Постанова № 53404976, 30.10.2015, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/5797/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2015 року м. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Лабань Г.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А4009 про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся з позовною заявою до відповідача в якій просить зобов'язати здійснити виплату добових за час відрядження в розмірі 7740 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що відповідно до наказу командира військової частини А4009 від 29.12.2014 року №284 він відряджений у ВЧ А4152 (с.Нова Любомирка, Рівненська область) в розпорядження командира частини на 30 діб. В подальшому термін його відрядження подовжувався, а всього тривалість безперервного відрядження склала 258 діб.

По прибуттю до пункту постійної дислокації його повідомили, що оплату добових йому здійснювати не будуть.

Не погоджується з такою позицією відповідача, а тому просить адміністративний позов задовольнити.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, 30.10.2015 року подав до суду клопотання, в якому просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, подав до суду заперечення в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити, розгляд справи провести за його відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судом явка сторін не визнавалася обов'язковою, а тому суд вважає за можливе розглянути справу в письмовому провадженні відповідно до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити.

Судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини А4009 від 29.12.2014 року №284 позивач відряджений у ВЧ А4152 (с.Нова Любомирка, Рівненська область) в розпорядження командира такої частини на 30 діб, для виконання завдань за посадами.

В подальшому термін відрядження подовжувався, а всього тривалість безперервного відрядження склала 258 діб.

Факт перебування позивача у відрядженні з 26.12.2014 року по 12.09.2015 року у військовій частині А4152 підтверджується, витягами з наказів командира військової частини А4009: №284 від 29.12.2014 року, №189 від 12.09.2015 року, копією книги обліку тимчасово відсутнього і тимчасово прибулого до військової частини особового складу військової частини А4009, довідкою про проходження служби від 17.09.2015 року, довідкою про перебування у відрядженні від 17.09.2015 року №601.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.6 ст.14 Закону №2011-XII при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, згідно п.13 Постанови Кабінету Міністрів України "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" від 02.02.2011 № 98 визначено, що особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також інших працівників органів внутрішніх справ, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, а осіб начальницького складу Державної фельд'єгерської служби - Міністерством інфраструктури, працівників дипломатичної служби України, направленим у довготермінове відрядження, - Міністерством закордонних справ

Так, згідно пункту 1.1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.08.2011 року № 530 (далі - Інструкція) визначено, що службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу.

Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад.

Пунктом 1.11 Інструкції встановлено, що виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення проводяться за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них). Відмітки завіряються: у військових частинах - підписом командира військової частини або начальника штабу, а в установах, на підприємствах і в організаціях та інших органах виконавчої влади - підписом посадової особи, на яку покладено обов'язок відмічати посвідчення про відрядження.

При цьому, згідно з п. 1.4 Інструкції забороняється провадити виплату добових та відшкодовувати витрати на наймання житлового приміщення за посвідченнями про відрядження, виданими з порушенням порядку їх оформлення, встановленого законодавством України.

Так, за відсутності в посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них) добові не виплачуються (п. 1.12 Інструкції).

Посвідчення про відрядження позивача відповідає вимогам Інструкції, відхилень від порядку його оформлення судом не встановлено.

Відповідно до п. 1.16 Інструкції військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), направленим у відрядження одиночним порядком, крім відряджень, зазначених у пунктах 1.23 і 1.24 цієї Інструкції, за кожний день перебування у відрядженні в межах строків, передбачених пунктом 1.5 цієї Інструкції, і за час перебування в дорозі виплачуються добові в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1.5 Інструкції відрядження, у тому числі для інспектування військ, проведення ревізій та перевірок господарської та фінансової діяльності військових частин, призначається на строк не більше 30 календарних днів з урахуванням часу перебування в дорозі.

Позивач був відряджений з 29.12.2014 року по 24.01.2015 року, при цьому строк відрядження в подальшому постійно продовжувався на 1 місяць, що підтверджується витягами з наказів.

Таким чином, відрядження позивачу призначалось в межах строку, визначеного п. 1.5 Інструкції.

Відповідно до додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" сума добових витрат на відрядження в межах України затверджена в розмірі 30 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач мав виплатити ОСОБА_1 добові за час відрядження в сумі 7740 грн. (згідно посвідчення термін відрядження склав 258 днів * 30,00 грн. = 7740 грн.).

Посилання представника відповідача на те, що строк безперервного відрядження позивача склав 258 діб, однак строк відрядження не може перевищувати в межах України 30 діб, є безпідставним, оскільки відрядження позивачу призначалось відповідно до вимог законодавства в межах визначеного строку, та постійно продовжувалось на такий же строк. Таким чином, фактично безперервне відрядження позивача строком 90 діб не звільняє відповідача від обов'язку по нарахуванню та виплаті добових за час відрядження. При цьому посвідчення про відрядження оформлене згідно вимог законодавства, а зазначення в ньому вищевказаного строку відрядження жодним чином не свідчить про порушення порядку його оформлення.

Стосовно письмових доводів представника відповідача, викладених у поданому запереченні відносно того, що відповідно до п. 1.25 Інструкції військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), оплата добових за період в розпорядженні не провадиться, суд зазначає наступне.

Зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання визначено п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке затверджено Указом Президента України від 10 грудня 2008 року N 1153/2008.

Спірні правідносини не підпадають під дію даної норми, оскільки не передбачені серед підстав, у разі настання яких допускається таке зарахування. Таким чином, посилання представника відповідача на п. 1.25 Інструкції як на підставу правомірності невиплати добових позивачу є необґрунтованим.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, з врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, зобов'язати ВЧ А4009 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 добові витрати на відрядження за 258 діб.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити.

Зобов'язати військову частину А4009 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 добові витрати на відрядження в сумі 7740 (сім тисяч сімсот сорок) грн .

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя/підпис/ОСОБА_2"Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_2