Ухвала суду № 53388601, 06.11.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 128/2476/14-ц Провадження № 22-ц/772/2910/2015Головуючий в суді першої інстанції Ганкіна І. А.Категорія 5Доповідач Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Войтка Ю.Б., Голоти Л.О.,

При секретарі: Агеєвій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 вересня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- Публічне акціонерне товариство «Фінанси та Кредит», про припинення права спільної сумісної власності, визнання права власності на частку майна в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, покладення обов'язку по сплаті кредиту, -

встановила:

27 травня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи- ПАТ «Фінанси та Кредит» про припинення права спільної сумісної власності, визнання права власності на частку майна в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, покладення обов'язку по сплаті кредиту.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 03 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 та області, що складається з житлового будинку під літерою «А», підвалу під літерою «п/А», тераси під літерою «а», ганку, ганку, загальною площею 224,5 кв.м., скважини №1, вигрібної ями під літерою «в/Я».

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати частково на суму 913,50 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначала, що судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що шлюбні відносини сторін були фактично припинені з 2006 року, а житловий будинок по АДРЕСА_1 був збудований за її особисті кошти , отриманих частково від здійснення підприємницької діяльності, а частково за кредитні кошти. Крім того, позивач з 2006 року припинив реєстрацію місця проживання в АДРЕСА_1 що також підтверджує обставину окремого проживання подружжя. Будь-якої участі у фінансуванні будівництва будинку та його облаштування позивач не брав, що підтверджується кредитними договорами та документами про придбання будматеріалів та проведення робіт, на ім'я відповідача, а також неспівмірністю доходів позивача з тією частиною будинку, на яку він претендує.

В частині відмовлених позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржується, та не переглядається судом апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених в ній, просив скаргу задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 проти апеляційної скарги заперечив, просив суд її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи - ПАТ «Фінанси та Кредит» в судове засідання не з'явився , заяву про розгляд справи у відсутність представника третьої особи не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що з 08 червня 1997 р. по 31 березня 2014 р. сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 31 березня 2014 року (т.1 а.с. 6-7).

За період шлюбу згідно даних будівельного паспорта №267 від 2005р. було розпочато будівництво житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 та області на земельній ділянці площею 0,10 га (т.1 а.с. 179-193 ).

На підставі рішення Вінницько-Хутріської сільської ради від 13 липня 2004 року 25 червня 2005 року ОСОБА_2 було видано Дозвіл на будівництво №267 (т.1а.с.180)

Будівництво будинку проведено на земельній ділянці площею 0,10 га по вул. Леонтовича , яка надана ОСОБА_2 на підставі рішення 21 сесії 4 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району від 27 січня 2006 року «Про приватизацію земельної ділянки» (т.1 а.с.163).

Рішенням Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району та області 14 сесії 5 скликання від 21 березня 2008р. площа земельної ділянки була уточнена на площу 0,1259 га (т.1 а.с. 169), на підставі якого відповідачу видано Державний акт на право власності на земельну ділянку від 15.12.2009р.. (т.1 а.с 178 ).

Відповідно до технічного паспорта № 2553 спірне будинковолодіння 2006 року побудови складається з житлового будинку під літерою «А», підвалу під літерою «п/А», тераси під літерою «а», ганку, ганку, загальною площею 224,5 кв.м., скважини №1, вигрібної ями під літерою «в/Я» (т.1 а.с.170-175 ).

У 2006 році даний будинок був введений в експлуатацію, що підтверджується відповідним актом введення в експлуатацію від 29.09.2006р. затвердженим розпорядженням ВРДА від 06.10.2006р. №1581 (т.1 а.с. 118).

05 березня 2007 року ОСОБА_2 видано свідоцтво НОМЕР_1 про право власності на житловий будинок з господарськими спорудами загальною площею 224,5 кв.м. по АДРЕСА_1, зареєстровано КП «ВООБТІ» 08.05.2007 року за реєстровим № 2553 (т.1 а.с. 1176-177).

Згідно з ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, право спільної сумісної власності подружжя презюмується.

За змістом ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.69 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги доводи ОСОБА_2 про те, що спірний будинок є особистою власністю відповідача, оскільки останньою не надано на підтвердження таких тверджень будь-яких доказів.

Зокрема, відповідачем не підтверджено факт припинення шлюбних відносин з ОСОБА_3 на час будівництва та набуття права власності на спірний будинок.

При цьому, доводи відповідача спростовуються договором поруки від 11 вересня 2008 року №47-40/08-А-П, згідно якого ОСОБА_3 поручився перед ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору від 11 вересня 2008 року та на підставі ст. 65 СК України як чоловік позичальника надав згоду на укладення такого договору та передачу в заставу автомобіля марки DODGE AVENGER, 2008 року випуску, який є спільною сумісною власністю подружжя (т.1 а.с. 10,12).

Тобто відповідачем не заперечувалися шлюбні відносини з позивачем на час укладання такого договору у 2008 році.

Також твердження відповідача про те, що сторони спільно не проживали у зв'язку з перебуванням останньої за кордоном та зняття позивача з реєстрації у 2006 році по АДРЕСА_1 не є обставинами, які підтверджують припинення сімейних відносин, оскільки згідно з ч.2 ст. 2 СК України подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Наявність прописки за тим чи іншим місцем проживання одного з подружжя також не впливає на встановлення факту наявності чи відсутності подружніх відносин.

Також твердження відповідача про неспівмірність доходу ОСОБА_3 частині будинку, на яку він претендує не беруться колегією суддів до уваги, оскільки як вбачається з відомостей про суми виплачених доходів, наданих Вінницькою ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області 06.08.2015 року, ОСОБА_3 з 01.01.2000 року по 31.12.2014 року стабільно отримував заробітну плату за основним місцем роботи (т.2 а.с. 79).

Згідно презумпції спільної сумісної власності подружжя, частки подружжя є рівними, незалежно від вкладених кожним з них у придбання такого майна коштів за час шлюбу, з урахуванням положення ст. 61 СК України про те, що дохід, отриманий одним з подружжя є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Доказів, що будівництво та облаштування будинку здійснювалося виключно за особисті кошти відповідача не надано.

Обставин, які зумовлюють зменшення розміру частки другого з подружжя, передбачених ч.3 ст. 70 СК України, зокрема, що позивач не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу ОСОБА_2 належними доказами не доведено.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що житловий будинок по АДРЕСА_1 набуто сторонами під час шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя та визнав за ОСОБА_3 право власності на ? частку спірного будинковолодіння

Рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись, ст. ст. 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити .

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ Л.О. Голота

/підпис/ Ю.Б. Войтко

З оригіналом вірно: