Рішення № 53393426, 11.11.2015, Комсомольський районний суд м.Херсона

Справа № 667/9265/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року м. Херсон

Комсомольський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого судді Скрипніка Л. А.,

за участю секретаря Собчук Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» про захист прав споживачів,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою якою просить захистити його порушені права як споживача шляхом стягнення з відповідача на його користь коштів у сумі 110520,00 грн. згідно платіжного доручення №1 від 16.06.2014 року; судові витрати покласти на відповідача.

Свої вимоги мотивує тим, що ТОВ «Українські зернові технології» повернули позивачу грошові кошти у сумі 110520 грн. шляхом переказу через відділення №40 ПАТ «Міський комерційний банк», що підтверджується платіжним дорученням. Проте, вказану операцію банк в повному обсязі не виконав, внаслідок чого позивач не отримав власні кошти. Позивач звернувся із письмовим зверненням до відповідача, на що отримав відповідь про визнання банком своєї провини у згаданій вище ситуації.

Представник позивача за ордером та договором адвокат ОСОБА_2В, позовні вимоги повністю підтримав із викладених у позові підстав та із урахуванням наданих сторонами доказів.

Представники відповідача у судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи по суті повідомлялись у встановленому законом порядку, проте разом із заявою про скасування заочного рішення по розглядуваній справі також надали заяву про розгляд справи у їх відсутність, якою також зазначили про свої заперечення на позовні вимоги, а саме вказували про те, що оскільки на час прийняття судом рішення по суті справи розпочато ліквідацію юридичної особи відповідачів із введенням тимчасової адміністрації, то порядок стягнення коштів слід проводити із урахуванням ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме в порядку встановленої таким Законом черговості під час провадження ліквідаційної процедури.

Вивчивши позицію сторін по справі, дослідивши підстави позову та перевіривши їх поданими сторонами доказами приходжу до наступних висновків та відповідних ним правовідносин.

Судом встановлено, що ТОВ «Українські зернові технології» перерахували через ПАТ «Міський комерційний банк» на рахунок ОСОБА_1 в іншому банку, а саме у ПАТ «Національний кредит» грошові кошти у сумі 110520,00 грн., призначенням платежу зазначено повернення позики згідно договору №б/н від 01.05.2014 року, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 16.06.2014 року. Наявність грошових коштів на спірну суму на рахунку ТО «Українські зернові технології» станом як на час вчинення вищезгаданого платіжного доручення так і на час розгляду справи по суті, підтверджується дослідженою судом випискою по рахунку згаданого товариства у ПАТ «Міський комерційний банк» зха період з 13.06.2014 року по 21.05.2015 року, з приводу чого відповідачі у своїх письмових пояснення не заперечували.

Позивач, листом від 14.08.2014 року за вих. № 1508 звернувся із письмовим зверненням до відповідача, в якому вказав, що операція по отриманню ним коштів в сумі 110520 грн. від ТОВ «Українські зернові технології» не виконана та просив вжити заходів щодо врегулювання даної ситуації.

На своє звернення ОСОБА_1 10.09.2014 року за вих. № 121/7375 отримав письмову відповідь від відповідачів, де повідомлено про нестабільну політичну та загальноекономічну ситуацію в країні та щодо вжиття можливих заходів, щодо своєчасного виконання зобовязань перед позивачем. Тобто, відповідач фактично визнав невиконання своїх зобовязань перед позивачем, зокрема визнавши обставини щодо здійснення у встановленому законом порядку переказу за обставинами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 1091 ЦК України банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1092 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» продукцією визначено будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Згідно ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість обслуговування.

Окрім того судом встановлено, що Пат «Міський комерційний банк» було віднесено до категорії неплатоспроможних лише 20.11.2014 року, що підтверджується дослідженою судом постановою голови НБУ від вказаного числа.

При цьому згідно дослідженого судом рішення Виконавчої дирекції гарантування вкладів фізичних осіб від 20.03.2015 року № 64 починаючи з 20.03.2015 року у відповідачів розпочато процедуру ліквідації після введення тимчасової адміністрації з 21.11.2014 року.

Окрім того дослідженням судом відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підтприм3ів було встановлено, що станом на час прийняття судового рішення відповідачі перебувають в процесі припинення., тобто запису про їх припинення немає.

Так, згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно ч. 3 ст. 53 заданого Закону ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч. 1 п.п. 4, 5-4, 6 ст. 2 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: кредитор - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань; вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката; ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Також слід зазначити, що згідно ч. ч. 1, 4 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 цього ж Кодексу юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи те, що позивач за спірними правовідносини не є вкладником відповідачів, юридична особа яких наразі згідно вище приведених законів є правоздатною, приходжу до переконання про законність позовних вимог, та, відповідно, про необхідність їх задоволення.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь Держави необхідно стягнути судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 1105,20 гривень. Позивач на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 179, 212 ЦПК України, п. 19 ч. 1 ст. 1, ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», суд,

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» про захист прав споживачів, задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (код. 34353904, МФО 339339) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_1) грошові кошти в сумі 110 520 (сто десять тисяч п»ятсот двадцять) грн. 00 коп. згідно платіжного доручення №1 від 16.06.2014 року

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (код. 34353904, МФО 339339) на користь держави судові витрати по справі на загальну суму 1105 (одна тисяча сто пять) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя Л.А.Скрипнік