у Державному реєстрі прав, державний реєстратор переносить до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, та вносить запис про скасування державної реєстрації прав. З огляду на зазначене, заявнику роз'яснено про необхідність надати документ, що посвідчує факт державної реєстрації права власності, відповідно до вимог діючого на той час законодавства, на підставі визнаного недійсним документа.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; порядок ведення Державного реєстру прав визначає Кабінет Міністрів України, згідно зі ст.ст. 10, 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У відповідності з положеннями ст.ст. 15, 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам, яка проводиться на підставі заяви власника, іншого право набувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи, разом із якою подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Процедуру прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) та скасування записів (далі - заява) Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), перелік документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури, визначає Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року №3502/5 (далі Порядок №3502/5).

Згідно з п. 2.6 вказаного Порядку, для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

Як вбачається із матеріалів справи, право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 у м. Одесі було проведено до 1 січня 2013 року, про що управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради було видано на ім'я ОСОБА_3 Свідоцтво про право власності на житло від 31 жовтня 2001 року НОМЕР_2 (зареєстровано і записано у реєстрову книгу за НОМЕР_1). Державна реєстрація права власності проведена КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" - запис в реєстровій книзі 425пр-стр118-р281.

Водночас, Свідоцтво про право власності на житло від 31 жовтня 2001 року НОМЕР_2, яке стало підставою виникнення за останньою права власності на вказане нерухоме майно, визнано недійсним та скасовано.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, правильнім є висновок суду першої інстанції про відсутність підстави права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 у м. Одесі.

Суд першої інстанції враховуючи те, що визнано недійсним за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2004 року та скасовано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 у м. Одесі, виданого 31.10.2001 року на ім'я ОСОБА_3, дійшов цілком вмотивованого висновку про те, що до Державного реєстру прав має бути внесено запис про скасування державної реєстрації прав.

Доводи апелянта про неможливість скасування спірної державної реєстрації, з посиланням на відсутність запису про державну реєстрацію вищевказаного об'єкту у Державному реєстрі прав колегія суддів не бере до уваги.

Так, згідно п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду державної реєстрації прав, проведеної до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, за відсутності державної реєстрації таких прав у Державному реєстрі прав, державний реєстратор переносить до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, та вносить запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, законодавство передбачає особливий порядок внесення записів до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року

Відтак, правильним є висновок суду першої інстанції, що для скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_3 і Петрова у м. Одесі проведеної до 01 січня 2013 року, державний реєстратор, згідно вимог п. 41 Порядку №1141, переносить до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію прав (Свідоцтво про право власності на житло від 31 жовтня 2001 року НОМЕР_2 (зареєстровано і записано у реєстрову книгу за НОМЕР_1), державна реєстрація права власності проведена КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» - запис в реєстровій книзі 425пр-стр118-р281) та вносить запис про скасування державної реєстрації таких прав.

Отже, враховуючи те, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, їм дана належна юридична оцінка, колегія суддів погоджується із правовою позицією суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що в супереч ч.2 ст. 71 КАС, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О.Турецька