Ухвала суду № 53397482, 10.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,

суддів: Левенця Б.Б., Мазурик О.Ф.

при секретарі: Троц В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою через представника ОСОБА_2, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 серпня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

у лютому 2015 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, в якому, просило стягнути солідарно з останніх заборгованість за кредитним договором в розмірі 3 353 124, 78 грн., посилаючись на те, що відповідачі не виконують своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 13.08.2015 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 3 353 124, 78 грн.. Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

Справа № 760/2262/15 Апеляційне провадження № 22-ц-796/13617/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Кізюн Л.І.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не взяв до уваги, що банк не має права достроково вимагати погашення кредиту, оскільки договором встановлено строк кредитування до 05.09.2028 року та такий строк ще не настав. Вимогу про дострокове повернення кредиту він не отримував. Судом порушено вимоги ч. 1 ст. 592 ЦК України та не враховано, що виконання боргових забов`язань за кредитним договором забезпечене не лише порукою, а й іпотечним договором. Крім того, суд розглянув справу у його відсутності, незважаючи на те, що він повідомив про поважність причини неявки у судове засідання, оскільки перебував у службовому відрядженні, його представник перебував в іншому судовому засіданні, а відповідач ОСОБА_3 не була повідомлена належним чином про розгляд справи.

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Представник позивача Чернікова Л.І. просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомила, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у її відсутності за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.09.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2618/0908/71-002, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 200 000 доларів США, зі сплатою 11,9 % річних строком до 05.09.2028 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором цього ж дня між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 2618/0908/71-002-Р-2, за умовами якого ОСОБА_3 зобов'язалася солідарно відповідати за своєчасне виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору.

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі - продажу прав вимоги за кредитними договорами.

15.06.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа- Банк» було укладено договір купівлі - продажу прав вимоги за кредитними договорами, за умовами якого останній набув прав вимоги за кредитними договорами, зокрема, права вимоги за кредитним договором № 2618/0908/71-002 від 05.09.2008 року.

Договором про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору № 2618/0908/71-002 від 05.09.2008 року від 28.03.2013 року було внесено зміни до кредитного договору та викладено в новій редакції п. 9.4.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав.

19.01.2015 року ПАТ «Альфа - Банк» направив позичальнику та поручителю повідомлення про усунення порушень, вимогу про дострокове повернення кредиту, у якій зазначив про зміну кредитора, про невиконання умов кредитного договору, у зв`язку з чим запропонував достроково погасити всю суму заборгованості, а за відсутності можливості виплачувати кредит передати банку предмет застави для його реалізації.

Згідно розрахунку банка станом на 01.01.2015 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком становить: 3 353 124, 78 грн., з яких - 2 908 560, 30 грн. - заборгованість за кредитом; 389 903, 41 грн. - заборгованість по відсотках та 54 661, 07 грн. - пені за останній календарний рік.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, а позичальник порушив зобов'язання, встановлені договором.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим у справі обставинам та нормам матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно зі ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов`язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

Керуючись вимогами зазначених норм та виходячи із встановлених обставин суд першої інстанції дійшов правильних висновків про правомірність вимог як про стягнення простроченої заборгованості так і про стягнення всього боргу за кредитом.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не має права вимагати дострокового погашення всієї суми кредиту суперечать п. 3.7 кредитного договору та ст. 1050 ЦК України. Доказів про те, що апелянт своєчасно та у повному обсязі виконував умови кредитного договору щодо сплати щомісячних платежів та щомісячного погашення процентів за користування кредитом не надано. У матеріалах справи наявне повідомлення від 19.01.2015 року про необхідність погашення заборгованості за кредитом, а тому доводи апеляційної скарги про те, що позичальнику не направлялося повідомлення не відповідають наявним у справі доказам. Крім того, сама подача позову свідчить про вимогу банку погасити заборгованість за кредитом, яка відповідно до п. 3.7 має бути виконана протягом 10 банківських днів. З часу отримання відповідачем копії позовної заяви по дату ухвалення рішення пройшло більше 10 банківських днів, проте до дня ухвалення рішення заборгованість не погашена.

Відповідно до п. 3.7 кредитного договору датою, з якої починається відлік зазначено вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв`язку при направлені позичальнику листа про зміну умов цього договору.

У підтвердження направлення позичальнику та поручителю вимоги про дострокове погашення кредиту у зв`язку з порушенням умов договору про щомісячне погашення заборгованості позивачем надано реєстр поштових відправлень та квитанція відділення зв`язку, з яких вбачається, що вимога направлена 21.01.2015 року.

Колегія суддів не може погодитися з доводами представника апелянта про те, що суд апеляційної інстанції має вийти за межі доводів апеляційної скарги та визнати поруку припиненою, оскільки після зміни позивачем строку виконання зобов`язання і до подачі даного позову пройшло не більше шести місяців.

Розмір заборгованості апелянтом не оскаржується, будь - яких доказів на спростування розрахунку заборгованості, наданого банком не надавалося, клопотання про призначення судової бухгалтерсько-економічної експертизи не заявлялося.

Доводи апеляційної скарги про те, що банк не має права вимагати дострокового погашення кредиту, оскільки виконання зобов'язання за договором забезпечені договором іпотеки колегія суддів вважає безпідставними оскільки позивач самостійно має право обирати спосіб захисту порушеного права.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» не може бути підставою для застосування п. 3 ч. 1 ст. 311 ЦПК України розгляд справи за відсутності особи, належним чином не повідомленої про час і місце судового засідання, яка не оскаржує рішення суду.

ОСОБА_3 про день та час розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку за адресою свого проживання, заяви про зміну адреси проживання не подавала, з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції не зверталася. А тому доводи апеляційної скарги про те, що справа розглянута без участі ОСОБА_3 не впливають на висновки суду.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий

Судді