Постанова № 53406195, 09.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8850/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Оксененка О.М.,

при секретарі Агаркові Б.М.,

за участю: представника позивача Томіна О.О.

представника відповідача Кучеренко Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес", звернувся до суду з даним позовом, в якому просив скасувати розпорядження відповідача про застосування до Товариства заходу впливу від 03 квітня 2015 року №652 та зобов'язати прийняти рішення про закриття справи про правопорушення, провадження у якій розпочато актом про правопорушення законодавства у сфері ринків фінансових послуг від 05 лютого 2015 року №61/13-15/13/6.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 03.04.2015 №652, в решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення справи, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала і просила її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та громадянином ОСОБА_5 було укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/6685246 від 23.05.2014, яким забезпечено транспортний засіб марки «Toyota Land Cruiser», номерний знак НОМЕР_1.

09.09.2014 на вул. Шевченка у м. Дніпропетровську з вини водія ОСОБА_5, що керував транспортним засобом марки «Toyota Land Cruiser», номерний знак НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобіль марки «Honda Civic» номерний знак НОМЕР_2, власником якого є громадянка ОСОБА_6, отримав механічні пошкодження.

10.09.2014р. громадянкою ОСОБА_6 на адресу ПрАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" було направлено заяву, разом з необхідними документами, про подію, що має ознаки страхового випадку, а 19.09.2014 позивач отримав від останньої заяву щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування.

Цього ж дня ПрАТ «СК «Брокбізнес» було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу HondaCivic, д.р.н. НОМЕР_2, та складено відповідний акт огляду, а 23.09.2014 за заявою ПрАТ «СК «Брокбізнес» було проведено дослідження та складено Висновок № 2258 експертного дослідження автотоварознавця, відповідно до якого вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля Honda Civic, д.р.н. НОМЕР_2 становить 5997, 30 грн. (в т.ч. ПДВ 390, 33 грн. в вартості запасних частин та механізмів).

За результатом розгляду страхової справи позивач прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, про що листом від 02.12.2014 №2058-11 повідомив громадянку ОСОБА_6, при цьому, відмова вмотивована тим, що, оскільки, ОСОБА_5 сидів в автомобілі, але не керував ним в момент ДТП, тобто, не був водієм в момент ДТП, тому у нього відсутнє право складати повідомлення встановленого МТСБУ зразка та залишати місце ДТП без виклику підрозділів МВС. Крім цього, було звернуто увагу, що в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду не заповнений п.11 «Видимі пошкодження транспортного засобу А» .

Вказана відмова позивача стала підставою для звернення ОСОБА_6 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, з питання невиконання ПрАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" своїх обов'язків за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

14.01.2015 року на адресу ПрАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" від відповідача надійшов запит від 31.12.2014 року №12538/13-8 про надання інформації стосовно виконання зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/6685246 від 09 вересня 2014 року, на який позивач надав свої пояснення листом від 16.01.2015 року №51-11.

05.02.2015 року відповідачем складено акт №61/13-15/13/6 про правопорушення законодавства у сфері ринків фінансових послуг позивачем, згідно з яким, ПрАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" порушено п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в частині невиконання страховиком обов'язку протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених ст. 32 та/або ст. 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

За результатами розгляду справи про правопорушення, 03.04.2015 року відповідачем оформлено розпорядження, яким приписано позивачу усунути порушення законодавства про фінансові послуги у строк до 23 квітня 2015 року.

Дане розпорядження було виконано позивачем, проте, вважаючи його протиправним, він оскаржує його у цьому позові.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 безпідставно склали повідомлення встановленого МТСБУ зразка («Європротокол»), чим позбавили страховика можливості встановити факт ДТП, що і стало правомірною підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, при цьому, суд погодився з доводами позивача, що ОСОБА_5, перебуваючи в нерухомому автомобілі (припаркованому), хоча і на водійському сидінні, мав статус пасажира, а не водія.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, згідно п.10 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон №2664), державне регулювання ринків фінансових послуг - здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам;

Пунктом 10 частини 1 статті 28 цього Закону визначено, що національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Відповідно до ст.39 Закону №2664, у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Пунктом 1 частини 1 статті 40 цього Закону передбачено, що національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може, зокрема, зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення.

Спеціальним законом, що регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, є Закон України «Про страхування».

Статтею 1 цього Закону визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 7 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим видом страхування.

В свою чергу, відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961), відповідно до ст. 3 якого обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В свою чергу, згідно зі ст.6 Закону №1961, дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого, є страховим випадком.

Відповідно до п. 33.2 ст. 33 Закону № 1961, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу МВС України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Статтею 34 Закону №1961 визначено, що страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. (34.3.) Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). (34.4.) Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Згідно із п. 36.2 ст. 36 цього Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

При цьому, статтею 37 цього Закону визначено виключний перелік підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), а саме:

- навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;

- вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону);

- невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;

- неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач наголошує, і з ним погоджується суд першої інстанції, що на момент події ОСОБА_5 не був водієм забезпеченого за полісом транспортного засобу, оскільки автомобіль знаходився в нерухомому стані, а тому був пасажиром.

Проте, колегія суддів не приймає такі доводи і вважає, що зупинка транспортного засобу не впливає на правовий статус особи, яка ним керує, оскільки пасажиром є особа, яка користується транспортним засобом і перебуває в ньому, але не причетна до керування ним (п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306).

Крім того, як вбачається з п. 2.3. цих Правил, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, зокрема, перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу, тобто, поняття «водій» застосовується законодавцем до особи, яка не тільки керує, а й буде приймати участь в керуванні транспортним засобом, тобто, поняття «водій» не ототожнюється тільки з особою, транспортний засіб якої перебуває в русі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вказані позивачем підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування є надуманими.

Також, формальними, на погляд суду, є посилання позивача на той факт, що учасниками ДТП не було заповнено п.11 «Європротоколу» щодо видимих пошкоджень забезпеченого транспортного засобу та відсутність фотофіксації пошкоджень транспортного засобу потерпілої особи.

Умови заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яке надається Страховику чи Моторному (транспортному) страховому бюро України водієм транспортного засобу на виконання підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також застосування Типових схем дорожньо-транспортних пригод та розподілу відповідальності учасників дорожньо-транспортної пригоди за заподіяну ними шкоду при оформленні документів по дорожньо-транспортним пригодам без участі уповноважених на те працівників міліції, регулюються Інструкцією щодо заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, затвердженою Протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 р. №274/2011 (далі - Інструкція).

Так, згідно п. 7.9 вказаної Інструкції, у п. 11 стисло зазначаються видимі пошкодження кожного транспортного засобу.

Як установлено судом, у п. 11 Європротоколу "Видимі пошкодження транспортного засобу А" не зазначено жодного пошкодження автомобіля Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_1, при цьому, заповнений п. 11 Європротоколу "Видимі пошкодження транспортного засобу В", оскільки саме цей транспортний засіб зазнав пошкоджень, в той час, як видимих пошкоджень транспортного засобу «А» могло і не бути.

Також, заслуговують на увагу доводи апелянта щодо безпідставного посилання позивача на відсутність фіксування пошкоджень автомобіля шляхом фотографування, оскільки Інструкція не передбачає такого обов'язку для учасників ДТП, а лише рекомендує зафіксувати місце події шляхом фотографування, тому ця обставина також не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач діяв правомірно, в межах наданих повноважень та з метою, з якою ці повноваження надані, що він і довів суду як суб'єкт владних повноважень, в свою чергу, суд першої інстанції ухвалив рішення при неповному з'ясуванні усіх обставин, що мають суттєве значення, оскільки, доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 серпня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанова в повному обсязі складена 11 листопада 2015 року.

Головуючий суддя: Л.В.Губська

Судді: Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.