Постанова № 53397217, 10.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р. Справа№ 911/1915/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Ільєнок Т.В.

Майданевича А.Г.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 10.11.2015 року по справі № 911/1915/15 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мілана" на рішення господарського суду Київської області від 04.06.2015 року по справі № 911/1915/15 (суддя - Рябцева О.О.)

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія

"Брокбізнес"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Мілана"

про стягнення 12 615,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мілана" про стягнення 12 615,48 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.06.2015 року у справі № 911/1915/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Мілана" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" 12 615,48 грн. страхового відшкодування та 1 827,00 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Мілана", звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мілана" по справі № 911/1915/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Куксов В.В.

У зв'язку з перебуванням суддів Куксова В.В. та Ільєнок Т.В. у відпустці розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/1915/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Сулім В.В. та Тарасенко К.В.

Ухвалою від 07.08.2015 року Київським апеляційним господарським судом було повернуто апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мілана" на рішення господарського суду Київської області від 04.06.2015 року по справі № 911/1915/15 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

14.09.2015 року апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛАНА" надійшла до Київського апеляційного господарського суду повторно.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського апеляційну скаргу було передано для розгляду головуючому судді (судді-доповідачу) Яковлєву М.Л.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського для розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Мілана" сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Куксова В.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 року по справі № 911/1915/15 відновлено товариству з обмеженою відповідальністю "Мілана" строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 03.11.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 року по справі № 911/1915/15 було виправлено описку в ухвалі суду від 17.09.2015 року та призначено розгляд справи на 10.11.2015 року о 10:55.

28.10.2015 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Мілана" надійшли додаткові документи.

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Брокбізнес" на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду Київської області від 04.06.2015 року у справі № 911/1915/15 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

У зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/1915/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В. та Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 року прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мілана" на рішення господарського суду Київської області від 04.06.2015 року по справі № 911/1915/15 до провадження зазначеною колегією.

Представник позивача в судовому засіданні надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду Київської області від 04.06.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мілана" - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштових відправлень.

Колегією суддів враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегією суддів враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Київської області від 04.06.2015 року по справі № 911/1915/15 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2013 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Брокбізнес" (страховик, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Мілана" (страхувальник, відповідач) було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АC/8523148 (а.с. 8).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про страхування" визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до договору позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу "Хюндай", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 р. випуску, номер кузова НОМЕР_2 (застрахований автомобіль).

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання подій, перелік яких наведено у Договорі, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).

28.09.2014 року на перехресті вулиць Саксаганського та Льва Толстого, в місті Києві, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля марки "Хюндай", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_3, який керував транспортним засобом "Хюндай", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 р. випуску, номер кузова НОМЕР_2, вимог Правил дорожнього руху України.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 23.10.2014 (справа № 761/29229/14-п) ОСОБА_3 за вчинення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 10).

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

Як вбачається зі звіту про оцінку вартості збитків № 1003 від 24.10.2014 року страхове відшкодування складає 13 251,52 грн. (а.с. 20-24) та рахунок, з урахуванням знижки, виставлено на 12 938,04 грн. (а.с. 25).

24.11.2014 року на адресу позивача від ТДВ "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" надійшла заява про страхове відшкодування № 15/04/8.04/466-14 від 24.11.2014 року з проханням здійснити грошове відшкодування виплаченого власнику автомобіля марки "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_3, на підставі договору комплексного добровільного страхування наземного транспорту № CLAU-2075 від 26.10.2013 року страхового відшкодування у розмірі 12 938,04 грн. (а.с. 11).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

03.12.2014 року ПрАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" складено страховий акт № 54044/1, відповідно до якого прийнято рішення про проведення страхового відшкодування ТДВ "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" на суму 12 428,04 грн. (12938,04 грн. - 510,00 грн. франшизи, а.с. 29).

Страховик на виконання умов полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АC/8523148 від 21.11.2013 року, на підставі акта № 54044/1 від 03.12.2014 року було здійснено страхове відшкодування у сумі 12 428,04 грн.(а.с. 30).

30.12.2014 року на адресу позивача від ТДВ "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" надійшла заява № 15/04/8.04/511-14 від 24.12.2014 року до заяви про страхове відшкодування № 15/04/8.04/466-14 від 24.11.2014 року, в якій ТДВ "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" зазначає, що при написанні заяви про страхове відшкодування № 15/04/8.04/466-14 від 24.11.2014 року була допущена помилка у підрахунку остаточної суми страхового відшкодування, у зв'язку з чим ТДВ "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" просить позивача здійснити доплату страхового відшкодування у сумі 187,44 грн. (а.с. 12).

16.01.2015 року ПрАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" складено страховий акт № 54044/2, відповідно до якого прийнято рішення про проведення страхового відшкодування ТДВ "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" на суму 187,44 грн. (а.с. 31-32).

Отже, до позивача перейшло в межах вказаної суми 12 615,48 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, вина ОСОБА_3 встановлена у судовому порядку, тому шкода, заподіяна внаслідок ДТП ним і відшкодовується, так як відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пп. 33.1.4. п. 33.1. ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

В порушення вимог вказаної статті ані відповідач, ані ОСОБА_3 письмово не повідомляли позивача про ДТП та не направляли відповідного повідомлення про ДТП на адресу ПрАТ "СК "Брокбізнес".

Відповідно до пп. 38.1.1. "ґ" п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, враховуючи те, що до позивача відповідно до п. 38.1. ст. 38. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", як страховика, який виплатив страхове відшкодування за полісом № АC/8523148 від 21.11.2013 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, перейшло право зворотної вимоги (регресу) до ТОВ "Мілана", як до особи, яка письмово не повідомила страховика про настання ДТП, у розмірі виплаченого відшкодування, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що вимога позивача про стягнення з відповідача 12 615,48 грн. страхового відшкодування підлягає задоволенню.

Щодо посилань скаржника на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, а саме те, що він не був повідомлений про розгляд справи належним чином, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу про порушення провадження у справі було направлено на адресу відповідача 08.05.2015 року після чого були виконані наступні операції: Штрихкодовий ідентифікатор: 0103248844756

Дата Місце виконання операції Операція

Індекс Найменування ОПЗ

11.05.2015 04:44 03909 КИЇВ ДОПП Надходження

11.05.2015 05:27 03909 КИЇВ ДОПП Відправлення

11.05.2015 06:03 08399 БОРИСПІЛЬ ЦПЗ №3 Надходження

11.05.2015 11:59 08300 БОРИСПІЛЬ 0 Передача на зберігання

05.06.2015 20:00 08300 БОРИСПІЛЬ 0 Вручення за довіреністю

Тобто 11.05.2015 року рекомендований лист надійшов на поштове відділення и лише 05.06.2015 року відповідач прийшов щоб його отримати.

Що стосується ухвали про відкладення, то її було направлено 26.05.2015 року Штрихкодовий ідентифікатор: 0103248914800, 30.05.2015 року лист надійшов до БОРИСПІЛЬ ЦПЗ №3 та лише 23.06.2015 року його було вручено за довіреністю.

Відповідно до Закону України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» рекомендований лист один раз листоноша носить на адресу доставки. Якщо адресата вдома не виявилося, то залишає в поштовій скриньці не сам лист, а повідомлення про те, що необхідно зайти у відділ доставки і забрати кореспонденцію. На пошті воно зберігається 30 календарних днів. Рекомендований лист видається адресату під розпис, при пред'явленні документів.

Оскільки, скаржник на з'являвся до поштового відділення на протязі майже місяця і не отримував поштову кореспонденцію, то це не може бути підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо:

1) справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів;

2) справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду;

3) господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

4) рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

5) рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу;

6) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 цього Кодексу;

7) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

Перелік підстав, за якими суд апеляційної інстанції має право скасувати в будь-якому випадку є вичерпним. Жоден із доводів, на яких відповідач ґрунтує апеляційну скаргу не може бути підставою для скасування рішення в даному випадку.

Щодо того, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення, також не може бути прийняте до уваги, оскільки прийняте по суті рішення є законним та обґрунтованим.

Внаслідок цього, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Київської області від 04.06.2015 року у справі № 911/1915/15 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мілана" на рішення господарського суду Київської області від 04.06.2015 року по справі № 911/1915/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 04.06.2015 року у справі № 911/1915/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/1915/15 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.В. Ільєнок

А.Г. Майданевич