Постанова № 53397014, 11.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2015 р. Справа№ 910/24784/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Рябухи В.І.

Ропій Л.М.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Макарчук Л. Л. - представник за довіреністю № 616 від 12.06.2015

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2015

у справі № 910/24784/14 (суддя Мандриченко О. В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Комунального підприємства «Поділ-Житло Подільського району міста Києва»

про стягнення 4 684 080,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 3 899 530,65 грн. за послуги, надані за договором на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 03852/2-07 від 03.03.2004 в період з 01.10.2013 по 30.06.2014, інфляційних втрат в сумі 376 498,07 грн., 3% річних в сумі 39 276,17 грн., пені в сумі 173 799,35 грн. та штрафу в сумі 194 976,53 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2015, повний текст якого складений 26.06.2015, у справі № 910/24784/14 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 2 529 061,14 грн., інфляційні втрати в сумі 243 945,86 грн., 3 % річних в сумі 26 293,64 грн., пеню в сумі 115 769,36 грн. та штраф в сумі 126 453,06 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що умови договору, укладеного між сторонами, передбачають постачання позивачем відповідачу питної води і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води, а матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів або котелень, з яких здійснюється постачання гарячої води.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 у справі № 910/24784/14 в частині відмови у стягнення з відповідача 1 370 469,51 грн. основного боргу, 132 522,22 грн. інфляційних втрат, 12 982,53 грн. 3 % річних, 58 029,99 грн. пені та 68 523,47 грн. штрафу і прийняти в цій частині нове рішення, яким позов у вказаній частині задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач послався на те, що спірним договором регулюються відносини сторін стосовно постачання питної води, якість якої відповідає вимогам чинних ДАанПІН 2.2.4-171-10, яка постачається до будинків, включених відповідачем до дислокації до договору, без розподілу постачання питної води на категорії в залежності від того, для яких потреб ця послуга буде використана відповідачем в своїй господарській діяльності, в тому числі, надання послуг, що потребують використання питної води, - гарячого водопостачання населенню.

Також позивач зазначив про те, що п. 3.13 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення № 190 від 27.06.2008 не має імперативного характеру та не містить зобов'язання третьої особи як енергопостачальної організації щодо укладення договорів для здійснення розрахунків з виробником (позивачем) за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, в той час як між позивачем та ПАТ «Київенерго» не існувало договірних відносин, відповідно до яких ПАТ «Київенерго» купувало у позивача питну воду, яка в подальшому використовувалась б для виготовлення гарячої води та її продажу у спірний період.

Крім того, позивач зауважив на тому, що відповідач не надав доказів того, що він уклав і оплачує будь-якій особі послуги з постачання води, яка іде на підігрів та на тому, що факт часткової оплати відповідачем послуг з постачання води, яка іде на підігрів свідчить про те, що відповідач визнає обов'язок по оплаті таких послуг.

Ухвалою від 20.07.2015 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді Жук Г.А., Смірнова Л.Г. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням в.о. керівника апарату від 21.10.2015 № 09-52/1254/15, у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) у справі Кропивної Л.В. у відпустці та відповідно до абзацу 1 підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/24784/14.

Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 21.10.2015, справу №910/24784/14 призначено судді-доповідачу Калатай Н.Ф.

Ухвалою від 21.10.2015 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» прийнято до свого провадження.

Відповідач в судове засідання представників не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

03.03.2004 Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є позивач, як Постачальник та Комунальне підприємство «Поділ-житло», правонаступником якого є відповідач, як Абонент уклали договір на послуги водопостачання та водовідведення № 038Б2/2-07 (далі Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) позивач зобов'язується надавати відповідачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а відповідач зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах Договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (далі - Правила 1), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за Договором.

Правила 1 втратили чинність починаючи з 18.10.2008 в зв'язку з набранням законної сили Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом № 190 від 27.06.2008 Міністерства з питань житлово-комунального господарства України (далі Правила 2).

Враховуючи, що в період, заборгованість за який заявлена до стягнення (з 01.10.2013 по 30.06.2014), діяли Правила 2 (з 18.10.2008), які відповідно до ст. 3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» (далі - Закон) є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме Правила 2.

З наданого позивачем Розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника КП «Поділ-Житло» (далі Розгорнутий розрахунок позовних вимог) (а.с.13-18 т.1) вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу (3 899 530,65 грн.) складається з:

- боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року включно, який рахується за послуги за кодами 7-61, 7-81, 7-341, 7-396, 7-397, 7-406, 7-889, 7-920, 7-942, 7-1003, 7-1473, 7-1474, 7-1475, 7-1477, 7-1478, 7-1479, 7-1480, 7-1481, 7-1483, 7-1487, 7-1488, 7-1489, 7-1490, 7-1491, 10-897, 10-2377, в сумі 1 617 992,57 грн.;

- боргу, який рахується за послуги за кодами 7-50061, 7-50081, 7-50341, 7-50396, 7-50397, 7-50406, 7-50889, 7-50920, 7-50942, 7-51003, 10-50897, на загальну суму 2 281 538,08 грн., з яких: 1 370 469,51 грн. - за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (питна вода), за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року, 911 068,57 грн. - за прийняття стоків гарячої води за вказаний період.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково, в сумі 2 529 061,14 грн., яка складається з вартості послуг за постачання та відведення холодної води за кодами 7-61, 7-81, 7-341, 7-396, 7-397, 7-406, 7-889, 7-920, 7-942, 7-1003, 7-1473, 7-1474, 7-1475, 7-1477, 7-1478, 7-1479, 7-1480, 7-1481, 7-1483, 7-1487, 7-1488, 7-1489, 7-1490, 7-1491, 10-897, 10-2377 та вартості послуг з прийняття стоків гарячої води за кодами 7-50061, 7-50081, 7-50341, 7-50396, 7-50397, 7-50406, 7-50889, 7-50920, 7-50942, 7-51003, 10-50897 за вказаний період (1 617 992,57+911 068,57), що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 901, 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Підпунктом «3.1.1» пункту 3.1 Договору встановлено, що позивач зобов'язаний забезпечувати відповідачу постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна».

Отже, спірний Договір укладений позивачем з відповідачем на постачання питної води, тобто холодної води. Належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 ГПК України на підтвердження наявності між сторонами договірних відносин щодо постачання позивачем відповідачу гарячої води позивачем суду не надано.

Слід зазначити і про таке.

Статтею 19 Закону передбачено договірне формування відносин між підприємствами питного водопостачання та споживачами.

Правилами 2 встановлено наступне:

- договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду і питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги» (п. 2.1);

- істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (п. 2.2);

- суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення (п. 3.13).

Отже, виходячи зі змісту Правил 2, вартість питної води, що йде на підігрів, має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів на договірних підставах.

З матеріалів справи слідує та учасниками судового процесу не заперечується той факт, що балансоутримувачем теплових пунктів, через який в будинки відповідача подається гаряча вода, є ПАТ «Київенерго», а не відповідач. Відповідно, правові підстави вимагати оплати відповідачем гарячої води відсутні.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що між сторонами відсутні договірні відносини щодо постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води, оскільки умовами Договору такі взаємовідносини не регулюються.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача вартості послуг з постачання гарячої води в сумі 1 370 469,51 грн., наданих у період з жовтня 2013 року по червень 2014 року, задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо решти заявлених вимог про стягнення заборгованості за надані послуги слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 22 Закону, одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Враховуючи, що предметом укладеного сторонами Договору є надання позивачем відповідачу послуг з постачання питної води та водовідведення, позивач має законне право вимагати у судовому порядку погашення відповідачем боргу за ці послуги у випадку його наявності.

Згідно з наданими позивачем розрахунками, він рахує за відповідачем борг за послуги з постачання питної води та прийняття стоків холодної води за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року включно, який рахується за послуги за кодами 7-61, 7-81, 7-341, 7-396, 7-397, 7-406, 7-889, 7-920, 7-942, 7-1003, 7-1473, 7-1474, 7-1475, 7-1477, 7-1478, 7-1479, 7-1480, 7-1481, 7-1483, 7-1487, 7-1488, 7-1489, 7-1490, 7-1491, 10-897, 10-2377 в сумі 1 617 992,57 грн., а також заборгованість за послуги прийняття стоків гарячої води за вказаний період в сумі 911 068,57 грн.

В п. 2.1.1 Договору сторони погодили, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показанням водолічильника, зареєстрованого у позивача, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у відповідача декількох об'єктів водопостачання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями водолічильника. В разі технічної неможливості встановлення водолічильника, кількість поставленої води може визначатися за узгодженним з позивачем розрахунком.

Відповідно до п. 2.1.2 Договору зняття показань з водолічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача у присутності представника відповідача у строки згідно з графіком обслуговування позивача. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (20 м.куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватись позивачем поквартально, при цьому останній направляє відповідачу щомісячно платіжні документи, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання водолічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків позивачем від відповідача в письмовому вигляді. В разі, якщо відповідач не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті позивачем, є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.

Відповідно до п. 2.1.6 Договору, облікові дані відповідача щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у позивача. Відповідач щоквартально, або в інші строки, на вимогу позивача, проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння відповідач направляє свого представника до позивача із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання позивачем підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання відповідачем цього пункту договору, облікові дані позивача щодо кількості та вартості наданих послуг та проведення відповідачем розрахунків вважаються безумовно погодженими позивачем.

Згідно з п. 2.1.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильників та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності із п. 21 Правил 1.

Факт надання послуг з постачання питної води та прийняття стоків холодної та гарячої води та їх обсяги підтверджуються актами про зняття показань з приладу обліку та відповідачем не заперечуються (додатки №№ 1 - 9).

Відповідно до п. 2.2.1 Договору позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача платіжні документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством тане підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії Договору позивач доводить відповідачу нові тарифи у платіжних документах без внесення додаткових змін до Договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Згідно з п. 2.2.2 Договору платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється відповідачем щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем платіжного документу до банківської установи відповідача. За згодою позивача оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. У разі утворення боргу, оплата, що надходить від відповідача, першочергово зараховується позивачем в погашення боргу.

Відповідно до п. 2.2.4 Договору у разі неотримання від позивача поточного щомісячного платіжного документу, відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

В п. 2.2.5 Договору сторони погодили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, відповідач зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення позивачем платіжного документу до банківської установи відповідача, письмово повідомити про це позивача та в цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова відповідача оплатити платіжний документ позивача вважатиметься безпідставною.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З Розгорнутого розрахунку позовних вимог слідує, що за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року включно позивачем відповідачу за Договором надано послуг з постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води на загальну суму 14 353 593,75 грн. та послуг з прийняття стоків гарячої води в сумі 3 199 924,03 грн., в той час як відповідач в рахунок оплати вказаних послуг перерахував позивачу 15 025 197,58 грн.

Доказів надання послуг в іншому об'ємі або перерахування в рахунок їх оплати іншої суми матеріали справи не містять.

З огляду на вищевикладене, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за надані за Договором за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року послуги з водопостачання питної холодної води та прийняття стоків холодної та гарячої води в сумі 2 529 061,14 грн.. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в сумі 194 976,53 грн. та пені в сумі 173 799,35 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Відповідно до п. 4.2 Договору, у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пункт 6 статті 232 ГК України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зі змісту п. 4.2 Договору слідує, що нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а отже, сторони скористались можливістю, передбаченою п. 6 ст. 232 ГК України, та збільшили строк нарахування неустойки.

Згідно з п. 4.5 Договору, за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 5 % від суми, яку відмовився сплатити.

З огляду на часткове задоволенню позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу, частковому задоволенню підлягають і позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу.

Суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача пеню в сумі 115 769,36 грн. та штраф в сумі 126 453,06 грн. (за Розгорнутим розрахунком позовних вимог - примітка суду). Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 376 498,07 грн. та 3% річних в сумі 39 276,17 грн. слід зазначити таке.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу, частковому задоволенню підлягають і позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних та річних.

Суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в сумі 243 945,86 грн. та 3 % річних в сумі 26 293,64 грн. (за Розгорнутим розрахунком позовних вимог - примітка суду). Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 у справі № 910/24784/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 у справі № 910/24784/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 у справі № 910/24784/14 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/24784/14.

Повний текст постанови складено: 12.11.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді В.І. Рябуха

Л.М. Ропій