Постанова № 53407017, 10.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 754/12357/15 Головуючий у 1-й інстанції: Грегуль О.В. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

при секретарі Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії в розмірі 2960,62 грн., починаючи з 03.07.2015 року.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 14.09.2015 року та прийняте нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 14.04.1998 року позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі Закон № 2262-XII).

Відповідно до атестату про зняття з обліку № 14/1959 від 02.07.2015 року позивачу виплату пенсії за вислугу років згідно Закону № 2262-XII було припинено, у зв'язку з переходом на пенсію за віком.

25.08.2015 року ОСОБА_3 звернувся до УПФ України в Деснянському районі м. Києва з заявою про перерахунок його пенсії із застосуванням середньої заробітної плати по країні за три роки, що передують року перед зверненням за призначенням пенсії в розмірі 2960,62 грн.

Проте, відповідач листом № 5402/09/Г-498 від 25.08.2015 року відмовив позивачу в даному перерахунку, оскільки призначення і нарахування позивачу пенсії за віком, здійснено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні за 2007 рік.

Вважаючи, що при призначенні пенсії за віком відповідач протиправно застосував показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2007 рік, а не показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача із застосуванням середньої заробітної плати по країні за три роки, що передують року перед зверненням за призначенням пенсії, оскільки переведення з одного виду пенсії на інший та призначення пенсії, не є тотожними поняттями.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, до призначення пенсії за віком, отримував пенсію за вислугу років, як військовослужбовець, призначену на умовах і в порядку, передбачених Закон № 2262-XII. Так, при розрахунку вказаної пенсії не застосовувалася будь-яка середня заробітна плата в галузях економіки України, бралися зовсім інші показники, ніж ті, що використовуються відповідачем для нарахування пенсії за віком на умовах, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам, які мають право на пенсію за цим Законом обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Таким чином, при обчисленні пенсії за вислугу років, призначеної згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», за основу береться грошове забезпечення, яке, в свою чергу, складається з окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

В свою чергу, відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року.

Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не містить жодного посилання на показник «середня заробітна плата у галузях економіки України» (тим більше саме за 2007 рік).

За таких обставин даний показник не має жодного відношення до пенсії позивача за вислугу років, що отримувалася ним, оскільки при її розрахунку він не застосувався взагалі, а тому і не повинен застосовуватися при розрахунку пенсії за віком.

Таким чином, оскільки формула розрахунку раніше призначеної пенсії не містила в собі такої складової як «середня заробітна плата (дохід), що передує року звернення за призначенням (перерахунком) пенсії», то висновок про необхідність застосування для призначення позивачу пенсії за віком показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України (тим більше за 2007 рік), є не вірним.

Статтею 5 Закону № 2262-XII визначено, що особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Отже, умови й порядок обчислення цих пенсій визначені різними законодавчими актами. Тобто, законодавець окремо виділив призначення пенсії на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, в даному випадку відбулося саме призначення пенсії на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, позивачу було припинено виплату пенсії за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з причин призначення пенсії за віком за іншим Законом. Наведене підтверджується вищезгаданим атестатом про зняття позивача з обліку.

Таким чином, оскільки позивачу було призначено інший вид пенсії за іншим законом у 2015 році, то має застосовуватися показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2012-2014 роки, як це передбачено статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Також, оскільки пенсія згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була призначена вперше, то для визначення розміру пенсії мають застосовуватися формули, які використовуються при призначенні пенсії вперше, а не ті формули та граничні розміри коштів, які використовуються при переході із одного виду пенсії на інший.

При цьому, слід зауважити, що переведення з одного виду пенсії на інший виконується в порядку, передбаченому ч. 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Як зазначено в нормі цієї статті, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії (ч. 4 статті 45 вказаного Закону).

Отже, проаналізувавши наведені вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що при переведенні з одного виду пенсії на інший тільки за бажанням пенсіонера можуть застосовуватись норми частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Матеріали справи не місять жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність такого бажання у позивача як на момент призначення пенсії за віком у 2015 році, так і на час вирішення спору в суді.

Так, в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 наголосив на тому, що не просив, а отже не давав згоду на врахування зарплати із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії

В ч. 3 статті 45 даного Закону мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсій по матеріалам пенсійної справи, що в даному випадку відсутнє, так як мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року № 21-612а14 та від 09.06.2015 року № 21-550а14.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачу при призначенні позивачу пенсії за віком в 2015 році, необхідно було застосувати показники середньої заробітної плати за 2012-2014 роки, а не показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях України за 2007 рік.

Таким чином необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим є підстави для скасування постанови суду першої інстанції.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року - скасувати.

Ухвалити по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 із застосувавнням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2012, 2013 та 2014 роки, починаючи з 03.07.2015, з урахуванням проведених виплат.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.