Ухвала суду № 53406812, 11.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11434/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 листопада 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Бистрик Г.М., Межевича М.В.

за участю секретаря Кучкарової Я.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу - Служби колії до Державної фіскальної служби України про зобов'язання розглянути скаргу,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Комунальне підприємство "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу - Служби колії, звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України), в якому просить зобов'язати відповідача розглянути скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу - Служби колії на рішення заступника начальника ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві № 0009861706, № 0009921706, № 0010001706, № 0010051706, № 0010111706, № 001020170 від 18 лютого 2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної фіскальної служби України від 12 травня 2015 № 9942/6/99-99-10-01-07-15 про залишення повторної скарги без розгляду. Зобов'язано Державну фіскальну службу України розглянути скаргу Комунального підприємства «Київпастранс» в особі відокремленого підрозділу - Служби колії від 14 квітня 2015 року № 30-14/182 на рішення заступника начальника ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві № 0009861706, № 0009921706, № 0010001706, № 0010051706, № 0010111706, № 001020170 від 18 лютого 2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Державної фіскальної служби України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Так, апелянт в своїй апеляційній скарзі посилається на ту обставину, що останнім днем подання скарги був вихідний день 13.04.2015 року, тоді як позивач з повторною скаргою звернувся 14.04.2015 року, а чинним законодавством України не передбачено перенесення останнього строку подання скарги, якщо він припадає на вихідний чи святковий день.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що звернулись в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що рішеннями заступника начальника ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві № 0009861706, № 0009921706, № 0010001706, № 0010051706, № 0010111706, № 001020170 від 18 лютого 2015 року до Комунального підприємства "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу - Служби колії застосовані штрафні санкції за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.18-23).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивачем подані до Головного управління ДФС у місті Києві скарги від 06 березня 2015 року на рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві № 0009861706, № 0009921706, № 0010001706, № 0010051706, № 0010111706, № 001020170 від 18 лютого 2015 року (а.с.12-17).

За результатом розгляду, рішенням Головного управління ДФС у місті Києві від 31 березня 2015 року № 5356/10/26-15-10-08-32 рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві № 0009861706, № 0009921706, № 0010001706, № 0010051706, № 0010111706, № 001020170 від 18 лютого 2015 року залишені без змін, скарги позивача - без задоволення (а.с.10-11).

Зазначене рішення було отримано позивачем 03.04.2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.74). Дана обставина не заперечується сторонами по справі.

У подальшому, позивачем 14 квітня 2015 року подано повторну скаргу № 30-14/182 до Державної фіскальної служби України (а.с.8-9).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 12 травня 2015 року № 9942/6/99-99-10-01-07-15 скаргу Комунального підприємства «Київпастранс» в особі відокремленого підрозділу - Служби колії залишено без розгляду у зв'язку з порушенням строку подання повторної скарги (а.с.7).

Не погоджуючись з вказаним вище рішенням про залишення скарги без розгляду, позивач звернулась до суду з позовом.

Суд першої інстанції, прийшов до висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог в повному обсязі, так як відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним рішення з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Так, спеціальним Законом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України від 08.07.2010 року № 2064-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі по тексту Закон №2464).

Частиною четвертою ст.25 Закону №2464 передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

При цьому, Порядок розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 452 (далі - Порядок №452) визначає процедуру подання та розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - вимога) та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами десятою, одинадцятою статті 25 Закону №2464; скарг банків на рішення про накладення фінансових санкцій, передбачених частиною дванадцятою зазначеної статті.

Відповідно до пункту 3.1 цього Порядку №452 у разі коли головні управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі надсилають скаржнику рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий скаржник має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до Міністерства доходів і зборів України.

Строк, встановлений для подання повторної скарги, не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скаргу та інші документи до неї передано на пошту.

Так, в даному позові виник спрір з приводу визначення останнього дня на подачу повторної скарги.

З матеріалів справи вбачаєтсья та підтверджено сторонами по справі, що позивачем отримано рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 31 березня 2015 року № 5356/10/26-15-10-08-32 отримано позивачем 03 квітня 2015 року, тобто десятий день на подачу скарги є 13 квітня 20-15 року. Однак, повторну скаргу передано на поштове відділення для направлення 14 квітня 2015 року. Дана обставина встановлена судом першої інстанції та підтверджено сторонами в суді апеляційної інстанції.

При цьому, позивач вважає, що оскільки 13 квітня 2015 (останній день на подачу скарги) припадає на вихідний день (12 квітня - Пасха, наступний понеділок - вихідний), то останній день для подачі скарги переноситься на перший за ним робочий, тобто 14 квітня 2015 року. З таким твердженням також погодився суд першої інстанції при винесенні рішення по суті спору.

Однак, відповідач вважає, що оскільки спеціальним законодавством, зокрема, Законом №2464 та Порядком №452, передбачено строк подачі повторної скарги - десять календарних днів, та не передбачено перенесення строків з вихідного на перший робочий день, то оскаржуване рішення про залишення скарги без розгляду винесено ним правомірно.

Так, дійсно, до даних правовідносин не застосовуються положення Податкового кодексу України, на який помилково посилається суд першої інстанції, а мають бути застосовані норми спеціального законодавства, зокрема, Закону №2464, а останнім в свою чергу не передбачено перенесення строку подачі скарги з вихідного на наступний робочий день.

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаними доводами відповідача з наступних підстав.

Положеннями статті 19 Закону України "Про міжнародні договори" від 29 червня 2004 року встановлено, що міжнародні договори є частиною національного законодавства.

Відповідно до частини першої ст. 9 КАС України при вирішенні адміністративних справ суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною четвертою ст.9 КАС України встановлено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. При цьому, частиною шостою даної статті визначено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Отже, до даних відносин також має бути застосовано міжнародні договори, які мають вищу юридичну силу порівняні з Законом №2464.

Так, Європейська конвенція про обчислення строків (ETS № 76) від 16 травня 1972 року, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, у статті 5 вказує, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо diesadquem (для цілей цієї Конвенції термін «diesadquem» означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.

Аналогічна правова позиція також висловлена в постанові Верховного Суду України від 09.06.2015 року у справі №21-18а15, де визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний або святковий день, граничним строком є перший після нього робочий день.

Відповідно до ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Керуючись вищезазначеним, колегія суддів дійшла висновку, що у разі якщо останній день строку подання повторної скарги, в порядку передбаченому ст. 25 Закону №2464, припадає на вихідний або святковий день, граничним строком подання такої скарги є перший після нього робочий день. Тому початок перебігу встановленого частиною четвертою статті 25 Закону №2464 десятиденного строку для подачі повторної скарги пов'язаний саме із таким робочим днем.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість рішення Державної фіскальної служби України від 12 травня 2015 року № 9942/6/99-99-10-01-07-15 про залишення повторної скарги без розгляду, в зв'язку з чим, воно підлягає визнанню протиправними та скасуванню.

Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи, які були на час розгляду справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм матеріального права в частині застосування до спірних правовідносин положень ст.53 Податкового кодексу України, колегія суддів не приймає до уваги, так як відповідно до частини другої ст.200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі носять формальний характер та не спростовують висновку суду першої інстанції. Натомість оскаржувана Постанова суду ухвалена у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Г.М. Бистрик

М.В. Межевич

Повний текст ухвали виготовлено 12 листопада 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Бистрик Г.М.

Межевич М.В.