Ухвала суду № 53406214, 12.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3865/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

12 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Беспалова О.О.,

при секретарі судового засідання Гнідіній М.Ю.,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа Головне управління господарського забезпечення Національного банку України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, в якому просив суд зобов'язати Дніпровську районну в м. Києві державну адміністрацію повторно розглянути заяву про приватизацію житла та прийняти відповідне рішення, яким задовольнити подану заяву на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримала, просила апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про судовий розгляд.

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 27.03.2013 № 198 «Про надання житлової площі працівникам підприємств, установ та організацій Печерського району» затверджено спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету Центрального апарату Національного банку України від 20.03.2013 № 12 про надання ОСОБА_4 на сім'ю із двох осіб однокімнатної квартири АДРЕСА_1

Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією ОСОБА_4 було видано ордер № 009779 серії Б на жиле приміщення від 28.03.2013 на сім'ю у складі двох осіб: він та дружина.

Зазначена квартира була одержана в порядку пайової участі в житловому будівництві згідно з укладеним між Національним банком України та публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» договором № 4162/РН/Г-2104 про інвестування у житлове будівництво від 24.12.2012 на підставі акта приймання-передавання квартир № 1/4 від 14.02.2013, зареєстрованого в Департаменті будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

03.12.2014 позивач звернувся до Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про приватизацію однокімнатної квартири АДРЕСА_1

Листом від 12.12.2014 № 43/1-282 ОСОБА_4 управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації було надано відповідь, в якій роз'яснено, що для оформлення передачі в приватну власність квартири АДРЕСА_1, яка не передана до комунальної власності м. Києва, заявнику необхідно надати до органу приватизації житлового фонду Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації лист-дозвіл на приватизацію, із зазначенням складу сім'ї, від організації, яка надавала житлову площу та де квартира перебуває в повному господарському віданні або оперативному управлінні.

Вважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_4 звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права.

Перевіряючи наведений висновок суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову, позивач посилався на ту обставину, що відмова у приватизації квартири є незаконною, оскільки ним було подано до органу приватизації всі передбачені законодавством документи.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначає, що будинок по АДРЕСА_1 не переданий до власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва, у зв'язку чим відсутні повноваження на проведення приватизації.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначаються Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно ч.2 ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Положеннями ч.1 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Згідно п.1 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду України», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики.

Згідно п.п. 2, 3 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду України» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (п. 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду України»).

Відповідно до п. 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що квартира, із заявою про приватизацію якої звернувся позивач, була одержана в порядку пайової участі в житловому будівництві згідно з укладеним між Національним банком України та публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» договором № 4162/РН/Г-2104 про інвестування у житлове будівництво від 24.12.2012 на підставі акта приймання-передавання квартир № 1/4 від 14.02.2013, зареєстрованого в Департаменті будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

В матеріалах справи відсутні докази передання квартири АДРЕСА_1 до комунальної власності.

Враховуючи положення ч. 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизації спірної квартири може бути здійснена після передання її до комунальної власності.

При вирішенні справи суд враховує положення ч. 2 ст. 11 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу.

Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту, є диспозитивним правом позивача.

Наведену позицію відображено в постанові Верховного Суду України від 13.03.2007 по справі № 21-1627во06.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач не оскаржує дії відповідача щодо розгляду його заяви про приватизацію, а просить лише повторно розглянути заяву про приватизацію житла та прийняти відповідне рішення, яким задовольнити подану заяву на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_1.

Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2010 за №109/17404 (далі по тексту - Положення №396).

Пунктом 17 Положення №396 передбачено, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Згідно пункту 18 Положення №396 громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копію документа, що посвідчує особу; технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку; довідка про склад сім'ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Позивач просив повторно зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву та прийняти відповідне рішення, яким задовольнити подану заяву на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_1.

В матеріалах відсутні докази подання всіх необхідних документів, передбачених п. 18 Положення № 396, а зобов'язання прийняти рішення певного змісту з питань, що належить до компетенції відповідача, буде втручанням у внутрішню компетенцію суб'єкта владних повноважень, що є неприпустимим.

Зважаючи на те, що позивач не оскаржує дії відповідача щодо розгляду його заяви про приватизацію та враховуючи межі заявлених вимог, на підставі системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують та відхиляються судом так, як є помилковими.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.О. Беспалов

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 12.11.2015

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Грибан І.О.