Постанова № 53397041, 10.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р. Справа№ 927/467/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання: Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача 1: не з'явились;

від позивача 2: Козак Н.В. - представник за довіреністю № 14-84 від 27.07.2015;

від відповідача: не з'явились;

від прокуратури: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015

у справі № 927/467/15 (суддя - Белов С.В.)

за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі:

1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України;

2) Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі"

про стягнення 5 721 219,26 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі - позивач 1), Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач 2) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" (далі - відповідач) про стягнення 5 721 219,26 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним між ним та позивачем 2 договором купівлі-продажу природного газу №1711/14-БО-39 від 28.11.2013.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "НіжинТеплоМережі" на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України" 5238384,24 грн. - основного боргу; стягнуто з ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" судовий збір на користь Державного бюджету України у розмірі 66912,51 грн.; стягнуто з ПАТ НАК "Нафтогаз України" судовий збір на користь Державного бюджету України у розмірі 6167,49 грн. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "НіжинТеплоМережі", звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015 у даній справі в частині стягнення судового збору в розмірі 66 912,51 грн. та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 66 915,05 грн. (згідно прохальної частини).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015 у справі № 927/467/15 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015р. у справі № 927/467/15 - без змін.

Не погодившись з прийнятою постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015, ТОВ "НіжинТеплоМережі" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2015 касаційну скаргу відповідача задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 по справі № 927/467/15 в частині стягнення судового збору скасовано. Справу № 927/467/15 в цій частині направлено на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, призначено до розгляду на 10.11.2015.

Прокурор, позивач 1 та відповідач у судове засідання 10.11.2015 не з'явилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, направленням на їх адресу копій ухвал від 21.10.2015 про призначення справи до розгляду. Отримання прокурором, позивачем 1 та відповідачем процесуального документа 21.10.2015 підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0411613132392, 0411613132384, 0411613132406.

Разом з цим, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від прокурора надійшли пояснення, в яких останній не погоджується з доводами апелянта та зазначає, що судом першої інстанції було вірно визначено розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, пропорційно задоволеним вимогам у сумі 66912,51 грн.

В судовому засіданні 10.11.2015 представник позивача 2 підтримав доводи прокурора, заперечував проти доводів апеляційної скарги та зауважив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, заслухавши пояснення представника сторони, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Вищий господарський суд України у постанові від 06.10.2015 по даній справі зазначив про правомірність висновків місцевого господарського суду, а також суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "НіжинТеплоМережі" на користь позивача 2 заборгованості в загальному розмірі 5238384,24 грн. В свою чергу, підставою скасування судом касаційної інстанції попередньої постанови від 15.07.2015 став той факт, що суд апеляційної інстанції, правильно встановивши розмір судового збору, що підлягає стягненню, посилаючись на арифметичну помилку в розрахунку суду першої інстанції сум судового збору, в порушення вимог ст. 99-103 ГПК України, помилково ухилився від прийняття рішення в цій частині.

Таким чином, в порядку статті 111-12 ГПК України Вищий господарський суд України, на підставі встановленого судом апеляційної інстанції (зокрема, вирахуваних судом апеляційної інстанції сум) вказав на необхідність здійснити новий розгляд справи в частині розподілу судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Частина 1 статті 111-12 ГПК України встановлює, що вказівки, які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду попередньої інстанції під час нового розгляду справи. Разом з цим, у відповідності до частини 2 цієї ж статті постанова касаційної інстанції не може містити вказівок, зокрема про те, яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Так, відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків (п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7, далі - Постанова Пленуму № 7).

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Частиною четвертою та п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вказана процесуальна норма є імперативною та підлягає обов'язковому застосуванню судом.

Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про розподіл судового збору між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

При цьому, відповідно до пункту 4.6. Постанови Пленуму № 7, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

З матеріалів справи вбачається, що позов задоволено частково на суму 5238384,24 грн. основного боргу (із 5721219,26грн. заявленої прокурором суми позову), отже, пропорційно цій частині судовий збір покладається на відповідача. Відповідно, відмовлено в позові на суму 482835,02 грн. (5721219,26грн.- 5238384,24 грн.), саме пропорційно цій сумі розмір судового збору підлягає покладенню на позивача 2. На момент звернення прокурора з позовом ставка судового збору становила 73080 грн.

У цій частині суд апеляційної інстанції при повторному перегляді судового рішення в частині судових витрат в апеляційному порядку відхиляє як помилкові міркування апелянта та його розрахунок, а приймає, відповідно як обґрунтовані, доводи прокуратури, підтримані в судовому засіданні представником НАК «Нафтогаз України» стосовно дотримання судом першої інстанції принципу пропорційності при розподілі судового збору та правильності вирахування сум за наступною формулою:

5721219,26 : 73080 = 5238384,24 : х, де х - сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

х = (73080 х 5238384,24) : 5721219,26; х = 66912,5063 грн.

Отже, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача в дохід Державного бюджету України 66912,51 грн.

5721219,26 : 73080 = 482835,02 : х, де х - сума судового збору, яка підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Державного бюджету України.

х = (482835,02 х 73080) : 5721219,26 = 6167,49; х = 6167,49 грн.

Отже, суд першої інстанції правомірно стягнув з Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Державного бюджету України на користь Державного бюджету України 6167,49 грн.

Разом сума стягнутого судового збору становить: 66912,51 + 6167,49 = 73080 грн. та відповідає належній до стягнення.

Тоді як розрахунок апелянта в частині відсоткового значення його ставки (91,56 % ) від задоволених вимог при розрахунку сум є неточним (для відповідача - 91, 5606...; відповідно для позивача 2 - 8, 4393…), містить округлення в частині відсотків (а не грошових сум), що й обумовило розбіжність (похибку -0,46 коп.), яка не є арифметичною помилкою суду першої інстанції, як встановлено вище.

До того ж, апеляційна скарга відповідача містить різні суми, так апелянт неправильно здійснив пропорційний розрахунок судового збору як в тексті мотивувальної частини скарги (66912,05 грн.), так і невірно зазначив суму судового збору в її прохальній частині (а саме, просив стягнути з відповідача 66915,05 грн. судового збору). Крім того, безпідставно просив стягнути судовий збір з відповідача на користь позивача, тоді як таке стягнення має відбуватися до державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Згідно з пунктом 4.4. Постанови Пленуму № 7 у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Таким чином, судові витрати за розгляд справи в суді касаційної інстанції також покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015 у справі № 927/467/15 в частині розподілу судового збору залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/467/15 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк