Рішення № 53384659, 09.11.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/2212/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2440/2015

Категорія 24

Головуючий у 1 інстанції Мигович О. М.

Суддя-доповідач Максюта І.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Фединяка В.Д., Ковалюка Я.Ю.

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю апелянта ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Дочірнього підприємства «Калійний завод» ВАТ «Оріана» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Калуського міськрайонного суду від 31 серпня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

В червні 2015 року позивач Дочірнє підприємство «Калійний завод» ВАТ «Оріана» звернувся з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої злочином, посилаючись на те, що заступником начальника МВ ДВС Калуського МРУЮ ОСОБА_2, внаслідок безвідповідального ставлення до виконання своїх службових обов'язків та неналежно виконуючи свої службові обов'язки, через несумлінне ставлення до них завдано істотної шкоди державним інтересам в особі ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» на загальну суму 91 282 грн. Просив стягнути з ОСОБА_2 збитки завдані ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» в розмірі 91 282 грн. та інфляційні витрати в розмірі 12 779, 50 грн.

Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду від 31 серпня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Дочірного підприємства «Калійний завод» ВАТ «Оріана» 91 282 грн. завданих збитків та 913 грн. судового збору в дохід держави.

В решті позову відмовлено.

Заява відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07.10.2015р. (а.с.58).

Не погодившись з заочним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначив, що все описане і арештоване згідно акту від 07.07.2011 року майно, у тому числі і екскаватор ЕКГ 5 АУ (інв. № 717050), до дня його реалізації і передання покупцю, перебувало на території боржника (ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана»), тобто його вилучення і передача торгівельній організації для реалізації в порядку приписів, встановлених у ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» Калуським ВДВС не проводились.

Крім того, апелянт звертає увагу, що вилучення описаного і арештованого майна, в тому числі Екскаватора ЕКГ 5 АУ, у боржника (ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана») ним не проводилось, акт вилучення арештованого майна не складався, акт передачі арештованого майна торгівельній організації для його реалізації через аукціон, обов'язковість складання якого передбачена п. 3.3 Порядку реалізації арештованого майна не складався, оскільки, як вище вже зазначено, арештоване майно, в тому числі розукомплектований Екскаватор ЕКГ 5 АУ, від дня його опису й арешту і до передачі переможцю аукціону (покупцю ОСОБА_4), знаходився на території боржника (ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана») і перебував на відповідальному зберіганні ОСОБА_5.

На думку пелянта, висновки судупершої інстанції, що ним передавалося покупцю майно (Екскаватор ЕКГ 5 АУ в розукомплектованому стані), яке не було оцінене експертом та не реалізовувалось через аукціон є такими, що вчинені без аналізу положень чинного законодавства України «Про виконавче провадження», є хибними та доказово (документально) позивачем не підтвердженими.

Просив заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши відповідача, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що із постанови Калуського міськрайонного суду від 15.04.2015 року вбачається (а.с.3-5), що після проведених аукціонних торгів 12.03.2012 року, вузли та агрегати екскаватора ЕКГ 5АУ інв. 717050, які продавались на аукціоні, заступник начальника міського відділу ДВС Калуського МРУЮ ОСОБА_2, окрім куплених вузлів та агрегатів, незаконно передав у користь ОСОБА_4 вузли та агрегати екскаватора ЕКГ 5 АУ, а саме: ковш, рукоять, стріла з головними блоками, корпус противаги, редуктор шевронної передачі, станина кріплення барабана підйомної лебідки, барабан із зубчатим колесом і валом, двонога стійка, проміжні вал - шестерня з підшипником та муфтою, кабіна машиніста, площадки обслуговування, обшивка екскаватора, редуктор ходового механізму, по яких оцінка не проводилась, та які не реалізовувались через аукціон, що підтверджується також актом приймання-передачі підписаним заступником начальника МВ ДВС Калуського МРУЮ, начальником відділу збереження та охорони майна ДП «Калійний завод» та покупцем ОСОБА_4, про передачу вузлів та агрегатів екскаватора ЕКГ-5АУ, інв. № 717050. Тобто, майно, яким в силу своїх службових повноважень розпоряджався ОСОБА_2

Відповідно до довідки про вагу вузлів та агрегатів екскаватора ЕКГ 5А №91/04-27 від 20.03.2012 року ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» вага наявних вузлів та агрегатів екскаватора ЕКГ 5А становить 93, 141 т. Згідно довідки ДП «Калійний завод» про вартість металобрухту вартість 1 кг металобрухту станом на березень 2012 року становила 2 грн.

Тобто, вартість переданих переможцю торгів ОСОБА_4 вузлів та агрегатів екскаватора ЕКГ 5А (інв. № 715050), як металобрухту становила 186 282 грн.

Задовольняючи позов частково, суд застосував до спірних правовідносин положення ст. 1166 та 625 ЦК України і виходив з того, що відповідач неналежно виконував свої службові обов»язки через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди державним інтересам в особі ДП«Калійний завод», звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення злочину у зв»язку із закінченням строків давності та закриттям провадження у справі не звільняє від відшкодування позивачу заподіяної йому матеріальної шкоди на суму 91 282 грн., задовольнив позов в цій частині. Щодо стягнення інфляційних втрат суд відмовив через відсутність між сторонами договірних відносин.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки вони є передчасними, під час розгляду справи судом першої інстанції порушено норми процесуального права, не застосовано матеріальний закон, який підлягав застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд не врахував, що ст. 1166 ЦК України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.

Однак, спірні правові відносини регулюються положеннями ст. 1174 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, статтею 1174 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з частиною 3 статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

За приписами пункту 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року № 14 при розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону N 202/98-ВР, ст. 86 Закону N 606-XIV і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

Аналогічно роз'яснено у п. 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», частини другої статті 87 Закону України «Про виконавче провадження», а також з положень статей 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Отже, з наведеного виходить, що державний виконавець Дзундза Т.Я. не може бути відповідачем у даній справі, оскільки цивільно-правова відповідальність за його неправомірні дії чи бездіяльність, вчинені під час виконання і на виконання функцій держави у зв»язку з виконанням виконавчих документів, покладена на державу.

Належними відповідачами у даній справі є територіальний орган Державної казначейської служби, Державна виконавча служба України, територіальні органи Міністерства юстиції України, що мають статус юридичної особи і яким підпорядковані державні виконавці.

Таким чином, суд першої інстанції, не вирішивши питання про залучення у справу зазначених юридичних осіб, які, відповідно до закону, уособлюються з державою, не мав правових підстав вирішувати спір по суті.

Апеляційний суд не має повноважень щодо розширення кола осіб, які беруть участь у справі (заміни неналежного відповідача, залучення до участі у справі співвідповідачів чи третіх осіб). Тому, встановивши наявність зазначеного порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, і застосування норм матеріального права, які не підлягали застосуванню, є обов'язковими підставами для скасування рішення, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав, зазначених у цьому рішенні.

У зв'язку з ухваленням цього рішення позивач не обмежений у праві звернутися з позовом про відшкодування шкоди до належних відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 31 серпня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Дочірнього підприємства «Калійний завод» ВАТ «Оріана» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: І.О. Максюта

В.Д. Фединяк

Я.Ю. Ковалюк