Ухвала суду № 53390645, 05.11.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/1789/15-ц 05.11.2015 05.11.2015 05.11.2015

Провадження № 22ц/784/2669/15 Суддя першої інстанції Падалка В.О.

Справа №486/1789/15-ц Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

5 листопада 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Козаченка В.І., Мурлигіної О.Я.,

при секретарі Лівшенко О.С.,

за участю позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 вересня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (надалі - Банк) про заборону звернення стягнення на майно,-

В С Т А Н О В И Л А:

23 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Банку про заборону звернення стягнення на іпотечне майно, а саме квартиру АДРЕСА_1.

Разом з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції примусове виконання виконавчого листа про виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 до вирішення по суті позову про заборону звернення стягнення на це майно.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 вересня 2015 року клопотання ОСОБА_2 задоволено.

Заборонено відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції в Миколаївській області примусове виконання за виконавчим листом №486/2349/14-ц, виданим 16 червня 2015 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області щодо виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1, до вступу в законну силу рішення суду за позовом ОСОБА_2 до Банку про заборону стягнення на майно.

В апеляційній скарзі Банк, просив скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити ОСОБА_2 в задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на те, що суд фактично зупинив виконання судового рішення по виселення, що є неприпустимим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 3 вересня 2013 року, яке частково змінено рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26 червня 2014 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором, укладеним між Банком і ОСОБА_2, а саме на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.6-9).

Заочним рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 2 квітня 2015 року виселено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 (а.с.10-11).

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За приписами ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом у провадження якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

З аналізу наведених вище норм цивільно-процесуального закону встановлено, що суддя не вправі до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі здійснювати будь-які дії щодо підготовки справи до судового розгляду, зокрема, вирішувати питання щодо забезпечення позову.

Ці ж положення закріплені в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» № 5 від 16 червня 2009 року.

Між тим, суддя лише 28 вересня 2015 року відкрив провадження у цивільній справі за вказаним позовом.

Таким чином, суддя в порушення наведених цивільно-процесуальних норм розглянув заяву про забезпечення позову до відкриття провадження у справі, тобто порушив процесуальний порядок, встановлений для вирішення цього питання.

За такого, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала судді постановлена з порушенням процесуального права, а тому, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до того ж суду.

Керуючись ст. ст. 303, 312 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 вересня 2015 року скасувати, а матеріали заяви про забезпечення позову передати на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді: