Ухвала суду № 53389534, 05.10.2015, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

05.10.15 Справа № 2/489/2952/2015

УХВАЛА

05 жовтня 2015 р. суддя Ленінського районного суду м. Миколаєва Тихонова Н.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно,

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2015 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми авансу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. А саме позивачка просила суд стягнути з відповідачки на її користь суму авансу в розмірі 30 000 грн. 00 коп., кошти, витрачені на ремонт садового будинку в розмірі 32 123 грн. 00 коп., а також компенсацію моральної шкоди в розмірі 72 123 грн. 00 коп.

З метою запобігання порушення своїх прав та забезпечення можливості виконання в майбутньому рішення суду, позивачка ОСОБА_1 просить суд накласти арешт на рухоме та нерухоме майно або грошові суми, що належить відповідачу, де б воно не знаходилось.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходів забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Накладення арешту на майно відповідача (боржника) є видом забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, метою якого є запобігання можливості уникнення стороною виконання покладеного на неї зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

У відповідності до ч. 3 ст. 153 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

ОСОБА_1 заявлено вимоги про застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно або грошові суми, що належить відповідачці, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось. Разом з тим відомостей щодо найменування майна, на яке необхідно накласти арешт, його вартості, розміру грошових сум, на які необхідно накласти арешт, а також обґрунтування необхідності застосування саме такого заходу забезпечення позову суду не надано.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно безпідставна та необґрунтована і не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 151, 152, 153 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається Апеляційному суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: