Постанова № 53396981, 11.11.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.11.2015 справа №913/492/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіна Н.О. Агапова О.Л., Гези Т.Д.за участю представників: від скаржника не зявились;від позивачаОСОБА_4- за довіренстюрозглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства зобмеженою відповідальністю агрофірми «Закотненська», с. Закотне Новопсковський район Луганської областіна рішення господарського суду Луганської області від03.08.2015 рокуу справі№ 913/492/15 (суддя Смола С.В.)за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_5. Старобільськ Луганської області до відповідачаСільськогосподарського товариства зобмеженою відповідальністю агрофірми «Закотненська», с. Закотне Новопсковський район Луганської областіпростягнення 34 844,75 грн.ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 03.08.2015р. позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Закотненська" задоволено повністю;

стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Закотненська", вул.Айдарська, б.8, с.Закотне Новопсковського району Луганської області, ідентифікаційний код 30714350, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заборгованість в сумі 23414 грн 00 коп., 3% річних у сумі 611 грн 97 коп., інфляційні втрати в сумі 10818 грн 78 коп., судовий збір у сумі 1827 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю агрофірми «Закотненська», с. Закотне Новопсковський район Луганської області звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №212 від 19.08.2015 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 03.08.2015 року по справі №913/492/15 за позовом ФОП ОСОБА_5 до АФ «Закотненська» про стягнення заборгованості, інфляційних витрат, та 3 % річних повністю.

В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що рішення господарського суду Запорізької області винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує на те, що доданий позивачем документ до матеріалів справи у якості підтвердження постачання товару, а саме видаткова накладна № 027/1 від 22.08.2014 року, не містить обов'язкових реквізитів, у накладній відсутня інформація про: прізвище та посаду покупця товару, яка відповідальна за здійснення господарської операції

Також, апелянт вказує, що у доданій позивачем до матеріалів справи видатковій накладній № 027/1 від 22.08.2014 року, також відсутні посилання на оформлену відповідно до вимог Наказу Міністерства Фінансів України № 99 від 16.05.1996 року довіреність на одержання цінностей.

Крім того, апелянт вказує про порушення процесуального права, яке полягає в тому, що в порушення вимог ч.2 ст.57 ГПК України ФОП ОСОБА_5 направив відповідачу по справі частину копій документів які ним були додані до позовної заяви. Також, судом було відхилене клопотання про неможливість забезпечити участь представника відповідача у судовому засіданні та відкладення судового засідання. У зв'язку з чим, апелянт не зміг скористатися своїми правами, закріпленими у ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Мартюхіна Н.О., Геза Т.Д. Малашкевич С.А.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2015року порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 11.11.2015року о 12 год. 00 хв.

11.11.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача, який заперечував проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив залишити оскаржу вальне рішення без змін.

Представник апелянта в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційної інстанції були повідомлені належним чином, явка сторін в судове засідання апеляційної інстанції не визнавалась обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 22.08.2014 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 за видатковою накладною №027/1 (а.с.13) поставлено Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю агрофірмі "Закотненська" товар на загальну суму 23414 грн 00 коп.

Судом встановлено, що відповідачем отриманий товар не оплатив, вимоги ФОП ОСОБА_5 про сплату заборгованості в сумі 23414 грн 00 коп. №11/807 від 14.05.2015 (а.с.16) та №11/813 від 03.06.2015 (а.с.17), докази надіслання (а.с.18-19), залишив без відповіді та задоволення.

Досідивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що дії сторін, зокрема, передача позивачем товару відповідачу за видатковою накладною №027/1 від 22.08.2014 (а.с.13), та прийняття товару відповідачем, свідчать про виникнення між ними правовідносин з поставки.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до п.1 листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши акти звірення розрахунків від 10.12.2014 (а.с.14) та 14.05.2015 (а.с.15). встановила, що розмір заборгованості підтверджений АФ «Закотненська» в цих актах.

Що стосується факту поставки ОСОБА_6 товару АФ «Закотненська», то він підтверджений матеріалами справи та АФ «Закотненська» не оспорювалась.

Виходячи із змісту актів звірки від 10.12.2014 року та від 14.05.2015, судом апеляційної інстанції встановлено, що звірення розрахунків між сторонами видобувалася за документами відвантаження , а саме: видатковою накладною № 027/1 від 22.08.2014 року та рахунком № 041/8 від 18.08.2014 року, тобто за статтями бухгалтерського та податковому обліку - реалізація товару. Згідно вказаних актів дебетове сальдо відповідача склало 23414 грн., що підтверджується підписами уповноваженої особи та печаткою СТОВ АФ «Закотненська». Таким чином, посилання відповідача на відсутність зазначених у видатковій накладній довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей та прізвища особи, яка підписала видаткову накладну колегія суддів не приймає до уваги, оскільки дебіторська заборгованість та факт реалізації товару підтверджено додатково й звіркою за бухгалтерським та податковим обліком з боку відповідача.

Апелянт, посилаючись на відсутність первинного документа - довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, не спростував факт отримання ним товару за вказаною видатковою накладною.

Оцінивши в сукупності всі первинні документи сторін по спірній господарській операції з постачання товару по податковій накладній № 027/1 від 22.08.2014 року на суму 23414,00 грн. суд апеляційної інстанції вважає, що податкові накладні, акти звірки розрахунків свідчать про поставку відповідачеві товару на суму 23414,00 грн., відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами в розумінні наведених нормативних актів, та є підставою для виникнення у відповідача обов'язку по сплаті за отриманий товар.

У будь-якому випадку відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати факт здійснення господарської операції та наявність договірних відносин. Такий саме правовий висновок викладений в постанові Верховного суду України від 28.04.2015 року у справі № 903/679/14.

Згідно вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правомірно встановив, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 23414 грн 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення з відповідача інфляційних втрат за період серпень 2014 року - червень 2015 року у сумі 10818 грн 78 коп. та 3% річних за період з 24.08.2014 по 08.07.2015 у сумі 611 грн 97 коп., суд апеляційної інстанції вказує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія судів перевіривши, наданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с.11) вважає його обґрунтованим та таким, що зроблений відповідно до діючого законодавства та даних первинних документів, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 24.08.2014 по 08.07.2015 у сумі 611 грн 97 коп. також була правомірно була задоволена судом першої інстанції.

Судом першої інстанції був наведений правильний розрахунок інфляційних втрат, зроблений за допомогою програми "Законодавство": 23414 (сума боргу)Х1,029Х1,024Х1,019Х1,03Х1,031,Х1,053Х1,108Х1,14Х1,022Х1,004 (показники індексів інфляції за період з вересня 2014 року по червень 2015 року (включно)-23414=13020 грн 99 коп.

Однак,колегія суддів вказує на те, що у зв'язку з тим, що суд першої інстанції розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, то було правомірно вирішено, що стягненню підлягають інфляційні втрати за період з вересня 2014 року по червень 2015 року (включно) в сумі 10818 грн 78 коп.

Що стосується посилань апелянта на те, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд першої інстанції визначив необґрунтованим та відхилив його, колегія суддів вказує наступне.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до абз.2 п.п.3.9.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК , з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення наведених приписів законодавства апелянтом не надано документального підтвердження заявленого клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ФОП ОСОБА_5 направив відповідачу по справі частину копій документів які ним були додані до позовної заяви також не береться колегією суддів до уваги.

Так, відповідно до ухвали про порушення провадження у справі № 913/492/15 господарського суду Луганської області від 20.07.2015 року справа призначена до розгляду на 03.08.2015 року о 10:50, також вбачається, що примірник зазначеної ухвали був направлений за адресою апелянта 22.07.2015 року рекомендованою з повідомленням.

Тобто, апелянт відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України мав можливість та час на ознайомлення з наявними матеріалами справи у суду першої інстанції для надання обґрунтованого письмового відзиву або усного відзиву у судовому засіданні суду першої інстанції на позов ФОП ОСОБА_5

У зв'язку з вищенаведеним колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 03.08.2015р. по справі № 913/492/15 винесена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства зобмеженою відповідальністю агрофірми «Закотненська», с. Закотне Новопсковський район Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 03.08.2015р. по справі № 913/492/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 03.08.2015р. по справі № 913/492/15 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: О.Л. Агапов

Т.Д. Геза