Ухвала суду № 53406376, 05.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/681/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авіган» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2015 року ТОВ «Авіган» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000122203 від 17 січня 2015 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 185 528 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган дійшов необґрунтованого висновку про безтоварність проведених підприємством господарських операцій з контрагентами ПП «Віапласт» та ПП «Буд Системс», так як у ТОВ «Авіган» у наявності всі первинні документи, якими підтверджується реальність господарських відносин. Факт відсутності ПП «Віапласт» за адресою місцезнаходження був встановлений лише у вересні 2014 року, тоді як господарські операції здійснювались у липні 2014 року, а відсутність основних та транспортних засобів у вказаного контрагента не позбавляє останнього можливості вести посередницьку діяльність та укладати договори. Позивач вважає безпідставним посилання податкового органу на акт перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області №4259/15-53-22-08/39097034 від 25.07.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Буд Системс» щодо документального підтвердження господарських відносин з контрагентами їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень, червень 2014 року», посилаючись на те, що дії ДПІ по складанню зазначеного акту визнано неправомірними постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2014р. у справі №815/6155/14.

ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області проти позову заперечувала, зазначивши, що в порушення п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, у зв'язку з не підтвердженням факту придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «Віапласт» та у ПП «Буд Системс» підприємством ТОВ «Авіган» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 148 422 грн. Будь-які документи мають силу первинних лише у разі фактичного здійснення господарських операцій. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2015р. позов ТОВ «Авіган» задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області №0000122203 від 17.01.2015р.

Приймаючи вказане рішення суд дійшов висновку про доведеність позивачем первинними документами реальності здійснення господарських операцій з контрагентами ПП «Віапласт» та ПП «Буд Системс», а доводи ДПІ щодо протилежного ґрунтуються на припущеннях.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «Авіган» залишити без задоволення. Апелянт вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на наявність у позивача первинних документів по взаємовідносинах з його контрагентами, зазначивши, що ТОВ «Авіган» до перевірки не надано документів, підтверджуючих транспортування придбаного у ПП «Віапласт» товару, а також позивач мав можливість самостійно здійснювати роботи, на виконання яких ним було залучено ПП «Буд Системс». Судом не надано відповідної правової оцінки доводам відповідача на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення задекларованих господарських операцій.

Апелянт, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибув, представник ТОВ «Авіган» подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, а тому, на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №1772 від 02.12.2014р., відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, у період з 03.12.2014р. по 09.12.2014р. податковим ревізором-інспектором відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Авіган» з питань взаємовідносин з ПП «Буд Системс» за червень-серпень 2014 року та з ПП «Віапласт» за липень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки №133/22-213/35358416 від 16 грудня 2014 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 148422 грн. (у т.ч. червень 2014 року - 30280 грн., липень 2014 року - 93162 грн., серпень 20114 року - 24980 грн.).

В акті перевірки зазначено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Авіган» сформовано податковий кредит за результатами здійснення господарських відносин з контрагентами ПП «Віапласт» та ПП «Буд Системс». За результатами проведеного аналізу та здійснених заходів податковий орган дійшов висновку про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Авіган» у вказаних періодах з підприємствами-контрагентами. Зокрема, щодо відносин позивача з ПП «Віапласт», то в акті перевірки ДПІ зазначила про ненадання позивачем доказів транспортування придбаного у ПП «Віапласт» товару згідно договору поставки №0407АВ від 04.07.2014р.; не встановлено походження реалізованого товару; ПП «Віапласт» відсутнє за податковою адресою, у підприємства відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, трудові ресурси, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби; встановлено штучне формування ПП «Віапласт» податкового кредиту з ПДВ для суб'єктів господарювання - покупців по товарах (роботах, послугах) походження, рух, а також кількість та якість яких відслідкувати неможливо. Щодо господарських операцій ТОВ «Авіган» з ПП «Буд Системс», то ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області в акті перевірки посилається на отриману від ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області інформацію, а саме акт від 25.07.2014р. №4259/15-53-22-08/39097034 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Буд Системс» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень, червень 2014 року», яким зафіксовано відсутність підприємства за податковою адресою, відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, основних фондів, трудових ресурсів, виробничих активів. Згідно акту перевірки номенклатура наданих ПП «Буд Системс» позивачу послуг згідно договорів підряду №7В/14 від 02.06.2014р., №5ЕМ/14 від 13.06.2014р., №5Ш/14 від 20.06.2014р., №14ГЛ/14 від 27.06.2014р., №9С/14 від 01.07.2014р., №07С/14 від 07.07.2014р. має загальний характер, а відповідно до ліцензії ДАБІ України серії АЕ №261751 ТОВ «Авіган» може самостійно здійснювати роботи, на виконання яких воно залучило ПП «Буд Системс».

17 січня 2015 року, на підставі акту перевірки №133/22-213/35358416 від 16.12.2014р., ДПІ у Малиновському районі м.Одеси прийняла податкове повідомлення-рішення №0000122203, яким позивачу збільшила суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 185528 грн. (в т.ч. за основним платежем - 148422 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 37106 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ «Авіган» про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень, зафіксованих актом перевірки №133/22-213/35358416 від 16.12.2014р., у зв'язку з чим визначення позивачу на підставі такого акту до сплати грошових зобов'язань є незаконним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період видами діяльності, якими фактично займалося ТОВ «Авіган», було: неспеціалізована оптова торгівля; установлення та монтаж машин і устаткування; електромонтажні роботи.

04.07.2014р. між ПП «Віапласт» (Постачальник) ТОВ «Авіган» (Покупець) було укладено договір поставки №0407АВ, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар, а Покупець зобов'язаний прийняти товар і оплатити його вартість на умовах і в строки згідно договору; Постачальник зобов'язаний надати Покупцю податкову накладну, складену у відповідності з вимогами ст.201 ПК України, а також копію квитанції про внесення такої податкової накладної до Єдиного державного реєстру податкових накладних. Найменування та якість товару, а також його характеристики визначаються сторонам в Специфікаціях (додатках), які є невід'ємною частиною цього договору; поставка товару здійснюється на умовах СРМ ІНКОТЕРМС м.Одеса, склад перевізника «Нова Пошта»; передача (приймання - здача) товару здійснюється на складі покупця. Мета придбання товару - для власного використання.

Вказаний договір підписано директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірено відповідними печатками.

На виконання умов вказаного договору ПП «Віапласт» було поставлено ТОВ «Авіган» товар згідно Специфікації №1 на суму 175 860 грн. (з яких ПДВ - 29310 грн.) та Специфікації №2 на суму 8100 грн. (з яких ПДВ - 1350 грн.), що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, виписками по рахунку, платіжними дорученнями, рахунками на оплату. Наявність вказаних документів зафіксовано актом перевірки, зауважень щодо достатності та правильності їх оформлення ДПІ не зазначає.

Суми податку на додану вартість включені ТОВ «Авіган» до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість. В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України чи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В акті перевірки відповідач посилається на ненадання ТОВ «Авіган» доказів транспортування придбаного у ПП «Віапласт» товару. Однак, судом першої інстанції встановлено, що перевезення товарів здійснювалось ФОП ОСОБА_1, автомобілем VOLVO FH12, держ. знак НОМЕР_1, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 В підтвердження вказаних обставин в матеріалах справи міститься товарно-транспортна накладна №Р30/07 від 30.07.2014р.

В апеляційній скарзі ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області не спростовує таких висновків суду першої інстанції, однак повторно цитує положення акту перевірки щодо ненадання доказів транспортування ТМЦ.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що виробником кабелів марок ВВГ є ПАТ «Одеський кабельний завод «Одескабель», з яким ПП «Віапласт» ніколи не мав взаємовідносин, що, за висновками ДПІ, свідчить про неможливість реалізації такого товару ТОВ «Авіган». Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта, оскільки погоджується з Одеським окружним адміністративним судом, що реалізований на адресу позивача товар міг бути придбаний ПП «Віапласт» у посередників і ТОВ «Авіган», в свою чергу, не зобов'язане перевіряти походження товару, так як головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді).

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до посилань ДПІ на інформацію, викладену в листі ДПІ в Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 29.09.2014р. №33271/7/15-53-22-3/7 «Про відпрацювання підприємства ПП «Віапласт» за липень 2014 року», зокрема, щодо відсутності у ПП «Віапласт» основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей, та відсутності ПП «Віапласт» за місцезнаходженням, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Варто зазначити, що розбіжностей між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ПП «Віапласт» актом перевірки не встановлено та не зафіксовано.

Крім цього, за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено, що в порушення вимог п.198.1, п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України, ТОВ «Авіган» занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у розмірі 117762 грн. за липень 2014 року у зв'язку з відсутністю факту придбання послуг у підприємства ПП «Буд Системс».

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період між ПП «Буд Системс» (Підрядник) та ТОВ «Авіган» (Замовник) було укладено ряд договорів підряду: №7В/14 від 02.06.2014р., №9С/14 від 01.07.2014р., №7С/14 від 07.07.2014р., №14ГЛ/14 від 27.06.2014р., №5Ш/14 від 20.06.2014р., №5ЕМ/14 від 13.06.2014р., на виконання яких ПП «Буд Системс» за замовленням ТОВ «Авіган» здійснювало відповідні роботи.

Виконані роботи оформлено актами наданих послуг, копії яких наявні в матеріалах справи.

В підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано та судом досліджено наряди - завдання, податкові накладні, рахунки на оплату, банківські виписки. Наявність вказаних документів зафіксовано актом перевірки.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ посилається на висновки акту ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 25.07.2014р. №4259/15-53-22-08/39097034 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Буд Системс» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень, червень 2014 року», яким зафіксовано відсутність підприємства за податковою адресою, відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, основних фондів, трудових ресурсів, виробничих активів.

Однак, акт ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 25.07.2014р. №4259/15-53-22-08/39097034 не може вважатись належним доказом допущення позивачем порушення, так як зазначений акт свідчить лише про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Буд Системс», однак вказаний акт взагалі не є перевіркою, а викладені в ньому висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.

Відповідно до п.4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України 22 квітня 2011 року №236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3).

В свою чергу, додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій містить зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, згідно якого такий акт повинен містити тільки загальну інформацію про платника податків та фіксувати факт неможливості проведення звірки із зазначенням причин цього і не може містити висновків про порушення цим суб'єктом податкового законодавства.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тієї чи іншої діяльності. В свою чергу, податковий орган не надав пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб, транспортних засобів тощо достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентом.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015р. у справі №815/6155/14 визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м.Одеси по проведенню у порушення порядку та способу зустрічної звірки, за результатом якої був складений акт від 25.07.2014р. №4259/15-53-22-08/39097034 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Буд Системс» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень, червень 2014 року» та по внесенню до діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів інформацію, на підставі цього акту; зобов'язано ДПІ у Приморському районі м. Одеси вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів інформацію, внесену на підставі акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 25.07.2014р. №4259/15-53-22-08/39097034 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Буд Системс» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень, червень 2014 року».

ТОВ «Авіган» доведено, що при укладенні договорів воно переконалося у тому, що підприємства-контрагенти ПП «Віапласт» та ПП «Буд Системс» були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстровані як платники податку на додану вартість і мали право на видачу податкових накладних.

Позивачем, також, доведено, що зазначені вище договори не були ані удаваними, ані фіктивними, мають економічний ефект, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Віапласт» та ПП «Буд Системс».

У справі, що розглядається, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не надано доказів того, що по спірних операціях у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та його контрагенти діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Оскільки встановлено, що договори з контрагентами ТОВ «Авіган» укладено у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції вважає, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на безтоварність правочинів, укладених ТОВ «Авіган» з ПП «Віапласт» та ПП «Буд Системс», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження реальності правочинів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000122203 від 17 січня 2015 року

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.