Постанова № 53396977, 11.11.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.11.2015 справа №905/1307/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 за довіреністю ОСОБА_5 - за довіреністювід відповідача:ОСОБА_6 за довіреністюрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропільвугілля», м. Добропілля, Донецька областьна рішення господарського судуДонецької області від22.09.15 року по справі№ 905/1307/15 (суддя: Сажнева М.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Техномрія», м. Харківдо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропільвугілля», м. Добропілля, Донецька областьпростягнення 47 913, 16 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Техномрія», м. Харків (далі Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропільвугілля», м. Добропілля, Донецька область (далі Відповідач) суми основного боргу у розмірі 45 616,36 грн., суми стягнення пені у розмірі 2 269, 80 грн. та суми судових витрат у розмірі 1 827,00 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.09.2015 року у справі № 905/1307/15 позов було задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропільвугілля», м. Добропілля, Донецька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Техномрія», м. Харків заборгованість у розмірі 45 616 (сорок пять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 36 коп., пеню у розмірі 2 234 (дві тисячі двісті тридцять чотири) грн. 80 коп. та судовий збір у розмірі 1 825 (одна тисяча вісімсот двадцять пять) грн. 72 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 22.09.2015 року у справі № 905/1307/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Техномрія», м. Харків в повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а висновки, покладені в основу зазначеного рішення, не відповідають обставинам справи, у звязку з чим рішення підлягає скасуванню.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник Позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні надав відзив на апеляційну скаргу, підтримав доводи викладені у відзиві, просив рішення господарського суду Донецької області від 22.09.2015 року у справі № 905/1307/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропільвугілля» - без задоволення.

Представник Позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник Відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, в судовому засіданні просив рішення господарського суду Донецької області від 22.09.2015 року у справі № 905/1307/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Техномрія» у повному обсязі.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу було здійснено технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 2, ст.. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК)).

Відповідно до ст.. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1, ст. 215 Цивільного кодексу України).

У ч. 1, ст.. 207 Господарського Кодексу України (далі ГК) зазначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Техномрія» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропільвугілля» (покупець) підписано договір поставки № 331-ДУ-УМТС (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, за його умовами постачальник зобовязався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі продукція, товар) в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному Договорі та Специфікаціях, що є невідємними частинами даного Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору покупець зобовязан прийняти та сплатити поставлену в його власність продукцію у відповідності до умов цього Договору.

04.02.2015, 11.02.2015, 12.02.2015, 19.02.2015, 03.03.2015, 19.03.2015, 23.03.2015 та 07.04.2015 сторонами підписано Специфікації до Договору, якими визначено асортимент, кількість, ціну та строк поставки товару.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст.. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Підставою для скасування рішення господарського суду Донецької області від 22.09.2015 року у справі № 905/1307/15, апелянт зазначає те, що відповідно до умов договору № 331-ДУ-УМТС, у видаткових накладних № 120 від 16.02.15 року; №127 від 17.02.15 року; № 129 від 18.02.15 року, № 128 від 18.02.15 року; № 141 від 20.02.15 року; № 143 від 20.02.15 року; № 144 від 20.02.15 року; № 145 від 20.02.15 року; № 155 від 25.02.15 року; № 166 від 03.03.15 року; № 171 від 04.03.15 року; № 172 від 04.03.15 року; № 175 від 04.03.15 року; № 176 від 10.03.15 року; № 177 від 10.03.15 року; № 185 від 13.03.15 року; № 212 від 23.03.15 року; № 274 від 10.04.15 року; № 336 від 05.05.15 року; № 337 від 05.05.15 року; № 338 від 05.05.15 року всього на суму 45 616,36 грн., позивачем не зазначена дата отримання відповідачем товару, а тому строк оплати за спірними накладними не настав, на підставі чого боржник не міг виконати свого обовязку у відповідності до умов Договору.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що на виконання умов п. 5.4 та розділу 4 Договору позивач не надав до суду доказів передання Товариству з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропільвугілля» рахунків на оплату за поставлену продукцію, без яких боржник не може виконати свого зобовязання.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. № П-6 (приймання продукції по кількості) здійснюється за транспортними і супровідними документам (рахунком-фактурою, специфікацією, описом, пакувальними ярликами тощо) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідач не заперечує проти отримання від позивача товару, однак відповідних актів, з яких вбачалося б про відсутність дати приймання продукції у видаткових накладних та розрахунків фактур чи доказів наявності будь-яких заперечень під час отримання товару, у відповідності до цієї Інструкції, Відповідачем не надано, що спростовує його твердження про відсутність порушення зобовязання по оплаті поставленої продукції.

Згідно ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Матеріали справи не містять доказів відмови від продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання.

Тому висновок місцевого господарського суду про те, що продукція за договором була поставлена позивачем відповідачу у відповідності до його умов та умов специфікацій є цілком обгрунтованим.

Відповідачем отримано товар за видатковими накладними № 120 від 16.02.15 року; №127 від 17.02.15 року; № 129 від 18.02.15 року, № 128 від 18.02.15 року; № 141 від 20.02.15 року; № 143 від 20.02.15 року; № 144 від 20.02.15 року; № 145 від 20.02.15 року; № 155 від 25.02.15 року; № 166 від 03.03.15 року; № 171 від 04.03.15 року; № 172 від 04.03.15 року; № 175 від 04.03.15 року; № 176 від 10.03.15 року; № 177 від 10.03.15 року; № 185 від 13.03.15 року; № 212 від 23.03.15 року; № 274 від 10.04.15 року; № 336 від 05.05.15 року; № 337 від 05.05.15 року; № 338 від 05.05.15 року, які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств без будь-яких зауважень та заперечень, а тому суд приходить до висновку, що відповідач погодився із зазначеною на видаткових накладних датою, та датою поставки є дата складання видаткових накладних.

Відтак, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

Отже, отримавши товар та не сплативши його вартість в повному обсязі, Покупець порушив вимоги Договору та вимоги ст. 692 ЦК України.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропільвугілля», м. Добропілля, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 22.09.2015 року у справі № 905/1307/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3

Надруковано примірників:

1 позивачу;

1 відповідачу;

1 ГСДО;

1 до справи;

1 ДАГС.