Ухвала суду № 53383215, 20.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6006/15 Справа № 202/25142/2013 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Максюти Ж.І.,

суддів: Макарова М.О., Прозорової М.Л.,

за участі секретаря: Самокиші О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2014 року

по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2, про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 05.05.2011 p. №DNLSCC9F1K2024 ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 20 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.05.2014 р.

10.03.2012 р. ОСОБА_4 помер.

Згідно до ч. З ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як зазначається позивачем при зверненні до суду, в даному випадку спадкоємець, який проживав разом із спадкодавцем на момент смерті, є ОСОБА_2 (відповідач). В силу ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, та таким є: АДРЕСА_1; часом відкриття спадщини (ст. 1220 ЦК України) визнається день смерті спадкодавця, тобто 10.03.2012 р.

Позивач також посилається на те, що згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, що відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю ніж спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком становить - 10818,07 грн., яка складається з наступного: 10 417,46 грн. - заборгованість за кредитом; 0,61 грн. - заборгованість за відсотками; 400,00 грн. - заборгованість з комісії.

Відповідно до ст.ст. 608, 1218, 1219 ЦК у зв'язку зі смертю боржника припиняються ті зобов'язання, які нерозривно пов'язані з його особою і не можуть бути виконані особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися унаслідок його смерті. За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки Померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємців; таким майном, відбувається передбачена законом заміна боржників за зобов'язанням. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину (ст. 1282 ЦК України).

Підставу позову становлять приписи ст.ст. 259, 526, 527, 530, 608, 1218, 1219, 1220, 1221, 1223, 1268, 1270, 1281 ЦК України; предмет позову становить вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором, зазначеним вище, в розмірі 10 818,07 грн. та про вирішення питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 вересня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Згідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасо/вано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Зясувавши в достатньо повному обємі права та обовязки сторін, обставини справи, перевіривши доводи і давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався ст.ст. 608, 1218, 1219 ЦК України та виходив з відсутності правових підстав для задоволення

позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», оскільки після смерті ОСОБА_4 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався, свідоцтво про право на спадщину не видавалося. Відтак, оскільки в силу статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, утім, відповідач після смерті брата спадщину не одержала, відсутні підстави для покладення на неї обов'язку задовольнити вимоги кредитора, тому позов не підлягає задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, відповідно до укладеного договору від 05.05.2011 р. №DNLSCC9F1K2024 ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 20 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.05.2014 р.

10.03.2012 р. ОСОБА_4 помер, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть.

За підрахунком позивача заборгованість позичальника на дату смерті перед банком становить - 10 818,07 грн., яка складається з наступного: 10 417,46 грн. - заборгованість за кредитом; 0,61 грн. - заборгованість за відсотками; 400,00 грн. - заборгованість з комісії.

Відповідно до ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції та перевірки її апеляційним судом, майно, яке може бути одержано відповідачем ОСОБА_2 у спадщину виявлено не було.

Так, з метою перевірки складу та вартості спадкового майна апеляційним судом встановлено, що згідно відповіді УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, транспортні засоби не зареєстровані (а.с.103).

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на житлове приміщення у будинку № 12, квартира 13 по вул.Каруни м. Дніпропетровська, у Державному реєстрі прав на нерухоме майно ні за ким не зареєстровано (а.с.104). Отже, за ОСОБА_4 за життя не зареєстровано жодне рухоме чи нерухоме майно.

Вищевказаним також спростовуються посилання Позивача в апеляційній скарзі на неправомірність не визначення наявності чи відсутності спадкового майна та його вартості.

Посилання у скарзі на необґрунтованість висновку суду про неотримання спадкодавцем майна, оскільки відповідно до норм ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, та в свою чергу згідно з ч.3 ст.1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки за спадкодавцем взагалі не було встановлено майна, на яке б могло виникнути право на спадщину.

Окрім того, апеляційний суд зазначає, що з урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

При цьому спадкоємці несуть зобовязання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобовязання фактично не повязані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Утім, розрахунок заборгованості за договором (а.с.5) здійснено станом на 30.09.2013 року, тобто після спливу значного часу після смерті боржника (10.03.2012), через що за вказаним розрахунком не можуть присуджуватися кошти до сплати відповідачу. Відокремленого розрахунку заборгованості за кредитним договором із зазначенням нарахованих зобовязань саме до смерті позичальника, які нерозривно повязані із його особою, місцевому суду надано не було (ст.ст. 10 та 60 ЦПК України, ст. 11 ЦПК України).

Норми процесуального права передбачають, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, оскільки, в основному, зводяться лише до цитування, особистого тлумачення норм діючого законодавства та переоцінки доказів по справі, хоча згідно із ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду 1 інстанції.

За викладених обставин апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308,315,317 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: