Постанова № 53406255, 12.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 370/1738/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Косенко А.В.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Беспалова О.О.,

при секретарі судового засідання Гнідіній М.Ю.,

за участю представника позивача Ганенко Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу начальника відділу освіти Макарівської районної державної адміністрації на постанову Макарівського районного суду Київської області від 28 вересня 2015 року у справі за позовом Гаврощинського сільського голови VI скликання Макарівського району Київської області до начальника відділу освіти Макарівської районної державної адміністрації, за участю третьої особи Макарівської районної державної адміністрації Київської області про визнання незаконним та скасування наказу в частині, -

ВСТАНОВИВ:

Гавронщинський сільський голова VI скликання Макарівського району Київської області Коба Олексій Анатолійович (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до начальника відділу освіти Макарівської районної державної адміністрації Київської області Савченко Валентини Миколаївни, в якому просив визнати незаконним та скасувати в частині наказ відділу освіти Макарівської районної державної адміністрації №168 від 08.06.2015 року «Про попередження працівників загальноосвітніх навчальних закладів Макарівського району про скорочення штатних одиниць».

Постановою Макарівського районного суду Київської області від 28 вересня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки оскаржуваний у даній справі наказ не порушує права позивача.

З матеріалів справи вбачається, що 08.06.2015 начальником відділу освіти Макарівської районної державної адміністрації Київської області було прийнято наказ «Про попередження працівників навчальних закладів Макарівського району про скорочення штатних одиниць» (далі по тексту - оскаржуваний наказ).

Згідно з п. 1 вказаного наказу директору Небелицької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів доручено попередити педагогічний та молодший обслуговуючий персонал про ліквідацію загальноосвітнього навчального закладу та звільнення працівників.

Пунктом 2 оскаржуваного наказу доручено керівникам Гаврощинської ЗОШ І-ІІ ступенів (Грищенко О.М.), Маковищанського НВО «загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дитячий садок» (Шевченко В.М.), Соснівської ЗОШ І-ІІ ступенів (Чубукова В.М.), Ніжиловицького НВО «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок» (Шевченко В.М.), Соснівської ЗОШ І-ІІ ступенів (Попович К.В.) до 12.06.2015 попередити педагогів та молодший обслуговуючий персонал про реорганізацію загальноосвітніх навчальних закладів із пониженням ступенів навчання та можливе скорочення працівників.

В преамбулі документа зазначено, що наказ прийнято відповідно до розпорядження голови Макарівської районної державної адміністрації від 12.02.2013 №33 «Про затвердження перспективного плану створення шкільних округів та модернізації мережі навчальних закладів Макарівського району до 2015 року», затвердженого рішенням сесії Макарівської районної ради від 19.07.2013 №639-23-VІ, рішенням Макарівської районної ради від 25.07.2014 №893-31-VІ «Про внесення змін до рішення районної ради від 19.07.2013 «Про затвердження перспективного плану створення шкільних округів та модернізації мережі навчальних закладів Макарівського району», з метою реорганізації з пониженням ступеня навчання Гавронщинської ЗОШ І-ІІ ступенів, Лишнянської ЗОШ І-ІІ ступенів, Маковищанського НВО «загальноосвітня школа І-ІІ ступенів-дитячий садок», Ніжиловицького НВО «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок», Соснівської ЗОШ І-ІІ ступенів та ліквідації Небелицької ЗОШ І-ІІ ступенів із 01 вересня 2015 року.

Посилаючись на те, що у червні 2015 року до сільського голови Гавронщинської сільської ради надійшло усне звернення батьків, учнів Гавронщинської ЗОШ І-ІІ ступенів, які повідомили сільського голову про те, що їм стало відомо про прийняття наказу №168 від 08.06.2015р. «Про попередження працівників загальноосвітніх навчальних закладів Макарівського району про скорочення штатних одиниць», який є протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову, позивач зазначив, що оскільки постановою Макарівського районного суду Київської області від 30.09.2014 по справі № 370/2065/14-а, що була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015, було визнано незаконним та скасовано рішення Макарівської районної ради шостого скликання Київської області №893-31-УІ від 25.07.2014р. «Про внесення змін до рішення районної ради від 19 липня 2013 року №639-23-УІ «Про затвердження перспективного плану створення шкільних округів та модернізації мережі навчальних закладів Макарівського району» в частині пункту 1 про доповнення розділу 5 «План модернізації мережі навчальних закладів району на 2013-2015 року», розділ 2014 рік пунктом 6: Гавронщинська ЗОШ 1-М ступеня реорганізувати в Гавронщинська ЗОШ І ступеня, спірний наказ, що прийнятий на підставі зазначеного рішення районної ради, яке скасоване в судовому порядку, є незаконним та підлягає скасуванню.

Приймаючи рішення про задоволення позову та скасування п. 2 оскаржуваного наказу, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ відповідача не відповідає вимогам закону в частині, що стосується Гавронщинської ЗОШ І-ІІ ступенів, оскільки відповідач не мав права приймати зазначений наказ з врахуванням постанови Макарівського районного суду Київської області від 30 вересня 2014 року по справі № 370/2065/14-а.

Перевіряючи наведений висновок суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. То ж для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Із наведених положень вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.04.2012 року у справі за позовом акціонерного товариства «Санофі-Авентіс Франція» до Міністерства охорони здоров'я України, треті особи - Державне підприємство «Державний фармакологічний центр Міністерства охорони здоров'я України», Відкрите акціонерне товариство «Фармак», Компанія «Мілі Хелскере Лімітед», Компанія «Новахім Індастріз Лімітед», про визнання протиправними та скасування рішень.

Відповідно до статті 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права..

Як вбачається зі змісту п. 2 оскаржуваного наказу відповідача, керівникам Гаврощинської ЗОШ І-ІІ ступенів (Грищенко О.М.), Маковищанського НВО «загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дитячий садок» (Шевченко В.М.), Соснівської ЗОШ І-ІІ ступенів (Чубукова В.М.), Ніжиловицького НВО «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок» (Шевченко В.М.), Соснівської ЗОШ І-ІІ ступенів (Попович К.В.) доручено до 12.06.2015 попередити педагогів та молодший обслуговуючий персонал про реорганізацію загальноосвітніх навчальних закладів із пониженням ступенів навчання та можливе скорочення працівників.

Таким чином, оскаржуваний пункт 2 спірного наказу стосується трудових прав працівників освітніх закладів та спрямований на дотримання трудових прав працівників при реорганізації цих закладів.

При цьому позивачем не надано доказів того, яким чином та які права Гаврощинського сілького голови порушені спірним наказом, а також доказів на підтвердження повноважень представляти інтереси інших осіб - працівників закладів освіти, трудових прав та обов'язків яких стосується оскаржуване рішення відповідача.

Оскільки судом не встановлено порушення прав позивача у даній справі оскаржуваним наказом, колегія суддів приходить до висновку, що вказана обставина є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову без перевірки відповідності наказу вимогам закону.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та прийняв рішення з помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 13.07.2015 було вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту 2 наказу відділу освіти Макарівської районної державної адміністрації №168 від 08.06.2015 року «Про попередження працівників загальноосвітніх навчальних закладів Макарівського району про скорочення штатних одиниць» в частині зобов'язання керівника Гаврощинської ЗОШ І-ІІ ступенів попередити педагогів та молодший обслуговуючий персонал про реорганізацію загальноосвітніх навчальних закладів із пониженням ступеня навчання та можливе скорочення працівників.

Згідно з ч. 4 ст. 118 КАС України якщо у задоволенні вимог позивачеві буде відмовлено, вжиті заходи забезпечення адміністративного позову зберігаються до набрання постановою суду законної сили. Проте суд може одночасно з прийняттям постанови або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення адміністративного позову або заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим.

Зважаючи на викладене, враховуючи відсутність підстав для задоволення позову, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 13.07.2015.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу начальника відділу освіти Макарівської районної державної адміністрації задовольнити.

Постанову Макарівського районного суду Київської області від 28 вересня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову Гаврощинського сільського голови VI скликання Макарівського району Київської області до начальника відділу освіти Макарівської районної державної адміністрації відмовити.

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 13.07.2015 шляхом зупинення дії пункту 2 наказу відділу освіти Макарівської районної державної адміністрації №168 від 08.06.2015 року «Про попередження працівників загальноосвітніх навчальних закладів Макарівського району про скорочення штатних одиниць» в частині зобов'язання керівника Гаврощинської ЗОШ І-ІІ ступенів попередити педагогів та молодший обслуговуючий персонал про реорганізацію загальноосвітніх навчальних закладів із пониженням ступеня навчання та можливе скорочення працівників, скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.О. Беспалов

Постанову в повному обсязі виготовлено 12.11.2015 року

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Грибан І.О.