Рішення № 53397571, 11.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 752/11866/13-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/14030/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Новак А.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.

11 листопада 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А.

Суддів - Кравець В.А., Шиманського В.Й.,

при секретарі - Крічфалуши С.С.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 січня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23 січня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_4 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 2393872 гривні 42 копійки.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог щодо ОСОБА_4 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову в частині солідарного стягнення на користь Банку грошових коштів зі ОСОБА_4, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають значення для справи.

Представник ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Відповідно до ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе слухати справу у відсутність осіб, які не з'явилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що у липні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 10 квітня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 11331604000, який згідно з додатковою угодою № 1 від 4 лютого 2009 року змінено на № 11331604001, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 191250 доларів США з розрахунку 13% річних на строк з 10 квітня 2008 року по 12 квітня 2027 року.

8 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу права вимоги кредитами, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» передав ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними договорами, у тому числі права вимоги за зобов'язаннями відповідача ОСОБА_5 з правом вимоги повного належного та реального виконання обов'язків останньої за кредитними та забезпечувальними договорами.

10 квітня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 196362, відповідно до умов якого остання поручилася перед кредитором АКІБ «УкрСиббанк» відповідати за невиконання позичальником ОСОБА_5 усіх її зобов'язань за договором № 11331604000(після зміни № 11331604001) від 10 квітня 2008 року.

Зазначив, що позичальник належним чином взятих на себе зобов'язань не виконує у зв'язку із чим, станом на 20 травня 2012 року заборгованість по тілу кредиту складає 116119 гривень 67 копійок, заборгованість по нарахованим відсоткам складає 857547 гривень 71 копійок та 51125 гривень 07 копійок, а всього 2390431 гривень 42 копійки.

У зв'язку із викладеним, просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь Банку заборгованість у розмірі 2390431,42 та судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 квітня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 11331604000, який згідно з додатковою угодою № 1 від 4 лютого 2009 року змінено на № 11331604001, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 191250 доларів США з розрахунку 13% річних на строк з 10 квітня 2008 року по 12 квітня 2027 року.

8 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу права вимоги кредитами, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» передав ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними договорами, у тому числі права вимоги за зобов'язаннями відповідача ОСОБА_5 з правом вимоги повного належного та реального виконання обов'язків останньої за кредитними та забезпечувальними договорами.

10 квітня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 196362, відповідно до умов якого остання поручилася перед кредитором АКІБ «УкрСиббанк» відповідати за невиконання позичальником ОСОБА_5 усіх її зобов'язань за договором № 11331604000(після зміни № 11331604001) від 10 квітня 2008 року.

У зв'язку із неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань за кредитним договором у відповідачів виникла заборгованість перед банком.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконанням або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не виконано взятих на себе зобов'язань за кредитним договором у зв'язку із чим виникла заборгованість яка підлягає стягненню солідарно.

Проте з таким висновком суду першої інстанції повною мірою погодитися не можна з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з графіку погашення заборгованості щомісячний ануїтентний платіж боржника перед Банком складає 838, 28 доларів США.

4 лютого 2009 року між Банком та Позичальником укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 11331604000, відповідно до якого розмір ануїтентного платежу складає 2210 доларів США.

З графіків платежів, визначення сукупної вартості кредиту вбачається, що абсолютне значення подорожчання кредиту за умовами кредитного договору складає 256187,86 доларів США, за умовами додаткової угоди № 1 від 4 лютого 2009 року до кредитного договору абсолютне значення подорожчання кредиту складає 301241,83 доларів США.

Судом встановлено, що зазначена додаткова угода № 1 до кредитного договору укладена без згоди поручителя, у порушення вимог договору поруки, обсяг відповідальності поручителя після укладання додаткової угоди збільшився.

Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлене з порушенням норм чинного законодавства, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог Банку до ОСОБА_4 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 січня 2014 року в частині позовних вимог до ОСОБА_5 в апеляційному порядку не оскаржується.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 січня 2014 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

У решті рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді