Постанова № 53396925, 11.11.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2015 року Справа № 904/5370/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Орєшкіної Е.В. (доповідач)

суддів: Прокопенко А.Є., Широбокової Л.П.,

секретар судового засідання: Мацекос І.М.,

представники сторін не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015 року у справі №904/5370/15

за позовом державного підприємства "Одеська залізниця", м. Одеса

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість", м. Дніпропетровськ

про стягнення 31 870 грн. 32 коп.,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2015 року державне підприємство «Одеська залізниця» (надалі ДП «Одеська залізниця») звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії «Гірничодобувна промисловість» (надалі ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість») на свою користь 30 210 грн. штрафу за неправильне зазначення у накладній маси вантажу, 1 660 грн. 32 коп. додаткових зборів та 1 827 грн. понесених витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015 року у справі №904/5370/15 (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволено частково; з ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість» на користь ДП «Одеська залізниця» стягнуто 15 105 грн. штрафу та 1 731 грн. 82 коп. судового збору; в решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що:

- в період з 16.12.2014 року по 20.12.2014 року на шляху прямування до станції призначення вагон №59207548 двічі зупинявся залізницею з підстав зменшення ваги і лише 21.12.2014 року був складений комерційний акт; вагон десь відстоював, що і могло, як наслідок, привести до нестачі вантажу спочатку на 11 300 кг., а потім на 12 200 кг.;

- акт загальної форми №6019 від 20.12.2014 року має виправлення у номері накладної, що є порушенням норм матеріального права, а відтак не може вважатися належним та допустимим доказом в розумінні ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України;

- позивачем не додано до матеріалів справи документів, які б підтверджували повноваження осіб брати участь у перевірці маси вантажу та, відповідно, складати та підписувати документи (акти загальної форми, комерційний акт);

- факти, викладені в розділі «Д» комерційного акту АЕ №859202/115 від 21.12.2014 року не відповідають дійсним обставинам справи;

- враховуючи, що за даними залізниці, при перевірці маси вантажу було виявлено невідповідність у сторону зменшення його маси, такою розбіжністю не було створено загрози безпеці перевезення, а позивачу не спричинено збитків та додаткових витрат.

Апелянт на виклик суду не з’явився, звернувся з клопотанням про розгляд справи без участі його представника, я якому просить суд зменшити розмір штрафу до суми двох провізних плат.

Позивач в судове засідання також не з’явився, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 106), з огляду на що колегія суддів вважає можливим переглянути справу в апеляційному порядку без участі представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства; умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами; сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

За ст. 2 Статуту залізниць України, такий Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, регламентує порядок укладення договорів, організацію та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача; накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення і супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Ст.ст. 23, 24 Статуту залізниць України встановлений обов'язок вантажовідправників надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів), форма і порядок заповнення якої затверджується Мінтрансом; вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно п. 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року N 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за N 862/5083, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року N 542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 року за N 798/5989).

Пунктом 1.3 Правил визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Відповідно до п.2.1 Правил вантажовідправник при заповненні комплекту перевізних документів повинен вказати масу вантажу у кілограмах.

Згідно ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах; маса вантажів визначається відправником; спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (ст. 24 Статуту залізниць України).

За ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 року та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за №567/6855 (надалі – Правила складання актів), передбачено, що при перевезенні у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, такої обставини, як невідповідність найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Як вбачається з матеріалів справи в грудні 2014 року зі станції відправлення Негин Південно-Західної залізниці ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" (відповідачем) було здійснено відправлення на станцію призначення Дніпродзержинськ Придніпровської залізниці на адресу ПАТ «Дніпровський меткомбінат» за накладною №32926867 вантаж (насип вапняку для флюсування).

Відповідно до накладної №32926867 маса вантажу у вагоні №59207548 становить 62 900 кг.

В подальшому при проходженні вагону через станцію Котовськ Одеської залізниці залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні №59207548 не відповідає масі вантажу, зазначеній у накладній, а саме фактично виявлено: брутто 73 700 кг, тара – 23 000 кг, нетто – 50 700 кг, що менше ваги, зазначеної в документі, на 12 200 кг, про що складено комерційний акт АЕ №859202/115 від 21.12.2014 року. В акті вказано, що вагон технічно справний, навантаження у вагоні рівномірне, нижче бортів на 20-25 см, течі вантажу немає.

Позивач доводить, що відповідачем при заповненні перевізних документів було невірно зазначено масу вантажу, що виявлено у процесі перевезення.

Згідно ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Розмір штрафу, передбачений статтею 118 Статуту залізниць України, становить розмір п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Невідповідність маси вантажу у накладній №32926867 з даними, засвідченими вищезазначеним комерційним актом, стали підставою для звернення ДП "Одеська залізниця" з позовом до суду про стягнення з відповідача на його користь штрафу, розмір якого становить 30 210 грн. (6 042 грн. х 5 = 30 210 грн.).

Оскільки зазначення у накладній маси вантажу є обов’язком вантажовідправника, перевірка правильності заповнення цього реквізиту є правом залізниці, факт неправильного зазначення відправником відомостей про масу вантажу засвідчена комерційним актом, штраф, нарахований на підставі ст.122 Статуту залізниць України відповідно до його ст.118 підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушення, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо наявності підстав для покладення відповідної відповідальності на відповідача.

Доводи апелянта щодо можливості в період з 16.12.2014 року по 20.12.2014 року, коли вагони, простоювали, виникнення нестачі вантажу належними доказами не доведені, тому не заслуговують на увагу.

Підставою для матеріальної відповідальності відправника вантажу в даному випадку є обставини, засвідчені комерційним актом АЕ №859202/115 від 21.12.2014 року, а не актами загальної форми, на недоліки у яких посилається апелянт.

Відповідно до п. 4 Правил складання актів комерційні акти складаються в місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу; у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти у визначені терміни, вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.

З матеріалів справи вбачається, що вагон 59207548 був відчеплений для перевірки ваги вантажу 20.12.2014 року та відстоював в очікуванні зважування та складання комерційного акту до 21.12.2014 року. Комерційний акт АЕ №859202/115 складений на ст. Котовськ Одеської залізниці в день здійснення комісійного переваження вантажу, тобто 21.12.2014 року, у межах встановленого вищезазначеними Правилами строку, що спростовує доводи апелянта щодо неможливості його покладення в основу судового рішення.

Стосовно повноважень осіб, що підписали вищезазначений акт, згідно п.10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці. Отже, особи, що підписали комерційний акт АЕ №859202/115 від 21.12.2014 року мали на те відповідні повноваження.

Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки, (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Господарський суд, приймаючи рішення, у виняткових випадках має право зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3. ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів вважає, що скориставшись законодавчо закріпленим правом, місцевий господарський суд, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливості, добросовісності та розумності), правомірно частково задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір пред’явленого до стягнення штрафу за невірно зазначену масу вантажу у накладній до 15 105 грн. 00 коп. (на 50%).

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача додаткових зборів в розмірі 1 660 грн. 32 коп. (плата за користування - 60 грн. 48 коп., збір за маневрову роботу – 1 091 грн. 44 коп., збір за переважування – 138 грн. 96 коп., зберігання вантажу – 379 грн. 44 коп.,), то вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 1.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за N 862/5083, платежі, збори, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з вантажами під час перевезення з вини відправника, оформляються станцією затримки відповідними документами, які надсилаються на станцію відправлення для стягнення цих платежів, зборів з відправника.

Відповідно до акту загальної форми №87 від 21.12.2014 року станції Котовськ Одеської залізниці вагон №59207548 було відчеплено 20.12.2014р. о 09 год. 15 хв. для перевірки маси вантажу; вагон простоював в очікуванні зважування і складання комерційного акту до 21.12.2014р. 10 год. 30 хв.

Згідно п. 2.6 вищезазначених Правил усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість; ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника; один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Позивачем належними та допустимими доказами у відповідності до ст.33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено обставин, що є підставою для стягнення вищезазначених сум, тому судова колегія вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано в задоволенні позову в цій частині відмовив.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015 року у справі №904/5370/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя Л.П. Широбокова

(Повний текст постанови складено 12.11.2015 року)