Ухвала суду № 53397558, 11.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 758/15728/13-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/13989/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Богінкевич С.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.

11 листопада 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А.

Суддів - Кравець В.А.,Шиманського В.Й.,

при секретарі - Крічфалуши С.С.

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 3 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відновлення спільної межі повернення частини земельної ділянки, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 3 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що у грудні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про повернення частини ділянки незаконно вилученої, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що він мешкає у приватному будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_1 (приватний сектор, який належить йому на підставі договору дарування від 29 квітня 1996 року.

Зазначив, що поруч з його земельною ділянкою межує інша земельна ділянка, розташована за адресою АДРЕСА_2, яка до 1994 року мала загальну площу 552 кв.м.

Відповідно до рішення Подільської районної ради народних депутатів №144 від 27 березня 1984 року АДРЕСА_2 було перейменовано на АДРЕСА_2, розпорядженням Подільської районної державної адміністрації №792 від 22 серпня 2005 року змінено номер будинку з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_2.

Також зазначає, що на даний час, відповідно до листа Держдепартаменту земельних ресурсів з від 14 листопада 2014 року власником земельної ділянки площею 606,87 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_5, що підтверджується державним актом про право власності від 31 січня 2012 року №03-7-03784.

У зв'язку з вищевикладеним, оскільки у 1994 році при складанні Державного земельного кадастру було протиправно, без відома та дозволу власників вищезазначених земельних ділянок працівниками Київзему збільшено площу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 з 552 кв. м до 607 кв. м за рахунок його земельної ділянки, а саме - 55 кв. м., був змушений звернутись до суду з даним позовом та просив відновити спільну межу відповідно до акту здачі-прийомки перенесених у натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, переданої у приватну власність від 16 листопада 2005 року, що проходить прямою лінією від точки 3, яка знаходиться на відстані 5,01 метрів від краю нинішньої межі його паркану уздовж вулиці, до точки 8, яка знаходиться на відстані 1,037 метра на відстані від іншої крайньої межі уздовж сусідського паркану по АДРЕСА_3 та зобов'язати відповідача внести зміни в Єдиний державний кадастровий реєстр, провівши лінію розмежування поміж АДРЕСА_4 і АДРЕСА_2 від точки 3 до точки 8.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 29 квітня 1996 року належить 1/2 частина домоволодіння АДРЕСА_2 (а.с. 53 т. 1).

Відповідно до державного акту на право власності від 31 січня 2012 року № 03-7-03784, ОСОБА_5 належить земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2, площею 606,87 кв. м, що підтверджується листом Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 24 листопада 2014 року 3057027-13092.(т. 1, а.с 201).

Крім того, згідно вищезазначеного листа Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 24 листопада 2014 року 3057027-13092, земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 549,03 кв. м у користування чи власність нікому не надавалась.

За ОСОБА_3 у зазначеній базі земельні ділянки не обліковуються та не зареєстровані. (т.1 а.с. 201).

Згідно ч. 2 ст. 140 Конституції України особливості здійснення місцевого самоврядування містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Нормами ст.ст. 15, 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права або інтересу у разі його порушення, невизнання або спорювання шляхом звернення до суду та обрання найбільш вигідного способу захисту.

Згідно статті 148 Конституції України місцеві ради самостійно вирішують питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

За ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

Відповідно абз. 5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про Державний земельний кадастр, повноваження щодо реалізації державної політики у сфері земельних відносин по веденню державного земельного кадастру здійснює центральний орган виконавчої влади.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду будь-яких правовстановлюючих документів щодо отримання у власність чи користування спірної земельної ділянки.

Крім того, Київська міська рада не уповноважена вносити зміни до державного земельного кадастру.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції не взяті до уваги надані ним документи, а саме: копія наказу від 6 лютого 1993 року про затвердження керівних технічних матеріалів з інвентаризації земель населених пунктів, абрис земельної ділянки по АДРЕСА_2, згідно Акту від 2005 року, додаток № 5-1 у вигляді плану земельної ділянки від 1997 року, відповідь БТІ у вигляді акту землевідводу, оскільки зазначені документи жодним чином не підтверджуються право власності позивача на спірну земельну ділянку.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2 перейшло до ОСОБА_3 29 квітня 1996 року на підставі договору дарування.

Відповідно до ст. 30 ЗК України в редакції, що діяла на 1996 рік, при переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.

Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Разом з цим, судом встановлено, що згідно відповіді Департаменту земельних ресурсів від 24 листопада 2014 року № 13092, землекористувачем земельної ділянки площею 865,72 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_5 є ОСОБА_6 відповідно до державного акту на власність від 7 серпня 2001 року № 85-2-01016, земельної ділянки по АДРЕСА_2, площею 606,87 кв.м. - є ОСОБА_5 відповідно до державного акту на власність від 31 січня 2012 року № 03-7-03784, земельної ділянки по АДРЕСА_6, площею 929,07 є ОСОБА_7 відповідно до державного акту на власність від 5 листопада 2014 року № 03-00876. На земельну ділянку по АДРЕСА_2-а, площею 1048,29 кв. м. землекористувача не встановлено, земельна ділянка по АДРЕСА_1, площею 549,03 не надавалась у власність чи користування. Крім того, за громадянином ОСОБА_3 у базі земельні ділянки не обліковуються та не зареєстровані.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено його право власності або користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, а відтак і докази порушення відповідачем його прав та інтересів щодо меж спірної земельної ділянки.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вирішувався спір щодо меж земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21 листопада 2007 року при розгляді справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою встановлено, що ОСОБА_3 перешкоджає ОСОБА_4 у користуванні належною їй земельною ділянкою та зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у використанні ОСОБА_4 належної їй земельної ділянки за адресою - АДРЕСА_2, шляхом демонтажу зведеної ним дерев'яної та металевої огорожі. (т. 1, а.с. 29-30, 31-33).

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду першої інстанції не спростовують і не впливають на їх правильність.

Оскільки рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм чинного законодавства, висновки суду відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 3 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді