Рішення № 53395422, 05.11.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/117/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2015 Справа № 908/4865/15

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Коцар А.О.

За участю представників сторін:

від прокуратури - Калітенко Ю.С. посвідчення № №026981 від 01.07.2014р.

представник відповідача - Якубович А.А., довіреність № 01-42/104 від 05.05.15р.;

представник 1-ої третьої особи - ОСОБА_3, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №515 від 11.02.2005р., договір про надання юридичних послуг від 03.11.15р.;

представник 2-ї третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Мелітопольського міжрайонного прокурора, м. Мелітополь Запорізька область

до Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області, м. Мелітополь Запорізька область

1-а третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, с. Терпіння Мелітопольського району Запорізької області

2-а третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя

про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Мелітопольської районної державної адміністрації від 19.03.2012р. № 136 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_4."

ВСТАНОВИВ:

02.09.2015р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернувся Мелітопольський міжрайонний прокурор до Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Мелітопольської районної державної адміністрації від 19.03.2012р. № 136 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_4."

Позивач зазначає, що 19.03.2012р. головою Мелітопольської районної державної адміністрації винесено розпорядження № 136 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_4.", яке, на думку позивача, суперечить вимогам діючого, на час його прийняття законодавства, а тому має бути скасованим. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що передача громадянину земельної ділянки для ведення фермерського господарства здійснюється без проведення земельних торгів (аукціону) тоді, коли земельна ділянка передається громадянину, який виявив бажання займатися фермерським господарством саме для створення фермерського господарства як юридичної особи та реєстрації його у встановленому законом порядку, а не для розширення вже існуючого фермерського господарства.

02.09.2015р. автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою від 03.09.2015р. судом порушено провадження у справі № 908/4865/15 та присвоєно вищевказаній справі номер провадження 35/117/15. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 21.10.2015 о/об 12 год. 00 хв.

05.10.2015р. на адресу господарського суду Запорізької області від прокуратури надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначає, що передача земельної ділянки в оренду ОСОБА_4 призведе до фактичної її передачі у користування юридичній особі - для розширення вже створеного та зареєстрованого фермерського господарства "Софія Агро", що є порушенням норм чинного законодавства. Також, прокурор зазначає, що може надати до суду лише копію спірного розпорядження, оскільки його оригінал знаходиться у Мелітопольській районній державній адміністрації Запорізької області.

19.10.2015р. на адресу господарського суду Запорізької області від представника відповідача надійшла заява про застосування позовної давності, в якій останній зазначає, що початок перебігу позовної давності щодо оскарження розпорядження голови райдержадміністрації від 19.03.2012р. №136, починається саме з дати отримання копії цього розпорядження прокуратурою, а саме 04.04.2012р., та у відповідності до ст. 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності за вимогами щодо оскарження вказаного рішення сплинув у квітні 2015р., у зв'язку з чим просить суд задовольнити заяву про застосування трирічного строку позовної давності.

Також, відповідач надіслав на адресу господарського суду, відзив, в якому зазначає, що за наявності вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, передача їх в оренду громадянам для ведення фермерського господарства проводиться без проведення земельних торгів на підставі ч.2 ст.134 Земельного кодексу України. В даному випадку громадянка ОСОБА_4 мала право звернутися до райдержадміністрації з клопотанням про надання їй в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, у зв'язку з чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора у повному обсязі. Також, відповідач просить суд розглянути справу без участі представника відповідача.

20.10.2015р. через канцелярію господарського суду Запорізької області від представника Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що підтримує позов прокурати у повному обсязі, просить суд задовольнити позов прокурора, а також просить суд розглянути позовну заяву за відсутності представника 2-ї третьої особи. На виконання вимог ухвали суду, представником надіслано для долучення у справу документи, на виконання вимог ухвали суду від 03.09.2015р. у справі №908/4865/15.

В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов. Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності - заперечив. Також в судовому засіданні прокурором надано клопотання про продовження строку розгляду справи за межі 2-х місячного та відкладення розгляду справи.

В судове засідання 21.10.2015р. відповідач не з'явився.

В судове засідання 21.10.2015р. представник 1-ї третьої особи не з'явився, вимоги ухвали суду від 03.09.2015р. не виконав, відзив та витребувані документи не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник 2-ї третьої особи у судове засідання 21.10.2015р. не з'явився.

Ухвалою суду від 21.10.2015р. клопотання прокурора про продовження строку розгляду справи та про відкладення розгляду справи було задоволено, строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 05.11.2015р.

23.10.2015р. через канцелярію господарського суду від прокуратури надійшли письмові пояснення в яких зазначено, що з прийняттям спірного розпорядження порушені державні інтереси у бюджетній сфері, оскільки плата за використання земельних ділянок державної та комунальної власності (орендна плата чи земельний податок) є податковими платежами, які сплачуються до бюджету. Надання земельної ділянки у користування не на конкурентних засадах (без проведення земельних торгів) позбавляє можливості отримання орендодавцем, який уособлює державу, найвищого розміру орендної плати за використання земельної ділянки. Прокурор поясняє, що незважаючи на те, що спірне розпорядження прийняте ще у 2012 році, договір оренди земельної ділянки до цього часу не укладено, що призводить до бюджетних втрат у вигляді упущеної орендної плати. Доводи відповідача про відсутність заборони створення однією особою кількох фермерських господарств не стосуються спірних правовідносин, оскільки ОСОБА_4 при подачі клопотання про надання земельної ділянки в оренду вказувалось саме про існуюче фермерське господарство «Софія Агро», а не про намір створити нове фермерське господарство. Крім того, будь-яких доказів про створення ОСОБА_4 на цей час іншого фермерського господарства ані відповідачем, ані ОСОБА_4 не надано. Також прокурор заперечує проти пропуску позовної давності посилаючись на те, що Наказом Генерального прокурора України № 3гн від 18.10.2010 «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів» було визначено необхідність періодично, але не рідше одного разу на місяць перевіряти законність правових актів органів виконавчої влади. На запит міжрайонного прокурора від 16.06.2015 № 85-4136вих-15 щодо направлення до міжрайонної прокуратури для вивчення розпорядження № 136 від 19.03.2012 Мелітопольською РДА листом від 16.06.2015 № 1145/01-18 повідомлено, що вказане розпорядження до Мелітопольської міжрайонної прокуратури не направлялось. Будь-яких даних про надходження до міжрайонної прокуратури спірного розпорядження матеріали справи не містять, а тому прокурор вважає, що строк позовної давності на звернення з відповідним позовом ним пропущено з поважних причин.

03.11.2015р. позивачем надані письмові додаткові пояснення.

Відповідачем через канцелярію господарського суду надане нормативне обґрунтування відзиву.

В судовому засіданні 05.11.2015р. прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просить суд задовольнити позов.

Відповідач в судовому засіданні 05.11.2015р. підтримав заперечення на позов, просить відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Представник 1-ї третьої особи, у судовому засіданні пояснив, що заперечує проти позовних вимог прокурора та підтримує клопотання відповідача про застосування позовної давності.

Представник 2-ї третьої особи у судове засідання 05.11.2015р. не з'явився.

Розгляд судової справи здійснювався за допомогою програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

В судовому засіданні 05.11.2015 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та представника 1-ої третьої особи, судом встановлено наступне.

19.03.2012 р. Мелітопольською районною державною адміністрацією Запорізької області прийнято розпорядження № 136 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_4.»

Пунктом 1 вказаного розпорядження передбачено надати громадянці ОСОБА_4 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки попередньою площею 39,5023 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (пасовища) на території Терпіннівської сільської ради для ведення фермерського господарства зі зміною виду угідь з пасовищ в ріллю та подальшою передачею в довгострокову оренду строком на 25 років.

Згідно з третім пунктом розпорядження № 136 від 19.03.2012р. громадянці ОСОБА_4 слід замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в організації, яка має відповідну ліцензію, та після отримання висновку державної експертизи землевпорядної документації, подати на затвердження до райдержадміністрації.

Відповідно до п. 2 розпорядження надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не гарантує передачу вказаної земельної ділянки районною державною адміністрацією. Ризик фінансових витрат на виготовлення проектної документації несе особа - замовник виконання проекту відведення.

У випадку невиконання пункту 3 розпорядження, а також у випадку самовільної зміни цільового призначення земельної ділянки - дане розпорядження втрачає чинність (п. 4)

Прокурор вважає, що при прийнятті рішення № 136 від 19.03.2012 року відповідачем не було дотримано норм чинного законодавства, які регулюють правовідносини щодо надання земельних ділянок на умовах оренди для ведення фермерського господарства, тому вказане рішення не відповідає нормам чинного законодавства, отже є незаконним.

Суд, розглянувши матеріали справи дійшов висновку відмовити в задоволенні позову повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Порядок отримання земельної ділянки державної та комунальної власності в оренду для ведення фермерського господарства регулюється Законом України "Про фермерське господарство" та Земельним кодексом України.

Згідно ч.1-3 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.

Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності. Згідно з ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений статтею 124 Земельного кодексу України, у відповідності до якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

В свою чергу, частиною 2 ст. 134 Земельного кодексу України встановлено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Положеннями ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження) визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Згідно ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, станом на 19.03.2012р.), відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Як зазначив прокурор в позові, ОСОБА_4, звернувшись із клопотанням до Мелітопольської РДА про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду, уособлювала собою юридичну особу - фермерське господарство "Софія Агро", а тому спірне розпорядження суперечить ч. 2 статті 134 Земельного кодексу України, статті 7 Закону України "Про фермерське господарство".

Разом з цим, відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, проте із тексту оспорюваного розпорядження вбачається, що розпорядженням № 136 від 19.03.2012р. лише надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по передачі в оренду для ведення фермерського господарства, а не вирішено питання щодо затвердження проекту землеустрою та надання в оренду земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

В листі № 0811/01-18 від 27.04.2015р. Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області зазначено, що з ОСОБА_4 договір оренди земельної ділянки не укладався, розпорядження про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства не приймалося.

Листом вих.. № 10-8-0.3-6066/2-15 від 27.05.2015р. Держземагенство повідомило Мелітопольського міжрайонного прокурора, що станом на 22.05.2015р. Головним управлінням Держземагентсва у Запорізькій області щодо ОСОБА_4 не приймалися накази про затвердження землевпорядної документації та передачу в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу, державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до п. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Тобто, саме сукупність умов (суперечність актам чинного законодавства та порушення цивільних прав або інтересів) може бути підставою визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії .

Аналогічна позиція викладена у пункті 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", згідно якого підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Як зазначено в Постанові пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", навіть проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків сторін, а є лише невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки (п. 2.2)

В даному випадку мова йде лише про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, тобто видане Мелітопольською районною державною адміністрацією Запорізької області розпорядження не тягне за собою правових наслідків у вигляді набуття права на земельну ділянку або передачі її в користування та жодним чином не порушує будь-чиїх прав та охоронюваних законом інтереси.

Вказане підтверджується й пунктом 2 розпорядження № 136 від 19.03.2012р., яким встановлено, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не гарантує передачу земельної ділянки районною державною адміністрацією.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Але всупереч даній нормі процесуального закону прокурором не доведено господарському суду обставин, що слугували б підставою задоволення позову.

На підставі вищевикладеного, посилання прокурора на порушення відповідачем при прийнятті 19.03.2012р. розпорядження № 136 Закону України "Про фермерське господарство" та ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки за даним рішенням гр. ОСОБА_4 надано лише дозвіл лише на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по передачі в оренду, питання щодо передачі земельної ділянки в оренду взагалі не вирішувалося, а тому при прийнятті спірного розпорядження не може мати місце недотримання передбаченої земельним законодавством процедури надання земельної ділянки в користування. Крім того, прокурором не наведено та не доведено, чиї права та охоронювані законом інтереси були порушенні відповідачем при прийнятті оспорюваного розпорядження.

Щодо застосування строку позовної давності, то суд зазначає наступне.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом чт.1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Як зазначено в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

В даному випадку судом було з'ясовано, що оскаржуване розпорядження Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області 136 від 19.03.2012 р. не порушує чиї - небудь права та законні інтереси, а тому відсутні підстави для поновлення строку позовної давності, а також для застосування приписів ст. ст. 256, 257, 261 Цивільного кодексу України.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку в позові відмовити повністю.

Оскільки в задоволенні позову слід відмовити, позивачем у справі є прокурор та позовна заява до суду була надіслана поштовим відправленням 31.08.2015р., згідно з штампу, тобто до вступу в силу змін до Закону України «Про судовий збір», то судовий збір відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір» (в редакції, станом на 31.08.2015р. ) в доход Державного бюджету України не стягується.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 10.11.2015р.

Суддя О.А. Топчій