Рішення № 53395410, 03.11.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/96/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2015 Справа № 908/4147/15

Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі: головуючий суддя Топчій О.А., суддя Смірнов О.Г., суддя Сушко Л.М.,

при секретарі Коцар А.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 30.07.2015р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №1/05-а від 30.12.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Закритого акціонерного товариства Електроізоліт, м. Хотьково, Росія

до Публічного акціонерного товариства Запоріжтрансформатор, м. Запоріжжя

про стягнення

ВСТАНОВИЛА:

15.07.2015р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулось Закрите акціонерне товариство Електроізоліт до Публічного акціонерного товариства Запоріжтрансформатор про стягнення 112894,25 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 2371908,19 грн.

15.07.2015р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою від 16.07.2015р. судом порушено провадження у справі № 908/4147/15 та присвоєно вищевказаній справі номер провадження 35/96/15. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 26.08.2015р. о/об 11 год. 00 хв.

Позивач, обґрунтовуючи свій позов, посилається на те, що ЗАТ Електроізоліт (продавець) та ПАТ Запоріжтрансформатор (покупець) уклали контракт №78/220-9 від 12.03.2010р. на поставку товару. Згідно з п. 1.1. контракту продавець зобовязується поставити, а покупець оплатити і прийняти продукцію за погодженою ціною, асортименті, кількості та в строки передбачені у доданих до контракту і є його невідємною частиною специфікацій на кожне відвантаження.

Згідно з додатком №21 від 20.03.2013р. за товарною накладною №7332 від 09.10.2013р. позивачем був поставлений товар на суму 1600351 рубль 26 коп., що еквівалентно відповідно до рахунку фактури №97086 від 09.10.2013р. сумі 49549 доларів 70 центів США.

Згідно з додатком №23 від 28.08.2013 до договору, за товарною накладною №8966 від 28.11.2013р. позивачем був поставлений товар на суму 1562615 рублів 39 коп., що еквівалентно відповідно до рахунку-фактури №98942 від 28.11.2013р. сумі 47369 доларів 35 центів США.

Термін оплати партії товару за додатком №21 до договору настав 23.10.2014р.; Термін оплати партії товару за додатком №23 до договору настав 19.10.2014р. Відповідач грошові кошти за прийняту від позивача продукцію не оплатив, у звязку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 96919 доларів США і 50 центів, відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 13 974 доларів 75 центів США, судові витрати на надання юридичних послуг у розмірі 2 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України на день подання позовної заяви становить 2 371 908, 19 грн.

18.08.2015р. через канцелярію господарського суду Запорізької області від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній зазначає, що поштова адреса позивача: 141371, Російська Федерація, Московська область, м. Хотьково, вул. Заводська, 1, позовна заява підписана Генеральним директором позивача, при цьому судом копія ухвали про порушення провадження у справі позивачеві у встановленому законом порядку не направлена, а направлено копії ухвали лише представникам позивача, клопотання про вручення процесуальних документів яким позивачем не заявлялось. Просить суд розгляд справи № 908/4147/15 відкласти та повідомити позивача у справі про час та місце розгляду справи належним чином.

26.08.2015р. представник позивача у судовому засіданні заперечив проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з метою повідомлення позивача належним чином про час та місце судового засідання, посилаючись на те, що ПАТ Електроізоліт видано довіреність на громадянина України ОСОБА_1, якою останнього уповноважено представляти інтереси ЗАТ Електроізоліт. ОСОБА_3 зявився в судове засідання призначене на 26.08.2015р. та отримав ухвалу суду про порушення провадження у справі від 16.07.2015р., про що зазначив у судовому засіданні, а тому позивач повідомлений належним чином про час та місце судового засідання.

Суд розглянувши клопотання відповідача, вислухавши пояснення представника позивача, дійшов висновку відмовити в задоволенні заявленого клопотання відповідачем, в звязку з тим, що позивач повідомлений належним чином про час та місце судового засідання про що свідчить безпосередня присутність в судовому засіданні уповноваженого представника позивача.

ОСОБА_3 позивача в судовому засіданні 26.08.2015р. підтримав позовні вимоги викладені в заяві у повному обсязі, а також надав до суду клопотання, в якому просить суд всі документи, які стосуються справи відсилати на адресу: ОСОБА_1, АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 відповідача у судове засідання 26.08.2015р. не зявився, вимоги ухвали суду від 16.07.2015р. не виконав. Про причини неможливості прибути в судове засідання суд не повідомив.

Ухвалою суду від 26.08.2015р. відкладено розгляд справи на 10.09.2015р., в звязку з неявкою у судове засідання відповідача.

07.09.2015р. від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначає, що сторонами визначено порядок розгляду спорів, а тому спір у справі №908/4147/15 має бути розглянутий господарським судом Запорізької області, оскільки відповідач по справі має свою юридичну адресу, а також нерухоме майно (промислові, виробничі та складські приміщення) у м. Запоріжжя в Україні. Така підсудність не суперечить вимогам законів України та Закону України Про міжнародне приватне право. Нехтування нормами законів України та міжнародних договорів, призвело би до порушення законних прав та інтересів позивача по справі та порушило б принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом, що закріплено ГПК України. Також, представник позивача зазначає, що сторони в Контракті надали свою згоду на застосування законодавства Російської Федерації, в силу п.6.3. Контракту, тому по суті спору, необхідно використовувати матеріальне право Російської Федерації.

09.09.2015р. до господарського суду від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо суті спору та уточнення прохальної частини позовної заяви, в яких позивач просить суд стягнути з ПАТ Запоріжтрансформатор на користь ЗАТ Електроізоліт м. Хотьково, Російська Федерація, реєстраційний номер НОМЕР_1 суму заборгованості у розмірі 96 919 доларів США і 50 центів, відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 13 974 доларів 75 центів США, витрати повязані з наданням юридичних послуг у розмірі 2 000, 00 грн. доларів США, що разом становить 112 894, 25 доларів США, а в гривневому еквіваленті, за курсом Національного банку України на день подання позовної заяви, становить 2 371 908, 19 грн.

10.09.2015р. представником відповідача надано клопотання, в якому останній просить суд зобовязати позивача надати належним чином оформлений витяг законодавства Російської Федерації, на норми якого позивач посилається як на підставу позову, оскільки необхідно встановити зміст норми права Російської Федерації згідно з їх офіційним тлумаченням.

Судом вказане клопотання не прийнято до розгляду в звязку з його безпідставністю, оскільки позивачем було надано до матеріалів справи нотаріально посвідчені з перекладом на українську мову норми матеріально права Цивільного кодексу Російської Федерації, а також витяг постанови з Пленуму Арбітражного суду Російської Федерації №18 від 22.10.1997р.

В судовому засіданні представник відповідача заявив про необхідність ознайомитись з матеріалами справи та наданими позивачем додатковими документами, в звязку з чим просив суд продовжити строк розгляду спору, який спливає, та відкласти розгляд справи.

10.09.2015р. ухвалою суду клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи задоволено, строк розгляду справи продовжено на пятнадцять днів, а також задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 22.09.2015р.

21.09.2015р. представник відповідача подав через канцелярію господарського суду Запорізької області відзив на позовну заяву про стягнення суми боргу за контрактом, в якому зазначає, що визначаючи період прострочення за який підлягають сплаті відсотки, позивачем не враховано, що в період з 22.09.2014р. по 01.12.2014р. відповідач не мав змоги здійснювати будь-які платежі за вказаним контрактом, оскільки в цей період діяла Постанова Національного Банку України (№591 від 22.09.2014р.) згідно якої тимчасово були зупинені всі оплати за імпортними договорами, за якими продукція була ввезена на територію України та здійснено митне оформлення на підставі ввізної митної декларації, дата оформлення якої перевищує 180 днів, про що позивач був повідомлений листом №1/25-701 від 10.10.2014р. Також, заявляючи вимогу про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами, позивач відповідної довідки про середньозважену процентну ставку за короткостроковими валютними кредитами не надає, а посилається на роздруківку з сайту Банку Росії, яка, на думку відповідача, належним доказом вважатися не може. Також відповідач зазначив, що документи, надані позивачем в підтвердження оплати витрат на правову допомогу, не містять відомостей про те, що індивідуальний підприємець ОСОБА_4 є адвокатом. Більш того, підтвердження надання будь-яких послуг позивачеві суду не надано, а платіжне доручення про сплату 45 ,000 рублів взагалі не кореспондується з вимогами про стягнення 2 000 доларів США в якості витрат на правову допомогу.

21.09.2015р. через канцелярію господарського суду Запорізької області від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній зазначає, що заявляючи вимогу про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами, позивач посилається на текст документу зі змінами станом на 08.03.2015р., тоді як правовідносини між сторонами за контрактом виникли в березні 2010р., а за конкретними поставками в листопаді-грудні 2013р., проте офіційний текст нормативних актів, на які позивач посилається як на підставу свої вимог суду не надано. Крім того, відповідач вважає незрозумілим є, чи мають застосовуватися норми ст. 395 ЦК РФ про сплату відсотків за користування чужими коштами до прострочення оплати за експортними контрактами. Також позивачем до позову додано розрахунок неустойки, виходячи з кількості днів прострочення оплати за договором, тоді як механізм розрахунку процентів за ст. 395 ЦК РФ вказаному розрахунку не відповідає, у звязку з чим позивач просить суд направити звернення до Міністерства юстиції України з метою встановлення змісту норм права Російської Федерації.

22.09.2015р. до господарського суду Запорізької області від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій представник позивача просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 96 919 доларів США і 50 центів, відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 7 665 доларів 49 центів США, витрати повязані з наданням юридичних послуг у розмірі 2 000, 00 доларів США, що разом становить 106 584, 99 доларів США, а в гривневому еквіваленті, за курсом НБУ на день подання позовної заяви, становить суму заборгованості в розмірі 2 131 777, 83 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 168 605, 10 грн., витрати повязані з наданням юридичних послуг 43 990, 69 грн., що разом становить 2 344 373, 62 грн.

ОСОБА_3 відповідача у судовому засіданні, пояснив, що 21.09.2015р. подав через канцелярію господарського суду Запорізької області клопотання, в якому просить суд направити звернення до Міністерства юстиції України з метою встановлення змісту норм права Російської Федерації та зупинити провадження у справі №908/4147/15 до встановлення Міністерством юстиції України змісту норм права Російсько Федерації.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що заперечує щодо заявленого представником відповідача клопотання, оскільки останнім не зазначено, які саме норми матеріального права щодо відсотків за користування чужими коштами відповідачу незрозумілі.

У судовому засіданні 22.09.2015р. представник позивача надав до суду заяву про зменшення позовних вимоги в частині стягнення відсотків (процентів), у звязку з відмовою від стягнення процентів за позовною заявою.

Судом вказана заява прийнята до розгляду, справа слухається з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яка надана в судовому засіданні.

Крім того, суд, розглянувши матеріали справи та клопотання відповідача щодо зупинення провадження у справі та направлення звернення до Міністерства юстиції України, дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленого клопотання у звязку з його необґрунтованістю.

22.09.2015р. у судовому засіданні оголошено перерву до 29.09.2015р.

29.09.2015р. через канцелярію господарського суду Запорізької області від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній зазначає, що аналіз балансу відповідача за перше півріччя 2015р. дозволяє дійти висновку про наявність у відповідача збитків в розмірі 3 740 266 000, 00 грн. та поточних зобовязань щодо сплати грошових коштів на користь інших осіб в сумі 6 765 103 000, 00 грн. Натомість, сума поточних обігових коштів в банках складає лише 94 338 000, 00 грн., а дебіторська заборгованість за поставлену продукцію 253 163 000, 00 грн. Таким чином, порівняльний аналіз показників Актив і Пасив балансу відповідача за 2014р. дозволяє дійти висновку про перевищення поточних невиконаних фінансових зобовязань (Пасив) відповідача над поточними оборотними активами відповідача (Актив) майже в 20 разів, у звязку з чим відповідач просить суд розстрочити виконання рішення протягом 6 місяців з пропорційним щомісячним погашенням суми, що підлягає стягненню з відповідача.

Після закінчення перерви, оголошеної в судовому засіданні 22.09.2015р. розгляд справи було продовжено 29.09.2015р.

У судовому засіданні 29.09.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням раніше поданої заяви про зменшення позовних вимог. Просить суд задовольнити позов.

ОСОБА_3 відповідача у судовому засіданні пояснив, що отримав товар за додатками №21, №23 згідно контракту № 78/220-9 на поставку товару від 12.03.2010р. та підтримав подане через канцелярію суду клопотання, в якому просить суд розстрочити виконання рішення протягом 6 місяців з пропорційним щомісячним погашенням суми, що підлягає стягненню з відповідача.

29.09.2015р. у судовому засіданні оголошено перерву до 30.09.2015р.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Запорізької області від 30.09.2015р. призначено колегію у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Топчій О.А., суддя Боєва О.С., суддя Сушко Л.М.

Ухвалою суду від 30.09.2015р. судовою колегією справа № 908/4147/15 прийнята до розгляду та призначено судове засідання 03.11.2015р.

У звязку з закінченням повноважень судді Боєвої О.С., розпорядженням керівника апарату господарського суду Запорізької області № 01-04/470/15 від 03.11.2015р. призначено колегію у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Топчій О.А., суддя Смірнов О.Г., суддя Сушко Л.М.

Ухвалою суду від 03.11.2015р. судовою колегією справа № 908/4147/15 прийнята до розгляду та призначено судове засідання на 03.11.2015р.

03.11.2015р. через канцелярію господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд направити звернення до Міністерства юстиції України з метою встановлення змісту норм права Російської Федерації та зупинити провадження у справі №908/4147/15 до встановлення Міністерством юстиції України змісту норм права Російсько Федерації.

Судовою колегією розглянуто вказане клопотання відповідача та відмовлено в його задоволенні, оскільки відповідачем не наведено, які саме норми матеріального права Російської Федерації необхідно розтлумачити та встановити їх зміст, подане клопотання суд вважає необґрунтованим.

В судовому засіданні 03.11.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням наданих зменшень та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 96 919 доларів США і 50 центів, витрати повязані з наданням юридичних послуг у розмірі 2 000, 00 доларів США, а в гривневому еквіваленті, за курсом НБУ на день подання позовної заяви, становить суму заборгованості в розмірі 2 131 777, 83 грн., витрати повязані з наданням юридичних послуг 43 990, 69 грн., а також судовий збір.

ОСОБА_3 відповідача в судовому засіданні зазначив, що дійсно товар за контрактом № 78/220-9 на суму 96 919 доларів США і 50 центів останнім було отримано, також представник відповідача підтримав раніше надану заяву про розстрочення виконання рішення протягом 6 місяців.

ОСОБА_3 позивача заперечив проти надання розстрочки виконання рішення на 6 місяців, проте погодився на розстрочення виконання рішення строком на 3 місяці.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою програмно-апаратного комплексу Оберіг.

В судовому засіданні 03.11.2015 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, документи, надані сторонами додатково, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

12.03.2010 р. між Закритим акціонерним товариством «Електроізоліт» м Хотьково. Росія (далі - продавець) та Публічним акціонерним товариством «Запоріжтрансформатор» (далі - покупець) м Запоріжжя Україна було укладено контракт № 78 /220-9 на поставку товару (далі договір).

Згідно п. 1.1. договору продавець зобов'язується поставити, а покупець оплатити та прийняти продукцію за погодженою ціною, в асортименті, кількості та в строк, передбачені у доданих до цього договору специфікацій на кожне відвантаження, які є його невід'ємною частиною.

Додатками до договору № 21 від 20.03.2013 р. та №23 від 28.08.2013 р. сторони погодили ціни та кількість продукції на лак ФЛ-9107 Л, лакотканину ЛКМС-105 0,12, сертифікат походження та митні витрати.

Додатковою угоду № 9 сторони погодили строк дії договору до 31.12.2013 р., а 1 жовтня 2013 р. сторонами підписано додаткову угоду №13, відповідно до якої контракт діє до 31.05.2014 р., а загальна сума контракту збільшена до 2 500 000,00 дол. США.

25 вересня 2013 р. між сторонами було укладено додаткову угоду №12 до договору, відповідно до якої, сторони домовилися, що поставка партій товару по додатку № 21 від 20.03.2013 р. та додатку № 23 від 28.08.2013 р. до договору буде проведена в строк до 21.10.2013 р., а також сторони встановили, що оплата товару буде проведена протягом 20 календарних днів з моменту відвантаження.

Пунктом 3 додаткової угоди №12 до договору сторони обумовили, що зміна умов оплати є разовою і розповсюджується лише для партій товару, які поставляються по додатку №21 від 20.03.2013 р. та додатку №23 від 28.08.2013 р.

Як вбачається з товарної накладної № 7332 від 09.10.2013р. відповідно до додатку договору № 21 від 20.03.2013р., покупцю був поставлений наступний товар: лак ФЛ-9107 Л, в кількості 9 920,00 кг.; лакотканину ЛКМС-105 0,12, в кількості 138,00 м.2; а також сертифікат походження в кількості 1 шт. Всього за товарною накладною було поставлено товару та сертифікат на суму, що в доларовому еквіваленті склало 49 549,70 доларів США, згідно з рахунком-фактурою № 97086 від 7.10.201.

Транспортування товару відповідачу, проходження митних процедур, випуск товару Московською обласною митницею, проведення процедури митного очищення в Україні та передача товару транспортній організації відповідача, підтверджується вантажною-митною декларацією №10131092/081013/0006784.

27.11.2013 р. сторони уклали додаткову угоду № 15 та погодили знижку на лак ФЛ-9107, що поставлявся відповідно до додатку 23 від 28.08.2013 р. до договору. Ціна за лак склала 4,54 долара США за 1 кг.

Згідно з додатком до договору № 23 від 28.08.2013р., за товарною накладною № 8966 від 28.11.2013р. позивачем був поставлений наступний товар: лак ФЛ-9107 Л, в кількості 10 000,00 кг., лакотканину ЛКМС-105 0,12, в кількості 359,00 кв. м., а також сертифікат походження в кількості 1 шт. Всього за товарною накладною було поставлено товару та сертифікат на суму, що є еквівалентно 47 369,35 доларів США, відповідно до рахунку-фактурі № 98942 від 28.11.2013р.

Транспортування товару відповідачу, проходження митних процедур, випуск товару Московською обласною митницею, проведення процедури митного очищення в Україні та передача товару транспортній організації відповідача, підтверджується вантажною-митною декларацією №10130192/291113/0010213,

Загальна сума поставленого товару становить 96919 доларів США 05 центів.

Вказаний товар отриманий представником відповідача без зауважень та заперечень, що також було підтверджено представником відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 4.1 договору весь поставлений за договором товар сплачується покупцем попередньо в доларах США на валютний рахунок продавця за реквізитами, зазначеними в інвойсі.

Оскільки відповідач не сплатив грошові кошти за отриманий товар до 31.12.2013р., позивачем на адресу ПАТ «Запоріжтрансформатор» був надісланий лист вих.. № 54 від 20.01.2014р., в якому ЗАТ «Електроізоліт» повідомляв про наявність заборгованості в розмірі 96919,05 доларів США.

Відповіддю вих.. № 1/17-67 від 23.01.2014р. ПАТ «Запоріжтрансформатор» підтвердив про наявність заборгованості та запевнив, що погашення заборгованості перед ЗАТ «Електроізоліт» включено в список приоритетних платежів, які будуть здійснюватися одразу після поновлення фінансових надходжень від російських партнерів.

03.03.2014 р. між сторонами укладена додаткова угода №16 про зміну оплати партій товару по додатку 21 від 20.03.2013 р. та додатку № 23 від 28.08.2013 р. до договору, відповідно до якої, оплата за поставлений товар буде здійснена протягом 210 календарних днів з моменту відвантаження.

Пунктом 2 вказаної додаткової угоди сторони обумовили, що зміна умов оплати розповсюджується тільки на партії товару, які були поставлені по додатку №21 від 20.03.2013 р. та додатку №23 від 28.08.2013 р.

Додатковою угодою № 17 від 24.04.2014 р. до договору, сторони домовились, що оплата партій товару по додатку 21 від 20.03.2013 р. та додатку № 23 від 28.08.2013 р. до договору буде здійснена протягом 270 календарних днів з моменту відвантаження.

Відповідно до п. 2. додаткової угоди № 17, зміна умов оплати розповсюджується тільки на партії товару, які були поставлені по додатку №21 від 20.03.2013 р. та додатку №23 від 28.08.2013 р.

2 липня 2014р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 18, відповідно до якої оплата партій товару за додатком № 21 від 20.03.2013 р та додатком №23 від 28.08.2013 р до контракту буде проведена протягом 325 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Таким чином, остаточний розрахунок за товар, отриманий за товарною накладною № 7332 від 09.10.2013р. (товар отриманий 02.12.2013р.) мав бути сплачений до 23.10.2014р. та за товарною накладною № 8966 від 28.11.2013р. оплата мала відбутися до 19.10.2014р.

Оскільки оплата за товар здійснена не була, позивач звернувся до суду з позовною заявою про примусове стягнення заборгованості за поставлений товар.

Пунктом 6.3 договору встановлено, що спори та суперечки, що можуть виникнути при виконанні договору мають вирішуватися шляхом переговорів між сторонами та в претензійному порядку. Строк розгляду претензії 30 днів з моменту отримання. В разі неможливості вирішення спорів шляхом переговорів і в претензійному порядку сторони передають їх на розгляд Арбітражного суду за місцем знаходження відповідача, при цьому сам спір має вирішуватися відповідно до законодавства Російської Федерації.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом

Статтею 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що сторони договору, згідно зі статтями 5, 10 цього Закону, можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори України" встановлена дія міжнародних договорів України на території України, відповідно до якої чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 124 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктом 6.3 договору сторони визначили, що правом, яке застосовується до контракту, є право Російської Федерації, при цьому спір розглядається в суді за місцем знаходження відповідача.

Оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців місцезнаходженням Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» є: 69600 Україна, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 3, то справа підсудна господарському суду Запорізької області.

Згідно із статтею 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

Таким чином, оскільки сторонами в договорі встановлено застосування права Російської Федерації до змісту правових відносин, то господарський суд на підставі статті 4 Господарського процесуального кодексу України застосовує це право при вирішенні спору.

Згідно зі статтею 309 Цивільного кодексу Російської Федерації (в офіційному перекладі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, що засвідчує вірність перекладу з російської мови на українську мову) зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов зобовязання та вимог закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв або іншими звичайними вимогами, які предявляються.

Відповідно до ст. 310 Цивільного кодексу Російської Федерації (в офіційному перекладі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, що засвідчує вірність перекладу з російської мови на українську мову) одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна його умов не допускаються, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, іншими законами або іншими правовими актами.

Згідно із ст. 506 Цивільного кодексу Російської Федерації (в офіційному перекладі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, що засвідчує вірність перекладу з російської мови на українську мову) за договором поставки постачальник-продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в обумовлений термін чи строки товари, які ним вироблені або закуповуються покупцю від використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім та іншим подібним використанням.

В силу положень ст. 516 Цивільного кодексу Російської Федерації (в офіційному перекладі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, що засвідчує вірність перекладу з російської мови на українську мову) покупець оплачує товари, які поставляються з дотриманням порядку і форми розрахунків, передбачених договором поставки. (ч.1) Якщо договором поставки передбачено, що оплата товарів здійснюється одержувачем (платником) і останній безпідставно відмовився від оплати або не оплатив товари у встановлений договором термін, постачальник має право вимагати оплати поставлених товарів від покупця (ч.2).

Оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання своїх зобовязань за договором № 78/220-9 від 12.03.2010р. щодо своєчасної оплати за отриманий за товарними накладними № 7332 від 09.10.2013р. та № 8966 від 28.11.2013р., то вимоги позивача щодо стягнення 96919 доларів США і 50 центів, а в гривневому еквіваленті, за курсом НБУ на день подання позовної заяви - 2 131 777, 83 грн. є законними, обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення судових витрат на правову допомогу в розмірі 2000 доларів США, то колегія суддів відмовляє в їх задоволенні виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про міжнародне приватне право" будь-яке відсилання до права іноземної держави має розглядатися як відсилання до норм матеріального права, яке регулює відповідні правовідносини, виключаючи застосування його колізійних норм, якщо інше не встановлено законом.

Порядок розгляду справи в судах України регламентується процесуальним законодавством України.

Питання про склад та порядок відшкодування судових витрат відноситься до процесуального права, а тому підлягає розгляду відповідно до вимог законодавства України.

Згідно ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката тощо.

Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012р. адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна плата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Підпунктом 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року, визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Позивачем, як на підтвердження надання юридичних послуг надано договір № 11/2014 про надання юридичних послуг від 22.09.2014р., укладений між ЗАТ Електроізоліт (замовник) та індивідуальним підприємцем ОСОБА_4 (виконавець), відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання надавати юридичні послуги представляти інтереси замовника в суді на підставі доручень замовника. Позивач надав до суду доручення № 1 від 08.10.2014р. до договору про надання юридичних послуг, в якому зазначено, що замовник доручає виконавцю надати юридичні послуги по стягненню з Публічного акціонерного товариства Запоріжтрансформатор, м. Запоріжжя заборгованість перед замовником в розмірі 96919 доларів 5 центів США та неустойки. Також позивачем надано платіжне доручення № 7058 від 10.10.2014р., яке підтверджує оплату в розмірі 45000 рублів за надання юридичних послуг за договором № 11/2014 про надання юридичних послуг від 22.09.2014р. та доручень № 1-3 від 08.10.2014р.

Разом з цим, документи, надані позивачем в підтвердження оплати витрат на правову допомогу, не містять відомостей про те, що індивідуальний підприємець ОСОБА_5 є адвокатом.

Крім того, позивачем не надано доказів в підтвердження того, що юридичні послуги за договором взагалі були надані: позовна заява підписана директором підприємства ОСОБА_6, письмові пояснення та заяви підписані представником позивача ОСОБА_1 на підставі довіреності від 30.07.2015р., виданої генеральним директором ЗАТ Електроізоліт, представляв інтереси позивача в судовому засіданні також ОСОБА_1.

Також матеріали справи не містять будь яких актів надання послуг, що б підтверджували виконання умов договору № 11/2014 про надання юридичних послуг від 22.09.2014р., а надане платіжне доручення на перерахування 45000 руб. взагалі не кореспондується з вимогами про стягнення 2 000 доларів США в якості витрат на правову допомогу.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на оплату послуг адвокату.

Під час розгляду справи, відповідач звернувся до суду з клопотанням про надання розстрочки викання рішення строком на шість місяців. Розглянувши вказане клопотання, судова колегія дійшла висновку щодо його часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При вирішенні питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, суд виходить з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Відповідач, як на підставу надання розстрочки виконання рішення посилається на те, що виходячи з аналізу показників балансу Публічного акціонерного товариства Запоріжтрансформатор за перше півріччя 2015р., у останнього наявні збитки в господарській діяльності та перевищенні його поточних зобов'язань над оборотними активами, з огляду на наступне:

-відповідно до рядка « 1420» розділу III «Пасив» балансу на кінець звітного періоду

непокритий збиток складає 3 740 266 000,00 грн.;

- відповідно до рядка « 1600» розділу III «Пасив» балансу на кінець звітного періоду у

відповідача наявна заборгованість перед банками за короткостроковими кредитами в

розмірі 4 660 544 000,00 грн.;

- відповідно до рядка « 1615» розділу III «Пасив» балансу на кінець звітного періоду у

відповідача наявна кредиторська заборгованість за товари (роботи, послуги) перед

іншими суб'єктами господарювання в розмірі 347 896 000,00 грн.;

- відповідно до рядка « 1695» всього за розділом III «Пасив» балансу у відповідача

наявні невиконані поточні зобов'язання перед іншими особами (кредиторська

заборгованість) в розмірі 6 765 103 000,00 грн.

Що стосується поточних оборотних активів Публічного акціонерного товариства Запоріжтрансформатор, то з розділу II «Актив» балансу відповідача за перше півріччя 2015р. вбачається, зокрема:

- відповідно до рядка « 1125» розділу II «Актив» дебіторська заборгованість за поставлені відповідачем продукцію, товари, роботи, послуги складає - 253 163 000,00 грн.;

- відповідно до рядка « 1167» розділу II «Актив» гроші на рахунках відповідача в банках

наявні у сумі 94 338 000,00 грн.

Тобто, у відповідача наявні збитки в розмірі 3 740 266 000,00 грн. та поточні зобов'язання щодо сплати грошових коштів на користь інших осіб в сумі 6 765 103 000,00 грн. Натомість, сума поточних обігових коштів в банках складає лише 94 338 000,00 грн., а дебіторська заборгованість за поставлену продукцію - 253 163 000,00 грн. (а сума цих показників складає 347 501 000,00 грн.).

Таким чином, відповідач зазначає, що порівняльний аналіз показників «Актив» і «Пасив» балансу відповідача за 2014р. дозволяє дійти висновку про перевищення поточних невиконаних фінансових зобов'язань («Пасив») відповідача над поточними оборотними активами відповідача («Актив») майже в 20 разів, тому просить суд розстрочити виконання рішення на шість місяців.

В підтвердження викладеного, Публічне акціонерне товариство Запоріжтрансформатор надає копію звіту про фінансовий стан та копію звіту про фінансові результати.

Постановою Пленуму Вищого Господарського суду від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для, зокрема, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття вказаних заходів, ця стаття не вимагає і господарський суд законодавчо не обмежений будь якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення, проаналізувавши його доводи, враховуючи згоду позивача на надання розстрочки на три місяці, судова колегія вважає за можливе клопотання відповідача задовольнити частково та розстрочити виконання рішення на три місяці з пропорційним щомісячним погашенням суми, що підлягає стягненню з відповідача.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України та Закону України «Про судовий збір» судовий збір стягується з відповідача на користь позивача в розмірі 31976,66 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запоріжтрансформатор, (69600 Україна, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 3 код ЄДРПОУ 00213428) на користь Закритого акціонерного товариства Електроізоліт, (141371 Росія, м. Хотьково, вул. Заводська, буд. 1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1) суму заборгованості у розмірі 96 919 (девяносто шість тисяч девятсот девятнадцять) доларів США і 50 центів, що в гривневому еквіваленті, за курсом НБУ на день подання позовної заяви, становить суму заборгованості в розмірі 2 131 777 (два мільйони сто тридцять одна тисяча сімсот сімдесят сім) грн. 83 коп., а також 42635 (сорок дві тисячі шістсот тридцять пять) грн. 56 коп. судового збору. Видати наказ.

Розстрочити виконання рішення на три місяці з пропорційним щомісячним погашенням суми, що підлягає стягненню з відповідача

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 09.11.2015 р.

Головуючий суддя О.А. Топчій

Суддя О.Г. Смірнов

Суддя Л.М. Сушко