Ухвала суду № 53397524, 11.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а

Справа № 753/8719/15-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Сирбул О.Ф.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/14714/2015 Доповідач - Шиманський В.Й.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Шиманського В.Й.

Суддів - Семенюк Т.А., Кравець В.А.

при секретарі - Крічфалуши С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 жовтня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

Із вказаним позовом до суду позивач звернувся у травні 2015 року.

Зазначав, що 20.05.2008 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір кредиту № 38.3/АА-00044.08.2., відповідно до якого банк відкривив позичальнику не відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 13 978,72 доларів США, терміном по 20.05.2013 року включно, з відсотковою ставкою 13 % річних.

20.05.2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки, відповідно до якого, поручитель зобов'язується відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору. У зв'язку з невиконанням відповідачами взятих на себе зобов'язань, утворилась заборгованість в розмірі 3 220,06 доларів США та пеня в сумі 2 620 338,43 грн., яку позивач просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів на свою користь.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором №38.3/АА-00044.08.2 від 20.05.2008 року тіло кредиту в розмірі 3 220,06 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ 68 114,91 грн., три відсотки річних в сумі 463,11 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ 9 796,30 грн. та пеню в розмірі 60 000,00 грн. Вирішено питання щодо судових витрат

В решті позову відмовлено

В апеляційній скарзі, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, ставиться питання про зміну рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені, шляхом зменшення розміру що підлягає стягненню з 60 000,00 грн. до 6 811,4 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту та трьох відсотків річних апелянтом не оскаржується, тому, у відповідності до положень ч.1 ст.303 ЦПК України, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана надати ті докази, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи оскаржене у справі рішення суд виходив із вимог даної норми закону, зібраних у справі та наданих сторонами доказів, яким дав повну, всебічну та об'єктивну оцінку.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 20.05.2008 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 38.3/АА-00044.08.2., відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 13 978,72 доларів США, терміном по 20.05.2013 року включно, з відсотковою ставкою 13 % річних.

17.10.2008 року між банком та позичальником укладено Додаткову угоду до Кредитного договору, згідно якої процентна ставка встановлюється в розмірі 16 % річних.

25.12.2009 року та 28.04.2010 року між банком та позичальником були укладені додаткові договори № 2, які визначали порядок погашення заборгованості за кредитним .

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Умовами кредитного договору, а саме п. 3.6, сторони погодили, що за порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів, позичальник зобов'язується сплачувати банку за кожен день прострочення пеню в розмірі 1,6 від суми простроченої заборгованості.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у Постанові від 3.09.2014 року (справа №6-100 цс 14) за правилами п.1 ч.2 ст.258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати один рік, виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені, відповідно до статті 253 ЦК України, обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Частиною третьою ст.551 ЦК України, зокрема, передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя ст.551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з вказаним позовом позивач просив стягнути пеню по тілу кредиту за період з 13.07.2009 року по 23.04.2015 року та пеню по процентам за період з 11.08.2009 року по 10.07.2013 року.

У відповідності до вимог ст.258 ЦК України судом першої інстанції було встановлено, що згідно розрахунку, який міститься в матеріалах справи, сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 01.05.2014 року по 01.05.2015 року становить 19 847,36 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 419 422,24 грн., сума пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту з 01.05.2014 року по 01.05.2015 року становить 0 доларів США

Вирішуючи спір суд першої інстанції встановив, що розмір пені в сумі 419 422,24 грн. є більшим від розміру боргового зобов'язання в сумі 3 220,06 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 68 114,91 грн., а тому, згідно з положенням ч. 3 ст. 551 ЦК України, є підстави для зменшення відповідної суми до 60 000,00 грн., що не перевищуватиме збитків, завданих позивачу невчасним виконанням договірних зобов'язань та відповідатиме принципам справедливості, добросовісності та розумності цивільних правовідносин, що визначені ст. 3 ЦК України.

До таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою апелянт, з посиланням на ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначав, що умови договору про надання споживчого кредиту не можуть передбачати сплату споживачем пені, яка перевищує 50 відсотків від суми заборгованості.

Проте вказані доводи не можуть бути підставою для зміни рішення суду першої інстанції, оскільки ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», що встановлює порядок та підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, та на яку посилається відповідач, визначає перелік несправедливих умов договору, а не встановлює їх недійсність.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Враховуючи, що даних про наявність рішення суду про визнання недійсним даного пункту договору - матеріали справи не містять, та положення ст. 204 ЦК України про встановлення презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, відсутні підстави вважати нікчемним пункт 3.6 кредитного договору, яким встановлена відповідальність боржника у разі порушення ним умов кредитного договору.

Твердження апелянта про необхідність додаткового зменшення розміру пені на підставі ст. 551 ЦК України до 6 811,14 грн., також не можуть бути прийняті судом до уваги.

Враховуючи, що при розгляді справи були застосовані вимоги ст. 551 ЦК України та визначений судом першої інстанції розмір пені не перевищує розмір заборгованості за кредитним договором, підстави для зменшення пені до розміру зазначеного в апеляційній скарзі, відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, фактично повторюють заперечення відповідача, які були досліджені в суді першої інстанції, з яких було зроблено висновки суду, з якими погодилась колегія суддів, а тому вони не можуть бути підставою для зміни оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому це рішення не може бути скасованим з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: