Ухвала суду № 53406835, 22.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

про відмову в залишенні позовної заяви без розгляду

22 квітня 2013 року № 826/1965/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Патратій О.В., суддів Бояринцевої М.А., Винокурова К.С., при секретарі судового засідання Хилі І. В., за участю представників сторін: від позивача - ОСОБА_1, від відповідачів - Бедненка В.М., Сологуб О.М. від третіх осіб - не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справіза позовомОСОБА_4до Національного банку України Голови правління Національного Банку України Соркіна Ігоря Вячеславовичатреті особи1. ОСОБА_6 2. Міністерство юстиції України провизнання незаконним нормативно-правового акту,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_4, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_1, до Національного Банку України, Голови правління Національного Банку України Соркіна І.В. про визнання таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та незаконним п. 1.3 глави 1 Інструкції «Про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України», затвердженої постановою НБУ №502 від 12.12.2002р. «Про затвердження інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України» із поворотом його виконання та зазначенням способу його здійснення.

В судовому засіданні 22 квітня 2013 року представником відповідача було заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з огляду.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначав, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки глава 1 Інструкції «Про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України» була доповнена спірним пунктом 1.3 постановою Національного Банку України від 09.09.2009 р. № 538 (набрала чинності 20.11.2009 р.), який вподальшому викладено у новій редакції постановами Національного Банку України від 11.08.2011 р. № 278 (набрала чинності 23.09.2011 р.) та від 11.10.2011 р. № 364 (редакція діяла до 01.01.2013 р.). Строк оскарження спірного пункту нормативно-правового акту, на думку відповідача, починається з моменту його опублікування.

У зв'язку з тим, що позивач реалізував своє право на звернення до суду лише в лютому 2013 року, відповідач стверджує про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечував та зазначав, що при зверненні до адміністративного суду позивачем дотримано встановлений ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства шестимісячний строк, оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав з січня 2013 року, коли отримав відмову банку у здійсненні валютно-обмінної операції за відсутності паспорта. Також ОСОБА_1 зазначав, що його донька, від імені якої подано позов, є неповнолітньою особою, тому не могла самостійно реалізувати своє право на звернення до суду з моменту набрання чинності спірним нормативно-правовим актом.

Розглянувши подане представником відповідача клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Дія нормативного акта розповсюджується на визначене коло осіб з певного періоду у часі та на певній визначеній території, і розпочинається з моменту набрання ним чинності. Чинне законодавство охоплює значну кількість нормативно-правових актів, які мають різні показники параметру їх дії: часові, просторові та за колом осіб.

Нормативно-правові акти поширюють свою дію на певні категорії суб'єктів. Наприклад, дія оскаржуваного у даній справі пункту 1.3 Інструкції «Про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України» поширюється на всіх фізичних осіб (громадян України, іноземців, а також осіб без громадянства), а тому вони можуть бути оскаржені будь-якою фізичною особою.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. КАС України не містить норми про те, що строк оскарження нормативно-правового акта обчислюється з дня його опублікування. Така норма відсутня як у статті 99 КАС України, яка регулює питання строків звернення до суду, так і у статті 171 КАС України, якою встановлені певні особливості розгляду справ з приводу оскарження нормативно-правових актів.

Позивач у справі - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є неповнолітньою особою.

Якщо стати на позицію відповідача про настання строку оскарження нормативно-правових актів з моменту їх публікації для всіх без винятку осіб, виходить, що всі неповнолітні особи втрачають право на оскарження нормативно-правові актів, які були опубліковані раніше 6 місяців до досягнення ними повноліття.

Це означає, що коли до особи будуть застосовані норми відповідного нормативно-правового акта (який опубліковано за 6 місяців до досягнення нею повноліття), то можливі порушення прав особи не зможуть бути усунуті шляхом звернення до суду. Саме на такому тлумаченні наполягає відповідач.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

В даному випадку спірний акт було застосовано до позивача у січні 2013 року, що підтверджується листом Київського відділення № 7 ПАТ «Дочірній Банку Сбербанку Росії», яким позивача повідомлено про можливість здійснення валютно-обмінної операції з моменту отримання паспорту.

Суд зазначає, що при розгляді справ в порядку адміністративного судочинства ключовим питанням є захист прав особи, які порушені суб'єктом владних повноважень (зокрема, рішенням індивідуальним чи нормативно-правовим).

Враховуючи те, що ОСОБА_4 звернулась до суду 11 лютого 2013 року, шестимісячний строк звернення до суду позивачем пропущено не було.

З вищенаведеного вбачається, що підстави для задоволення заявленого відповідачем клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_4 без розгляду - відсутні.

Керуючись ст. 99, ст. 100, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити представнику відповідача в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_4 без розгляду.

Ухвала не підлягає оскарженню та відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили з моменту її постановлення.

Головуючий суддя О.В. Патратій

Суддя М.А. Бояринцева

Суддя К.С. Винокуров