Рішення № 53396415, 10.11.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р. Справа № 911/3832/15

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Уманьавтодор, Вінницька обл., м. Вінниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю Мостобудівельний загін №122, АР Крим, м. Сімферополь

про стягнення 3 325 758, 94 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №12/15 від 15.12.2015)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.08.2015 Публічне акціонерне товариство Уманьавтодор (далі-ПАТ Уманьавтодор/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Мостобудівельний загін №122 (далі- ТОВ Мостобудівельний загін №122/відповідач) про стягнення, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, з відповідача 3 325 758, 94 грн, з яких: 1 949 690, 44 грн невикористаного авансу за договором №12 про закупівлю робіт з будівництва автотранспортної магістралі через р. Дніпро в м. Запоріжжя за державні кошти від 10.05.2012, 1 191 636, 10 грн інфляційних втрат, 62 467, 22 3% річних, 121 965, 18 грн пені, нарахованих за неналежне виконання відповідачем умов договору щодо повернення невикористаних сум авансу.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.08.2015 порушено провадження у справі №911/3832/15 та призначено справу до розгляду на 15.09.2015.

15.09.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду означеної справи у звязку з неможливістю представника ПАТ Уманьавтодор бути присутнім у судовому засіданні.

Ухвалами господарського суду Київської області від 15.09.2015, 29.09.2015 та 06.10.2015 розгляд справи №911/3832/15 відкладався на 29.09.2015, 06.10.2015 та 10.11.2015.

До того ж, ухвалою господарського суду Київської області від 06.10.2015 розгляд спору у даній справі було продовжено на 15 днів.

У судові засідання 15.09.2015, 29.09.2015, 06.10.2015 та 10.11.2015 представник відповідача та не прибув, витребувані судом документи не надав, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином, в порядку, передбаченому п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.06.2014 №01-06/745/2014 Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, що підтверджується довідками про розміщення інформації про час судових засідань 15.09.2015, 29.09.2015, 06.10.2015 та 10.11.2015 у даній справі на офіційному веб-порталі господарського суду Київської області в мережі Інтернет (www.ko.arbitr.gov.ua/sud5012) в розділі Новини та події суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.05.2012 між Відкритим акціонерним товариством Уманьавтодор, яке було перейменовано у Публічне акціонерне товариство Уманьавтодор (далі-генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мостобудівельний загін №122 (далі- субпідрядник) було укладено договір №12 про закупівлю робіт з будівництва автотранспортної магістралі через р. Дніпро в м. Запоріжжя за державні кошти (далі-договір), відповідно до умов якого у звязку з передачею із комунальної власності до державної власності обєкту будівництва «Автотранспортна магістраль через р. Дніпро у м. Запоріжжя», передачею обєкта будівництва до сфери управління Державної служби управління автомобільних доріг України та розірвання договору підряду №255 від 23.12.2004 на будівництво автотранспортної магістралі субпідрядник зобовязався у 2012 році виконати роботи, зазначені у пункті 1.2., а генпідрядник прийняти і оплатити такі роботи.

Згідно п. п. 1.2., 4.1, 5.1., 6.1.1., розділу X договору найменування робіт: будівництво споруд №6,7,8 (улаштування монолітних ділянок прогонової будови; монтаж балок прогонової будови; улаштування деформаційних швів; гідроізоляційні роботи; улаштування підпірних стінок зі збірних бетонних блоків; улаштування сполучення споруд і улаштування огороджень), (далі - роботи).

Кількість робіт: склад і обсяги будівельних робіт можуть бути зменшені, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків генпідрядника.

Розрахунки за товари проводяться шляхом оплати генпідрядником виконаних робіт після підписання сторонами «ОСОБА_1 приймання виконаних будівельних робіт» (форма №КБ-2в) та «Довідок про вартість виконання будівельних робіт /та витрат/» (форма №КБ-3).

Попередня оплата (аванс) здійснюється на підставі чинного законодавства у терміни і в розмірах визначених ним.

Субпідрядник протягом строку, що визначений відповідними нормативним актами, з дня находження коштів як попередньої оплати підтверджує їх використання згідно з проміжними «ОСОБА_1 приймання виконаних будівельних робіт» (форма №КБ-2в).

Генпідрядник може здійснювати проміжні платежі за виконані роботи після підписання «ОСОБА_1 приймання виконаних будівельних робіт» (форма №КБ-2в) і «Довідки про вартість виконання будівельних робіт /та витрат/» (форма №КБ-3), складених у відповідності з положеннями чинних ДБН та ВБН, та підписаних уповноваженими представникам сторін.

Термін виконання робіт: з моменту підписання договору по 31.10.2012.

Генпідрядник зобовязаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє по 31.12.2012, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обовязків.

19.10.2012 сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору №12 від 10.05.2012 про закупівлю робіт з будівництва автотранспортної магістралі через р. Дніпро в м. Запоріжжя, згідно умов якої сторони погодили, що вся сума авансу надається на строк до 31.12.2012.

В подальшому, 12.04.2013 сторони уклали додаткову угоду №8 до договору №12 від 10.05.2012 про закупівлю робіт з будівництва автотранспортної магістралі через р. Дніпро в м. Запоріжжя за державні кошти, умовами якої погодили, що вся сума авансів на придбання матеріалів, конструкцій, виробів необхідних для виконання робіт надається на строк не більше як девять місяців з моменту отримання авансу.

Судом встановлено, що позивач свої обовязки в частині оплати робіт за договором виконав належним чином, здійснивши оплату за виконані роботи та перерахувавши на рахунок відповідача авансові платежі на закупівлю матеріалів для виконання будівельних робіт на загальну суму 10 500 710,44 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії відповідних платіжних доручень.

З наявних в матеріалах справи копій довідок про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/ (форма №КБ-3) слідує, що відповідачем відпрацьовано аванси за договором на загальну суму 18 174 715,94 грн, водночас, з урахуванням припиненого зобовязання позивача перед відповідачем у розмірі 9 623 695,94 грн в результаті проведеного взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, розмір виконаних робіт та відпрацьованих авансів за договором становить 8 551 020, 00 грн, таким чином відповідач не використав авансові платежі за договором у розмірі 1 949 690, 44 грн.

18.03.2014 позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про сплату заборгованості, а саме повернення невідпрацьованої суми авансових платежів.

У відповідь на вищезазначену вимогу відповідач 26.03.2014 адресованим позивачу листом вих. №34 підтвердив існуючу заборгованість. Копія означеного листа наявна в матеріалах справи.

Як слідує з наданих позивачем письмових обґрунтувань розміру заборгованості відповідача, у результаті здійснених сторонами зарахування виконаних робіт за договором в рахунок сплачених позивачем авансових платежів у порядку черговості, а також заліку взаємних вимог, відповідачем не використано авансові платежі, що були перераховані відповідно останніми за договором згідно платіжних доручень:

- №1048 від 05.08.2013 на суму 500 000,00 грн;

- №1345 від 05.09.2013 на суму 500 000,00 грн;

- №1792 від 18.11.2013 на суму 500 000,00 грн.

Водночас, авансовий платіж, перерахований згідно платіжного доручення №999 від 02.08.2013 на суму 500 000,00 грн, використано відповідачем частково на суму 50 309,56 грн.

Розмір означеної заборгованості та відповідні суми невикористаних авансових платежів підтверджуються наданою позивачем довідкою №168 від 13.10.2015, скріпленою підписами голови правління, головного бухгалтера та печаткою товариства. Копія зазначеної довідки наявна в матеріалах даної справи.

Посилаючись на те, що відповідач свій договірний обовязок в частині повернення невідпрацьованих авансових платежів не виконав, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 1 949 690, 44 грн заборгованості за договором.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 175, 173, 317 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до статтей 837, 838, 875 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Так, відповідно до підпункту 6 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1404 від 09.10.2006 «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (в редакції станом на дату укладання додаткової угоди №2 від 19.10.2012) погоджено, що у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти замовники можуть передбачати відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату лише у разі закупівлі на строк не більш як дев'ять місяців матеріалів, конструкцій, виробів, необхідних для виконання робіт з будівництва автотранспортної магістралі через р. Дніпро у м. Запоріжжі.

До того ж, згідно з п. п. 18, 19 постанови Кабінету Міністрів України №1764 від 27.12.2001 «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва» (в редакції станом на дату укладання додаткової угоди №2 від 19.10.2012) розрахунки за виконані роботи, поставлену продукцію та надані послуги в будівництві (далі - роботи) здійснюються за договірними цінами відповідно до укладених договорів (контрактів), вимог законодавства та проводяться платежами за об'єкт у цілому або проміжними платежами (за етапи, черги будівництва, пускові комплекси або окремі види робіт, конструктивні елементи).

Розрахунки здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт.

Замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.

Для проведення закупівлі матеріалів, конструкцій, виробів, необхідних для виконання робіт з будівництва автотранспортної магістралі через р. Дніпро у м. Запоріжжі, замовники можуть до 31 грудня 2012 попередня оплата (виплату авансу) в розмірі до 100 відсотків вартості зазначених матеріалів, конструкцій, виробів згідно з договором (контрактом) здійснюється на строк не більш як дев'ять місяців.

Як встановлено судом вище, сторони, укладаючи додаткові угоди №2 від 19.10.2012 та №8 від 12.04.2013, передбачили, зокрема, надання авансів на придбання матеріалів, конструкцій, виробів необхідних для виконання робіт за договором на строк не більше як девять місяців з моменту отримання авансу, а відтак обовязок підрядника повернути невикористані кошти після спливу зазначеного терміну відповідно до вимог чинного законодавства.

З огляду наведеного, підписання сторонами договору та додаткових угод, отримання відповідачем авансових платежів відповідно до умов означених правочинів, зокрема, за платіжними дорученнями №999 від 02.08.2013, №1048 від 05.08.2013, №1345 від 05.09.2013, №1792 від 18.11.2013 свідчить про погодження відповідачем з умовами договору та вимогами чинного законодавства, а тому часткове використання субпідрядником означених авансових платежів породжує для останнього обовязок по поверненню залишку невикористаних сум авансових платежів в останній день девятимісячного строку з моменту отримання таких сум, а саме: 02.05.2014 - 449 690, 44 грн авансового платежу, 05.05.2014 500 000,00 грн авансового платежу, 05.06.2014 500 000,00 грн авансового платежу, 18.08.2014 500 000,00 грн авансового платежу.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи той факт, що відповідач відповідно до встановлених договором умов та строків надані позивачем суми авансових платежів використав частково, а відтак невикористані аванси після спливу передбаченого законом та договором строку не повернув, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 949 690,44 грн невикористаних авансових платежів підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання по поверненню невикористаних сум авансових платежів, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 121 965, 18 грн пені, нарахованої за періоди:

- з 03.05.2014 по 03.11.2014 на суму 449 690,44 грн згідно платіжного доручення №999 від 02.08.2013;

- з 06.05.2014 по 06.11.2014 на суму 500 000,00 грн згідно платіжного доручення №1048 від 05.08.2013;

- з 06.06.2014 по 06.12.2014 на суму 500 000,00 грн згідно платіжного доручення №1345 від 05.09.2013;

- з 19.08.2014 по 19.02.2015 на суму 500 000, 00 грн згідно платіжного доручення №1792 від 18.11.2013.

Статтею 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами статей 611, 612, 530, 627, 629 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Поряд з тим, відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити договором неустойку, що стягується за прострочення негрошового зобовязання у відсотках до суми невиконаного зобовязання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про стягнення такої неустойки у звязку з простроченням зобовязання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010р. у справі № 14/80-09-2056 та постанові Вищого господарського суду України від 28.08.2012р. у справі №5016/210/2012(17/22).

Додатковою угодою №2 від 19.10.2012 сторони передбачили, що в разі несвоєчасного повернення авансу субпідрядник обовсплачує генпідряднику пеню в розмірі 0,05% від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобовязання за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня та, крім того, повернути кошти з урахуванням індексу інфляції.

З огляду наведеного, враховуючи, що арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом в межах вказаних позивачем періодів, з урахуванням положень договору та вимог вищезазначених норм Закону, становить 119 519, 96 грн, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 121 965, 18 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 119 519, 97 грн.

Крім того, у звязку з неповерненням відповідачем сум отриманого за договором авансу, позивач, з підстав ст. 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача 62 467,22 грн 3% річних та 1 191 636,10 грн інфляційних втрат, нарахованих на суми невикористаних авансових платежів, а саме:

- 449 690,43 грн згідно платіжного доручення №999 від 02.08.2013;

- 500 000,00 грн згідно платіжного доручення №1048 від 05.08.2013;

- 500 000,00 грн згідно платіжного доручення №1345 від 05.09.2013;

- 500 000, 00 грн згідно платіжного доручення №1792 від 18.11.2013.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобовязання, яке виражається в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті).

Виходячи з правового аналізу вищезазначених норм закону, грошовим слід вважати будь-яке зобовязання, що складається, у тому числі, із правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обовязок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Поряд з тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобовязання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобовязань, а з інших підстав повернення сплаченого авансу відповідно до вимог закону та умов договору.

Таким чином, обовязок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата (повернення суми авансу), не можна розцінювати як грошове зобовязання в розумінні статті 625 ЦК України, оскільки за таким зобовязанням грошові знаки використовуються не як засіб погашення грошового боргу, а виконують роль товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.09.2014 у справі №921/266/13-г/7, інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/1666/14 від 27.10.2014 «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів».

До того ж, відповідно до п. 5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З огляду наведеного, а також враховуючи що зобовязання відповідача повернути невикористані суми авансових платежів згідно договору є негрошовим зобовязанням, за порушення якого не можуть бути застосовані наслідки, передбачені ст. 625 ЦК України, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 62 467,22 грн 3% річних та 1 191 636,10 грн інфляційних втрат є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 509, 524, 525, 526, 530, 533, 611, 612, 625, 627, 629, 837, 838, 875 Цивільного кодексу України, ст. 173, 175, 193, 230, 231, 317 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мостобудівельний загін №122 (пров. Монтажників, 6, м. Сімферополь, АР Крим, ідентифікаційний код 01386332) на користь Публічного акціонерного товариства Уманьавтодор (вул. 600 річчя, 17, м. Вінниця, Вінницька обл., 21021, ідентифікаційний код 14196857) 1 949 690 (один мільйон девятсот сорок девять тисяч шістсот девяносто) грн 44 коп. невикористаних авансових платежів, 119 519 (сто девятнадцять тисяч пятсот девятнадцять) грн 97 коп. пені та 41 384 (сорок одну тисячу триста вісімдесят чотири) грн 20 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 10.11.2015

Суддя В.А. Ярема