Ухвала суду № 53405840, 10.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2015 рокусправа № П/811/404/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у справі № П/811/404/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента-Оіл"

до: Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про: визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента-Оіл" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000652204 від 02 жовтня 2014 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Ювента-Оіл" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 28 067 940,00 грн., у тому числі 18 711960,00 грн. основного платежу та 9 355 980,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000662204 від 02 жовтня 2014 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Ювента-Оіл" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2014 року у сумі 423 787,00 грн;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000672204 від 02 жовтня 2014 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Ювента-Оіл" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 8 645 187,00 грн., у тому числі 5 763 458,00 грн. основного платежу та 2 881 729,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Відповідач - Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду подала апеляційну скаргу, у якій просить постанову суду першої інстанції у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 05.09.2014 р. по 11.09.2014 р. повноважними особами Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента-Оіл" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Уністрой" за травень, червень, липень, жовтень 2013 року, ТОВ "Барилит Плюс" за травень 2014 року та ТОВ "Талис Плюс" за червень 2014 року, за результатами якої складено акт №41/11-23-22-04/37096772 від 18.09.2014 р.

В акті перевірки податковим органом зафіксовано допущені позивачем порушення:

- п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 18 711 960,00 грн., у тому числі за травень 2013 року - 223 099,00 грн., за червень 2013 року - 813 866,00 грн., за липень 2013 року - 709 201,00 грн., за серпень 2013 року - 122 388,00 грн., за жовтень 2013 року - 2 653 618,00 грн., за листопад 2013 року - 1 544 626,00 грн., за травень 2014 року - 6 875 610,00 грн., за червень 2014 року - 5 769 552,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (рядок 19 декларації з ПДВ) за травень 2014 р. на загальну суму 423 787,00 грн;

- п.138.2, 138.4, 138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік у сумі 5 763 458,00 грн.

На підставі акта перевірки Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000652204 від 02.10.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 28 067 940,00 грн., у тому числі 18 711 960,00 грн. основного платежу та 9 355 980,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) ;

- №0000662204 від 02.10.2014 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2014 року у сумі 423 787,00 грн.;

- №0000672204 від 02.10.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 8 645 187,00 грн., у тому числі 5 763 458,00 грн. основного платежу та 2 881729,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі вказаних актів перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ "Талис Плюс", ТОВ "Брилит Плюс", ТОВ "Уністрой". За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті податковим органом не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ видом діяльності за КВЕД ТОВ "Ювента-Оіл", є роздрібна торгівля пальним.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договору поставки нафтопродуктів №01-01/2013-П від 01.01.2013 р. (а.с.68-77, Т.1) ТОВ "Ювента-Оіл" придбало у ТОВ "Уністрой" бензин, зокрема, у травні 2013 року на суму 1 338 596,39 грн., у тому числі ПДВ - 223 099,40 грн., у червні 2013 року на суму 4 883 196,82 грн., у тому числі ПДВ - 813 866,14 грн., у липні 2013 року на суму 14 257 287,76 грн., у тому числі ПДВ - 2 376 214,62 грн., у жовтні 2013 року на суму 15 921 708,31 грн., у тому числі ПДВ - 2 653 618,05 грн., що підтверджується актами приймання здачі нафтопродуктів та податковими накладними.

Згідно п.4.2 Договору товар поставляється покупцю партіями, в кількості та за ціною, визначеними Додатковими угодами на умовах: EXW - склад ПАТ "Дніпронафтопродукт". Умови поставки товару ЕХW (ex works) "франко-завод" відповідно до Інкотермс-2000 означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці, без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Транспортування придбаних нафтопродуктів відповідно до договору №386 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 29.07.2010 р. здійснювалося ТОВ "ТД "Кременчукнафтопродуктсервіс", що підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів.

Оплату вартості товару придбаного у ТОВ "Уністрой" здійснено позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями та випискою по банківському рахунку.

Разом з тим, слід зауважити на те, що за вказаними господарськими операціями позивачем у 2013 році задекларовано витрати у розмірі 30 333 991,00 грн., а також податковий кредит, зокрема, у травні 2013 року у сумі 223 099,40 грн., у червні 2013 року - 813 866,14 грн., у липні 2013 року - 709 200,89 грн., у серпні 2013 року - 122 388,10 грн., у жовтні 2013 року - 2 653 618,05 грн., у листопаді 2013 року - 1 544 625,63 грн.

Також відповідно до договорів поставки нафтопродуктів №01/105-НП від 01.05.2014 р., №02/1-НП від 02.05.2014 р., №02/2-НП від 02.05.2014 р., №08/2-НП від 08.05.2014 р., ТОВ "Ювента-Оіл" у травні 2014 року придбало у ТОВ "Брилит Плюс" бензин на загальну суму 43 796 379,30 грн., у тому числі ПДВ - 7 299 396,54 грн., що підтверджується актами приймання здачі нафтопродуктів та податковими накладними.

Крім того, відповідно до п.4.2 Договорів товар поставляється покупцю партіями протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній Додатковій угоді до Договору на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукти" на правах власності або використовуються на підставі цивільно-правових договорів.

Як вбачається з матеріалів справи транспортування придбаних нафтопродуктів здійснювалося ТОВ "ТД "Кременчукнафтопродуктсервіс", що підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів.

Оплату вартості товарів придбаних у ТОВ "Брилит Плюс" здійснено позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями та випискою по банківському рахунку.

Також судом встановлено, що за вказаними господарськими операціями позивачем у травні 2014 року задекларовано податковий кредит у сумі 7 299 396,55 грн., а також від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

А за договором поставки нафтопродуктів №01/06-48П від 01.06.2014 р. ТОВ "Ювента-Оіл" у червні 2014 року придбало у ТОВ "Талис Плюс" бензин на суму 32 074 593,01 грн., у тому числі ПДВ - 5 345 765,50 грн., що підтверджується актом приймання здачі нафтопродуктів та податковою накладною.

Транспортування придбаних нафтопродуктів здійснювалося ТОВ "ТД "Кременчукнафтопродуктсервіс", що підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів. За вказаною господарською операцією позивачем у червні 2014 року задекларовано податковий кредиту сумі 5 345 765,50 грн.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що дійсно витрати понесені позивачем за вищевказаними господарськими операціями з ТОВ "Талис Плюс", ТОВ "Брилит Плюс", ТОВ "Уністрой" безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ "Ювента-Оіл".

Отже, дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач в актах перевірки позивача і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

При цьому, 22 червня 2015 року, податковим органом подано до суду апеляційної інстанції клопотання щодо затвердження примирення сторін у зв'язку з досягненням податкового компромісу.

Розглянувши клопотання та вивчивши матеріали справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо задоволення клопотання відповідача та закриття провадження у справі з наступних підстав.

Заява про закриття провадження у справі обґрунтована тим, що підрозділом 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, який набрав чинності 17 січня 2015 року, передбачено можливість застосування податкового компромісу.

Згідно п. 1 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до п. 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно п. 12 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України заява про застосування податкового компромісу може бути подана протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності цим підрозділом.

Відповідно до п. 8 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Так, відповідно до поданого клопотання між ТОВ "Ювента Оіл" та Кіровоградської ОДПІ Головного Управління ДФС у Кіровоградській області досягнуто податковий компроміс щодо частково визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 02.10.2014 року на сумму 6066798-основний платіж, 3033399- штрафні санкції та щодо визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток , визначеного податковим повідомленням - рішенням від 02.10.2014року №0000672204

За таких обставин, враховуючи наведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відповідності податкового зобов'язання, щодо якого подано заяву, умовам податкового компромісу, передбаченим Податковим Кодексом.

Тому, з огляду на викладене та враховуючи сплату платником податків податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про досягнення податкового компромісу.

Приписами п.11-2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Стаття 194 КАС України передбачає, що позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

У ч. 1, 3 ст. 113 КАС України закріплено, що сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову. У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Таким чином, враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо закриття провадження у справі у зв'язку з досягненням податкового компромісу.

Висновки суду першої інстанції, щодо підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.

Таким чином, з огляду на викладене та враховуючи встановлення судом першої інстанції неправомірності винесеного податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне постанову суду першої інстанції визнати нечинною, а провадження у справі закрити.

Керуючись ст. 198, ст. 200, 203 ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року - в частині скасування податкового повідомлення рішення №0000672204 та № 0000652204 на суму 6066798грн - основний платіж та 3033399 - штрафні санкції від 02 жовтня 2014 року визнати нечинною, провадження у справі закрити з підстав досягнення податкового компромісу, в решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко