Рішення № 53383413, 11.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1240/15-ц 22-ц/774/2228/К/15

Справа № 210/1240/15 Головуючий в суді першої

Провадження № 22-ц/774/2228/К/15 інстанції - Костенко В.В.

Категорія 26 (1) Доповідач - Савіна Г.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді Савіної Г.О.,

суддів - Грищенко Н.М., Митрофанової Л.В.,

при секретарі - Петренко К.І.,

за участю: позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 14 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди спричиненої смертю чоловіка у зв'язку із нещасним випадком на виробництві, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПАТ «ІнГЗК»), Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі (далі - Відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка внаслідок нещасного випадку, який стався із ним під час виконання трудових обов'язків. Просила суд стягнути з відповідачів на її користь по 150000 грн. з кожного на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 30 липня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Відділення Фонду про відшкодування моральної шкоди за заявою представника позивача залишені без розгляду.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 14 серпня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, стягнуто на її користь з ПАТ «ІнГЗК» моральну шкоду в зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_4 у розмірі 75000 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ПАТ «ІнГЗК» на користь держави судові витрати у розмірі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «ІнГЗК» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що позивачем не доведено факт спричинення моральної шкоди та не надано належних доказів на її підтвердження. Суд не врахував те, що у настанні нещасного випадку є вина і самого потерпілого, який будучи ознайомленим з нормативними документами по організації безпечного виконання робіт з ремонту та обслуговування насосних агрегатів порушив вимоги безпеки. Крім того, судом не враховано практику розгляду судами аналогічних справ.

В своїх запереченнях представник позивача просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 з 1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 працював в ВАТ «ІнГЗК» машиністом насосних установок рудозбагачувальної фабрики № 1.

Згідно акту № 4 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, затвердженого 22.12.2014 року ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 під час виконання трудових обов'язків отримав сполучену травму тулубу та нижніх кінцівок, не сумісних з життям.

Згідно акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 є потерпілим внаслідок нещасного випадку, який пов'язаний з виробництвом. Особами дії та бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку є посадові особи відповідача: головний механік рудозбагачувальної фабрики №1 ОСОБА_5, старший майстер ОСОБА_6, механік дільниці ОСОБА_7, майстер основної виробничої дільниці ОСОБА_8, які не виконали або не проконтролювали виконання вимог нормативних актів з охорони праці з боку підлеглих осіб, а також сам ОСОБА_4, який працюючи машиністом насосних установок РЗФ-1 ПАТ « ІнГЗК», також порушив при проведенні робіт загальні вимоги безпеки та вимоги посадової Інструкції.

Факт родинних правовідносин між позивачем ОСОБА_2 та померлим ОСОБА_4 підтверджений свідоцтвом про шлюб від 02.03.2001 року, виданим виконкомом Інгулецької міської ради Інгулецького району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис № 40.

Внаслідок смерті чоловіка позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що вона втратила близьку людину, яку дуже любила, смертю чоловіка порушений звичайний її спосіб життя, що вимагає від неї додаткових зусиль для його організації, оскільки померлий, за життя, був для неї найкращим другом, захисником, опорою, моральною підтримкою, чоловіком та батьком їх дітей. Позивачці постійно не вистачає спілкування із чоловіком, його любові, тепла та підтримки, виникають складнощі у вихованні двох неповнолітніх дітей, які потребують батьківської підтримки та контролю.

На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав, передбачених ст.ст.1167, 1168 ЦК України для відшкодування на користь позивача моральної шкоди, завданою смертю фізичної особи.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові \дружині\, батькам \усиновлювачам\, дітям \усиновленим\, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, згідно ч.1 ст.1168 ЦК України.

Відповідно до ст. ст.213, 214 ЦПК України суд першої інстанції правильно визначився з характером правовідносин, оскільки дружина загиблого ОСОБА_4 може претендувати на відшкодування моральної шкоди лише з підстав, передбачених ст. ст.1167,1168 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено факт спричинення моральної шкоди та не надано належних доказів на її підтвердження є безпідставними, оскільки сама по собі смерть рідної людини є для його рідних невиліковною психологічною травмою і не потребує доведення будь-якими доказами.

Посилання в апеляційній скарзі на наявність вини самого потерпілого не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

Джерелом підвищеної небезпеки, згідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України, є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом практики розгляду судами аналогічних справ також не заслуговують на увагу, оскільки не стосуються даної справи.

Однак, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції не взяв до уваги роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, є дещо завищеним.

Беручи до уваги конкретні обставини по справі, колегія суддів вважає, що належною компенсацією отриманої позивачем моральної шкоди є сума 50000 грн. без урахування податку та обов'язкових платежів.

За таких обставин, рішення суду необхідно змінити відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, зменшивши розмір стягнутої з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст.309, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 14 серпня 2015 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_2 змінити, зменшивши цей розмір з 75000 грн. до 50000 (п'ятидесяти) грн. без урахування податку та обов'язкових платежів.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : Г.О.Савіна

Судді: Н.М.Грищенко

Л.В.Митрофанова