Ухвала суду № 53394823, 05.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: № 22ц/790/5639/15 Головуючий 1-ої інстанції - Лазарєв А.В.

Справа: № 2024/4685/12-ц Доповідач - Івах А.П.

Категорія: земельні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Івах А.П.,

суддів - Пономаренко Ю.А., Шевченко Н.Ф.,

при секретарі - Каплоух Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки майна у домоволодінні, визначення порядку користування земельною ділянкою,-

в с т а н о в и л а:

У червні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності та визначення користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що їй та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1.

Земельна ділянка площею 477 кв.м. для індивідуального будівництва була виділена в безстрокове користування на підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Харкова №183/15 від 12.12.1961 року.

На даний час користування житловим будинком між співвласниками здійснюється у відповідності до встановленого порядку, а саме: в житловому будинку з надвірними будівлями в їх користуванні знаходяться приміщення квартири №1: 2-1 площею 6,9 кв., 2-3 площею 12,4 кв. м, 2-4 площею 18,4 кв. м, 2-5 площею 21,6 кв. м, 2-6 площею 14,9 кв. м, ганок літ. «АЗ», вбиральню літ. «М», душ літ. «Н», льох літ. «П», навіс літ. «О», замощення №1, огорожу №№2,7,8.

Крім того, між ними і ОСОБА_2 відсутній спір щодо користування житловим будинком. Вони користуються тими приміщеннями і будівлями, які просять їм виділити.

Проте, між нею і відповідачем існує непорозуміння щодо користування земельною ділянкою, відповідач ухиляється від будь - яких дій щодо прийняття до експлуатації самочинно зведених ним будівель.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 05 червня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 про виділ частки домоволодіння і визначення порядку користування земельною ділянкою задоволено частково.Виділено у власність ОСОБА_1 на належні їй 70/100 ч. у домоволодінні АДРЕСА_1 приміщення: 2-1 площею 6,90 кв. м, 2-3 площею 12,40 кв. м, 2-4 площею 12,40 кв. м, 2-5 площею 21,60 кв. м, 2-6 площею 14,9 кв. м у житловому будинку літ. «А-1», а також ганок літ. «аЗ», вбиральню літ. «М», душ літ. «Н», льох літ. «П», навіс літ. «О», замощення літ. «І», огорожі літ. «№№2,7,8» що складає 68/100 ч. зазначеного домоволодіння.В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зменшуючи її частку у спільному майні до 68/100 часток, суд не звернув уваги на те, що таким чином вона як власник позбавляється права власності, та не вирішив питання компенсації учасникам спільної власності.

Посилаючись на те, що суд першої інстанції не навів жодних мотивів для відмови їй у визначенні порядку користування земельною ділянкою, просила при ухваленні нового рішення задовольнити вимоги та виділити в її користування земельну ділянку за третім варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи.

В ході апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 підтвердила доводи апеляційної скарги в частині оскарження рішення про відмову у визначенні порядку користування земельною ділянкою, просила виділити їй у користування земельну ділянку за третім варіантом висновку експертизи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, судова колегія приходить до наступного:

Відповідно до положень ст. ст. 3, 11 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і бґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання:

-чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та яким доказами вони підтверджуються;

-чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

-які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

-яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вимогам цивільного процесуального закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Розглядом справи встановлено, що сторони у справі є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1:

-ОСОБА_1 належить 70/100 часток вказаного домоволодіння;

-ОСОБА_2 - 30/100 його часток (а.с.14).

Вирішуючи питання щодо виділу у натурі частки позивача ОСОБА_1 із майна, що є у спільній частковій власності, суд першої інстанції керувався вимогами ст. ст. 358, 364 ЦК України та обґрунтовано задовольнив позов у цій частині.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визначення порядку користування земельною ділянкою у спірному домоволодінні, суд виходив із фактичних обставин справи.

Наявні матеріали справи свідчать, що згідно технічного паспорту від 06 серпня 2009 року на домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 4-8), фактична площа земельної ділянки складає 492 кв.м., а згідно рішення Ленінського РВК №183/15 від 12 грудня 1961 року площа земельної ділянки визначена 477 кв.м..

При проведенні судової будівельно-технічної експертизи №2443/4431 від 23 квітня 2014 року (а.с.87-107) на дослідження питання про визначення порядку користування земельною ділянкою експертом приймалася земельна ділянка фактичною площею 492 кв.м..

Відповідно до встановленого ст. 60 ЦПК України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, ОСОБА_1 як суду першої інстанції так і в ході апеляційного розгляду справи доказів на підтвердження правомірності користування співвласниками спірного домоволодіння земельною ділянкою площею 492 кв.м. замість 477 кв.м., яка була виділена на законних підставах згідно рішення Ленінського РВК №183/15 від 12 грудня 1961 року.

З урахуванням усіх дійсних обставин справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, ухвалив на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, рішення таке, що відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, на виконання вимог ч. 3 ст. 215 ЦПК України привів мотиви прийнятого рішення, правильно застосував нормативно правові акти, зазначені в рішенні.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду не спростовують.

Підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції судова колегія не вбачає.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -