Постанова № 53389578, 11.10.2013, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/2014/13-а

П О С Т А Н О В А

Іменем України

Миколаївський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Стрєльнікова Д.В.

при секретарі Бурлаці А.П.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши 11 жовтня 2013 року в місті Миколаєві у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1890 про визнання протиправною діяльності з забезпечення своєчасної виплати грошової компенсації та стягнення збитків,

в с т а н о в и в :

16.08.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до в/ч А1890 про стягнення грошової компенсації замість невикористаного речового забезпечення в сумі 9859 грн. 96 коп. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він перебував на військовій контрактній службі в Збройних Силах України, яку проходив у в/ч А1890 і знаходився на речовому забезпеченні вказаної військової частини. Наказом командира 6 армійського корпусу Збройних Сил України від 07.05.2013 р. № 39-к його звільнено з військової служби за віком і згідно наказу командира в/ч А1890 від 26.06.2013 р. № 120 виключено зі списків особового складу військової частини і всіх видів забезпечення. Під час служби він не отримав в повному обсязі речове утримання і також не отримав грошову компенсацію за нього. У зв'язку з цим, вважаючи своє право порушеним, позивач просить визнати протиправною діяльність відповідача з забезпечення своєчасної виплати йому грошової компенсації за належне речове майно і стягнути з відповідача на свою користь збитки у вище зазначеному розмірі.

В судовому засіданні позивач позов підтримав і підтвердив викладені в позовній заяві обставини.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав і подав письмові заперечення, в яких зазначив, що, на його думку, позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду для захисту своїх прав. В своїх поясненнях суду представник відповідача зазначив, що заперечень по суті викладених в позовній заяві обставин він не має.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення сторін та, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного.

Позивач проходив службу в Збройних Силах України на посаді старшини управління в/ч А1890 в званні старшого прапорщика і згідно наказу командира 6 армійського корпусу Збройних Сил України від 07.05.2013 р. № 39-к і наказу командира в/ч А 1890 № 120 від 26.06.2013 р. позивач звільнений з військової служби у відставку за п. в ч. 6 ст. 26 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу, а також виключений зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення. (а.с. 10, 11)

Ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей закріплено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.

Ст. 9-1 цього ж закону визначено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2004 р. військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.

Під час проходження військової служби відповідач не забезпечив позивача в повному обсязі речовим майном на суму 9859 грн. 96 коп. (а.с. 14-15)

Виходячи з встановлених фактів та проведеного аналізу правових норм, суд вважає закріплене законодавчо право позивача на отримання грошової компенсації за невикористане речове утримання порушеним і таким, що підлягає судовому захисту.

Таким чином позовні вимоги позивача в частині стягнення грошової компенсації є обґрунтованими, підлягають задоволенню і з відповідача слід стягнути на користь позивача грошову компенсацію в сумі 9859 грн. 96 коп., а також судові витрати.

Разом із тим суд находить вимоги позивача в частині визнання протиправною діяльності відповідача з забезпечення своєчасної виплати йому грошової компенсації не обґрунтованими, оскільки за своєю суттю це є бездіяльністю, яка повністю охоплюється наявною у відповідача заборгованістю перед позивачем, яка і підлягає стягненню за постановою адміністративного суду.

Крім того є необґрунтованими твердження відповідача про пропуск позивачем місячного строку звернення до адміністративного суду для захисту своїх прав, оскільки для заявленої позивачем вимоги ст. 99 ч. 2 КАС України визначений шестимісячний строк. До того ж про порушення свого права на отримання грошової компенсації позивач остаточно дізнався з адресованого йому листа відповідача датованого 01.08.2013 року. До суду ж позивач звернувся 16.08.2013 року.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 86, 159, 160-163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з військової частини А 1890 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 9859 грн. 96 коп., судові витрати в сумі 229,40 грн., а всього 10089 грн. 36 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський районний суд Миколаївської області.

Суддя Д.В. Стрєльніков

11.10.2013