Ухвала суду № 53396717, 05.11.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"05" листопада 2015 р.Справа № 922/3609/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатого В.О.

при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.

розглянувши матеріали справи

за заявою ТОВ "Арсен", м. Харків про визнання банкрутом ТОВ "Стальконструкція", м. Харків за участю :

розпорядника майна - ОСОБА_1, свід. № 1215 від 03.07.2013 р.

представника Виробничого підприємства "Газкомунбуд" у формі ТОВ ОСОБА_2, дов. від 01.09.2015 р.

представника боржника - ОСОБА_3, дов. від 15.04.2015 р.,

ВСТАНОВИВ:

На адресу господарського суду після публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство (19.08.2015 р.) надійшла заява Виробниче підприємство "Газкомунбуд" у формі ТОВ (вх.№ 37279 від "17" вересня 2015 р.) з грошовими вимогами до боржника ТОВ "Стальконструкція" в сумі 3322603,13 грн.

В судовому засіданні 22.10.2015 р. розпорядник майна зазначив, що вимоги Виробничого підприємства "Газкомунбуд" у формі ТОВ ним та боржником визнані частково в сумі 1698310,13 грн. основного боргу та включені до 4 черги реєстру вимог кредиторів. Суми інфляційних в розмірі 1283570,04 грн., та 3% річних в розмірі 164247,66 грн. ними відхилені, оскільки боржником не просторочено виконання грошового зобов"язання, а також у зв"язку з тим, що за період введення мораторію не застосовуються індекс інфляції та 3% річних за весь час прострочення. Щодо пені у розмірі 176475,30 грн., то вона також відхилена боржником та розпорядником майна з причин пропуску строку позовної давності.

Представник Виробничого підприємства "Газкомунбуд" у формі ТОВ заперечував проти результату розгляду боржником та розпорядником майна вимог підприємства.

Заслухавши учасників процесу, враховуючи необхідність отримання додаткових доказів в обгрунтування вимог до боржника, розгляд заяви Виробничого підприємства "Газкомунбуд" у формі ТОВ було відкладено на 05.11.2015 р.

В судовому засіданні 05.11.2015 р. представник Виробничого підприємства "Газкомунбуд" у формі ТОВ наполягав на визнанні грошових вимог.

Розпорядник майна та боржник наполягали на їх результаті розгляду вимог Виробничого підприємства "Газкомунбуд" у формі ТОВ.

Заслухавши учасників процесу, розглянувши заяву Виробничого підприємства "Газкомунбуд" у формі ТОВ з грошовими вимогами до боржника, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6 ст.23 Закону, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Відповідно до п.2 ст.25 Закону, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Відповідно до п.1 ст.22 Закону, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобовязані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Як свідчать матеріали справи, публікація оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Стальконструкція" відбулася 19.08.2015 р. на офіційному веб-сайті ВГСУ (№ 21635).

17.09.2015 р. у встановлений Законом строк до суду надійшла заява Виробничого підприємства "Газкомунбуд" у формі ТОВ з грошовими вимогами до боржника в загальній сумі 3325039,13 грн., яка складається з 1698310,13 грн. основного боргу, 1283570,04 грн. інфляційних, 164247,66 грн. 3% річних, 176475,30 грн. пені.

Вимоги кредитора грунтуються на невиконанні боржником умов договору субпідряду № 11/07-11 від 11.07.2011 р. (далі - Договір).

Договір укладений 11.07.2011 р. між ТОВ "Стальконструкція" (підрядник) та ТОВ "Трубопроводресстрой" (Субпідрядник), відповідно умов якого Субпідрядник зобов"язався виконати будівельно-монтажні роботи по підключенню дощевої каналізації від опор покриття над трибунами та господарсько-фекальної каналізації в осях К-3,4 та К-22 у відповідності до Договірних цін на об"єкті "Реконструкція спортивного комплексу КП "Обласний спортивний комплекс "Металлист", а підрядник зобов"язався надати субпідряднику будівельний майданчик, прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до п.2.1 Договору, загальна вартість робіт складає 2298852,00 грн., яка була змінена додатковою угодою №1 до Договору на суму 2351640,13 грн.

Відповідно п.2.4 та 2.6 Договору, оплата робіт здійснюється підрядником з грошових коштів, перерахованих замовником за Договором Генерального підряду щомісячно в десятиденний термін після підписання акту виконаних робіт. Остаточний розрахунок здійснюється Підрядником в п"ятиденний термін після підписання акту виконання субпідрядником всіх робіт по договору та приймання підрядником будівельного майданчика у належному стані.

Відповідно п.14.1 Договору, строк дії Договору до повного виконання сторонами своїх обов"язків.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно статті 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Обумовлені Договором роботи були виконані ТОВ "Трубопроводресстрой" та сторонами Договору підписані акти виконаних робіт № 1 від 30.08.2011 р. на суму 514350,91 грн., № 2 від 31.08.2011 р. на суму 506985,04 грн., № 3 від 06.12.2012 р. на суму 1220692,66 грн. та №4 від 06.12.2012 р. на суму 109611,52 грн.

Боржником 07.05.2012 р. здійснено часткову проплату на суму 333330,00 грн. та 16.05.2012 р. на суму 320000,00 грн.

Сторони договору підписали акт звірки взаєморозрахунків станом на 06.12.2012 р. на суму 1698310,13 грн.

05.08.2015 р. між Первісним кредитором ТОВ "Трубопроводресстрой" (Субпідрядник) і Виробничим підприємством "Газкомунбуд" у формі ТОВ - Новим кредитором укладено договір № 5/08-15 про відступлення права вимоги боргу, за яким Новий кредитор прийняв право вимоги, що належала первісному кредитору в сумі 1698310,13 грн. з підставі Договору субпідряду № 11/07-11 від 11.07.2011 р.

Враховуючи, що боржником та розпорядником майна визнається сума боргу по Договору в розмірі 1698310,13 грн., яка підтверджена належними доказами, суд вважає за необхідне її визнати.

Щодо нарахованих інфляційних в сумі 1283570,04 грн. та 164247,66 грн. 3% річних, то суд зазначає наступне.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом п.2.4 Договору встановлено, що оплата робіт здійснюється підрядником з грошових коштів, перерахованих замовником за Договором Генерального підряду щомісячно в десятиденний термін після підписання акту виконаних робіт.

Як свідчать акти виконаних робіт, строк оплати за актом № 1 від 30.08.2011 р. на суму 514350,91 грн. закінчився 09.09.2011 р., за актом № 2 від 31.08.2011 р. на суму 506985,04 грн. - 10.09.2011 р., за актом № 3 від 06.12.2012 р. на суму 1220692,66 грн. - 17.12.2012 р. та за актом №4 від 06.12.2012 р. на суму 109611,52 грн. - 17.12.2012 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В. п.1.10 Постанови ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Суд вважає за необхідне зазначити, що інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних, сплата яких передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України не є штрафними санкціями, а виступають відповідно способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що наданий кредитором розрахунок 3% річних відповідає обставинам справи та чинному законодавству України, суд визнає вимоги кредитора в сумі нарахованих 3% річних в розмірі 164247,66 грн.

Інфляційні втрати, які передбачені ст. 625 Цивільного Кодексу України, є компенсацією від знецінення грошових коштів.

Індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Відповідні індекси розраховуються, починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті "Урядовий кур'єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватись для визначення розміру завданих збитків. (лист Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97 Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ).

З огляду на викладене, оскільки, індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. При цьому оцінюючи поданий позивачем розрахунок слід виходити з розміру заборгованості, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

При нарахуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно треба рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад грудня, індексується за період з урахуванням грудня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - січня.

Відповідно до п.1.12 постанови № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, здійснив перерахунок суми інфляційних втрат та визнає їх частково в сумі 1248993,16 грн. Інші вимоги по визнанню інфляційних підлягають відхиленню як безпідставно заявлені .

Щодо нарахування пені в сумі 176475,30 грн., то суд зазначає наступне.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Як свідчать додані до заяви документи, сторонами в договорі субпідряду №11/07-11 від 11.07.2011 р. в п.12.3 передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки у випадку затримки встановлених Договором строків перерахування грошових коштів за виною підрядника.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п.2. ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Граничним строком пред"явлення вимог по визнанню пені за спірним договором є 03.06.2014 р.

Приймаючи до уваги заяву боржника про застосуванню позовної давності, суд відхиляє вимоги по стягненню пені в сумі 176475,30 грн. у зв"язку з пропуском строку позовної давності для пред"явлення таких вимог.

Суд вважає помилковим думку розпорядника майна та боржника щодо неможливості нарахування інфляційних та 3% річних, оскільки відповідно до п.3 ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобовязання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Кредитором нараховано інфляційні та 3% річних до моменту введення мораторію, а саме: до 19.08.2015 р.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне частково визнати вимоги "Виробниче підприємство "Газкомунбуд" у формі ТОВ в сумі основного боргу в розмірі 3111550,95 та включити їх до четвертої черги реєстру вимог кредиторів, а також 2436,00 грн. судового збору до першої черги, інші вимоги відхилити.

Керуючись ст. 1,23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Частково визнати вимоги "Виробниче підприємство "Газкомунбуд" у формі ТОВ в сумі основного боргу в розмірі 3111550,95 та включити їх до четвертої черги реєстру вимог кредиторів, а також 2436,00 грн. судового збору до першої черги.

Інші вимоги відхилити.

Ухвалу направити боржнику, розпоряднику майна, кредитору.

Суддя ОСОБА_4