Рішення № 53396228, 06.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2015Справа №910/26163/15

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»доПриватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»простягнення 4860 грн. 62 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Гоголь О.Я. - представник за довіреністю № 3864/18 від 02.12.2014;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.10.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення 5860 грн. 62 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виконав зобов'язання щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Skoda, державний номер НОМЕР_1, водієм транспортного засобу Рено, державний номер НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/3405547, та право вимоги за якою перейшло до позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2015 порушено провадження у справі № 910/26163/15 та справу призначено до розгляду на 23.10.2015.

22.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла відповідь на запит суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 06.11.2015.

06.11.2015 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю представника відповідача бути присутнім в іншому судовому засіданні.

Розглянувши у судовому засіданні 06.11.2015 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у його задоволенні з огляду на те, що чинним законодавством України не обмежено коло осіб, які можуть бути представниками сторін при розгляді справи.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду міста Києва «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Крім того, будь-яких інших поважних причин відкладення розгляду справи, зокрема, необхідність подання додаткових доказів, відзиву, ознайомлення з матеріалами справи представником відповідача зазначено та обґрунтовано не було.

Крім того, суд вже задовольняв клопотання про відкладення розгляду справи (подане позивачем 23.10.2015), надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на участь у судових засіданнях та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

У судовому засіданні 06.11.2015 представник позивача подав клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до якого просив суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 4860 грн. 62 коп. (за вирахуванням франшизи за Полісом № АІ/3405547 у розмірі 1000 грн. 00 коп.).

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З огляду на те, що клопотання про зменшення позовних вимог підписане представником позивача, який відповідно до довіреності № 3864/18 від 02.12.2014 має право, зокрема, зменшувати розмір позовних вимог, суд приймає клопотання позивача про зменшення позовних вимог та розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача суми грошових коштів (страхового відшкодування) у розмірі 4860 грн. 62 коп.

Представник позивача у судовому засіданні 06.11.2015 надав усні пояснення по справі; позовні вимоги підтримав у повному обсязі (з урахуванням клопотання про зменшення розміру позовних вимог).

Представник відповідача у судове засідання 06.11.2015 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103034890823.

У судовому засіданні 06.11.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Довідки Відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Вінниці УМВС України вих. № 2452 від 02.03.2015, постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 09.09.2014 у справі № 128/4270/14-п, набрала законної сили 22.09.2014 (належним чином засвідчена копія долучена позивачем через канцелярію суду 05.11.2015), та постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 15.05.2015 у справі № 128/4270/14-п про виправлення описки (відповідно до роздрукованої судом електронної копії вказаної постанови з Єдиного державного реєстру судових рішень) встановлено, що 19.08.2014 ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом Рено, державний номер НОМЕР_2, порушив Правила дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Skoda, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Вищевказаною постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 09.09.2014 у справі № 128/4270/14-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

28.08.2013 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) укладено Договір № 0300-1-06066-2-9-13191 добровільного страхування наземного транспорту, яким передбачено страхування майнових інтересів страхувальника, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Skoda, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 14 Договору, строк його дії встановлено до 28.08.2019 (включно).

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до замови-наряду №РС-0001874 (акт виконаних робіт) від 18.09.2014, складеним Дочірнім підприємством «Автотрейдінг-Вінниця», фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Skoda, державний номер НОМЕР_1, становить 5860 грн. 62 коп. (разом з ПДВ).

Судом встановлено, що наведені у замові-наряді №РС-0001874 (акті виконаних робіт) від 18.09.2014 роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із тими пошкодженнями автомобіля Skoda, державний номер НОМЕР_1, що зазначені у первинній довідці ДАІ, складеній за обставинами ДТП та виданій Відділом Державтоінспекції м. Вінниця УМВС України у Вінницькій області, та в акті огляду транспортного засобу вказаного автомобіля від 20.08.2014.

Згідно зі страховим актом № 1.001.12.13799/VESKO24367 від 21.08.2014, складеним позивачем, загальний розмір страхового відшкодування за Договором № 0300-1-06066-2-9-13191 добровільного страхування наземного транспорту від 28.08.2013 становить 5860 грн. 62 коп., на підставі якого та повідомлення страхувальника про настання події, що має ознаки страхового випадку та заяви на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 5860 грн. 62 коп. на рахунок Дочірнього підприємства «Автотрейдінг-Вінниця», що підтверджується платіжним дорученням № 126609 від 22.08.2014, належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Як встановлено судом, на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Рено, державний номер НОМЕР_2, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/3405547 із встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 50000 грн 00 коп., франшизи - 1000 грн. 00 коп. (відповідно до Полісу АІ/3405547, копія якого долучена відповідачем до матеріалів справи 06.11.2015, та інформації з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, наданої на запит суду 22.10.2015).

Судом встановлено, що 28.04.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою про регресні вимоги вих. № АХА-1350АГ від 23.03.2015, в якій проси виплатити страхове відшкодування за Полісом АІ/3405547 у розмірі 5860 грн. 62 коп. Вказана заява була отримана відповідачем 30.04.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103034069771, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

При цьому, у відповідь на заяву позивача про регресні вимоги вих. № АХА-1350АГ від 23.03.2015 відповідач листом вих. № 5726 від 17.07.2015 повідомив, що сума страхового відшкодування у розмірі 5860 грн. 62 коп. буде виплачена позивачу на розрахунковий рахунок Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування». Однак, станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду відповідач суму страхового відшкодування за Полісом АІ/3405547 у розмірі 5860 грн. 62 коп. не виплатив, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 5860 грн. 62 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Рено, державний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/3405547, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Рено, державний номер НОМЕР_2, власнику автотранспортного засобу Skoda, державний номер НОМЕР_1, покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом АІ/3405547).

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО або акту виконаних робіт.

Суд дійшов висновку, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).

Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Skoda, державний номер НОМЕР_1, (копія якого міститься у матеріалах справи), вбачається, що рік випуску автомобіля - 2011, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував семи років.

Судом також враховано, що у пункті 7.39 вищезазначеної Методики наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог, однак доказів щодо існування вказаних обставин відповідачем суду надано не було.

Таким чином, замова-наряд №РС-0001874 (акт виконаних робіт) від 18.09.2014, складений Дочірнім підприємством «Автотрейдінг-Вінниця», є належним доказом фактичної вартості відновлювального ремонту автомобіля Skoda, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням встановлення судом причинного зв'язку між тими роботами, що зазначені в замові-наряді №РС-0001874 (акті виконаних робіт) від 18.09.2014, первинній довідці ДАІ, складеній за обставинами ДТП та виданій Відділом Державтоінспекції м. Вінниця УМВС України у Вінницькій області, та в акті огляду транспортного засобу вказаного автомобіля від 20.08.2014.

Водночас, суд зазначає, що відповідач не позбавлений був права у випадку непогодження із визначеною позивачем вартістю відновлювального ремонту автомобіля Skoda, державний номер НОМЕР_1, скласти власний звіт про оцінку вартості ремонту (відповідно до ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

З урахуванням того, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/3405547 у межах фактично здійснених ним витрат (суми страхового відшкодування, сплаченої за договором добровільного страхування, у сумі 5860 грн. 62 коп.) та в межах вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля (5860 грн. 62 коп.) з урахуванням франшизи (за Полісом АІ/3405547) у розмірі 1000 грн. 00 коп., суд дійшов висновку, що позовні вимоги (в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення 4860 грн. 62 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 145; ідентифікаційний код: 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код: 20474912) грошові кошти у розмірі 4860 (чотири тисячі вісімсот шістдесят) грн. 62 коп. та судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 11.11.2015

Суддя І.М. Отрош