Рішення № 53395623, 05.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2015Справа №910/25504/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/25504/15

за позовомприватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна»доприватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» провідшкодування збитків у розмірі 21 838,60 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бабак Б.С. (довіреність №3/02/15-1 від 03.02.2015)

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра-Україна» (надалі - позивач) з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (надалі - відповідач) про відшкодування збитків у розмірі 21 838,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору №9949 добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 19.03.2014, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди - позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки Audi, державний номер НОМЕР_1, а тому, відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статі 993, частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, останній отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Враховуючи те, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки HYUNDAI Accent, державний номер НОМЕР_2, - водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач направив останньому заяву про відшкодування шкоди в порядку регресу. Відповідач заяву позивача про задоволення регресних вимог не задовольнив, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2015 порушено провадження у справі №910/25504/15 та призначено останню до розгляду на 05.11.2015.

19.10.2015 на виконання вимог ухвали суду від 28.09.2015 від представника позивача через загальний відділ діловодства суду надійшло письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору в інших господарських судах або інших органів.

Присутній у судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 28.09.2015 не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України (пункт 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно зі статтею 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до статті 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду про порушення провадження у справі від 28.09.2015 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримана останнім.

Оскільки про поважні причини неявки у судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 16.06.2015 у справі №757/6169/15-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України, з тих підстав, що ОСОБА_2 11.02.2015 о 08 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем «Хундай», державний номерний знак НОМЕР_3 на вул. Старонаводницькій в місті Києві, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого завдано матеріальних збитків обом транспортним засобам.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки Audi A3 1.6E, державний номер НОМЕР_5.

Пошкоджений автомобіль застрахований у приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» на підставі договору №994 добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 19.03.2014.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з приписами статті 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено автомобіль марки Audi, державний номер НОМЕР_5, а власнику автомобіля завдано шкоду, визначену на підставі рахунку №Сч-Ш-1458 від 27.02.2015, виставленого товариством з обмеженою відповідальністю «Літо авто», яке здійснювало відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля.

У свою чергу, Позивачем складено страховий акт №9675.02.15 від 27.02.2015, згідно якого подію визнано страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 21 838,60 грн.

Кошти у розмірі 21 838,60 грн. перераховано позивачем, згідно платіжного доручення №528 від 27.02.2015 на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Літо авто», яке здійснювало ремонт пошкодженого транспортного засобу.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 21 838,60 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу марки HYUNDAI Accent, державний номер НОМЕР_3, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки Audi, державний номер НОМЕР_5, застрахована у приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/2411754.

Відповідно до умов договору (полісу) № АІ/2411754, страховик зобов'язався відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме: автомобіля марки HYUNDAI Accent, державний номер НОМЕР_3.

Зокрема ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, визначено в розмірі 50000,00 грн., розмір франшизи встановлено в сумі 0,00 грн.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного марки HYUNDAI Accent, державний номер НОМЕР_3, застрахована у відповідача, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/2411754, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу, покладається на відповідача.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки HYUNDAI Accent, державний номер НОМЕР_3, встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Оскільки умовами полісу № АІ/2411754 розмір франшизи не встановлено, тому страхове відшкодування позивачем при звернення з позовом до суду зменшенню не підлягає.

Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною 5 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу Audi, державний номер НОМЕР_5, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди за вирахуванням франшизи, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню в розмірі 21 838,60 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 25, код ЄДРПОУ 23510137) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» (36000, м. Полтава, вул. Пушкіна, 47; пошт. адреса: 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, 1-3/2а, оф. F-20, Бізнес-центр «Арена Сіті», код ЄДРПОУ 13934129) суму страхового відшкодування в розмірі 21 838 грн. 60 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 218,00 грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 09.11.2015.

Суддя А.І. Привалов