Рішення № 53381954, 10.11.2015, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Україна

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року. справа № 174/702/15-ц

п/с 2/174/310/2015

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області,

в складі: головуючого судді Шаповала Г.І.

при секретарі Пелипас Н.І.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Вільногірську, Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Верхньодніпровському районі, Дніпропетровської області (надалі «Верхньодніпровське відділення ВД ФССНВУ») про визнання права на страхову виплату та визнання факту проживання однією сімєю, третя особа у справі: ОСОБА_5, яка діє від імені та в інтересах малолітньої дитини, доньки ОСОБА_6, 25.12.2008 р. н.,

У С Т А Н О В И В:

Згідно позову, що надійшов до суду 04.08.2015 р., позивач зазначила, що 19 вересня 2014 року, під час виконання покладених на нього робочих обов'язків за місцем своєї постійної роботи, загинув її син - ОСОБА_7. За фактом його загибелі на виробництві було складено повноважними особами акт № 1 про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1.

Вона, у встановленому законом порядку, звернулась до відповідача із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги, у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

З 08.08.2008 р. - по 15.03.2012 р., її син перебував у шлюбі з ОСОБА_5, 3-ю особою у справі, від шлюбу з якою у них народилась спільна дитина - донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу між батьками залишилась проживати зі своєю матір'ю - ОСОБА_5

Після розірвання шлюбу, син постійно мешкав разом з нею по зазначеній в позові адресі без реєстрації по паспортному обліку в цій квартирі. Ними вівся спільний бюджет, вони мали спільні кошти та несли спільні витрати. Факт спільного проживання її сина разом з нею однією сім'єю на час його загибелі, підтверджується актом, складеним депутатом Вільногірської міської ради.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 28 липня 2015 року, було визнано доньку її сина, неповнолітню ОСОБА_6, членом його сім'ї та визнано за нею право на одноразову допомогу в розмірі п'ятирічного заробітку потерпілого від нещасного випадку з її сином, що загинув 19.09.2014 р.

Однак, вона, як мати потерпілого, що загинув в результаті нещасного випадку на виробництві, що проживала з ним на час смерті однією сім'єю, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», також має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі п'ятирічного заробітку її сина, який він мав до своєї загибелі.

Оскільки її син разом з нею, після розірвання шлюбу з ОСОБА_5, зареєстрованим за місцем свого фактичного та постійного проживання по паспортному обліку не був, то цей факт слід визнати в судовому порядку, на підставі доказів, що будуть додаватись до позову. ОСОБА_8 факти та обставини, викладені в позові, будуть доводитись доказами, що будуть надаватись сторонами, а також письмовими доказами, які містяться в матеріалах цивільної справи № 174/624/15-ц за позовом ОСОБА_5Є - до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області про визнання права на страхову виплату.

На підставі зазначеного вище та відповідно до вимог ст. 21, 28, 33, 34, 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», позивачка прохає:

1. Визнати факт проживання її однією сім'єю з її сином - ОСОБА_7, на день його смерті, який загинув в результаті нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом 19.09.2014 р.

2. Визнати за нею право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі п'ятирічного заробітку ОСОБА_7, який загинув від нещасного випадку на виробництві, що стався 19.09.2014 р.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги та їх обгрунтування, що викладені в позовній заяві підтримали в повному обсязі. З їх додаткових пояснень витікає, що син позивачки не був зареєстрований за місцем проживання в квартирі позивачки, оскільки квартира перебуває в іпотеці у банків "ТАС Комбанк" та "Дельта Банк". Проте син проживав однією сім'єю з позивачкою, починаючи з липня-серпня 2012 р., тобто, після того, як він розірвав шлюб з ОСОБА_5, і до дня настання нещасного випадку на виробництві. Син, близько 1 року і 3 місяців працював у м. Дніпропетровську на цементному заводі. Вони разом оплачували отримані нею кредити для купівлі квартири, за спільні кошти вони робили ремонт в квартирі, тобто вели спільне господарство та спільний бюджет. Син на вихідні дні обов'язково приїздив додому. У позивачки також є ще одна доросла дитина, дочка, яка також не зареєстрована в квартирі по тій же причині. Представник позивачки вважає, що позивачка має право на тримання одноразової допомоги, як мати особи, що загинула від нещасного випадку на виробництві. Факт настання смерті сина позивачки, саме, внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, ніхто не оспорює і цей факт також підтверджується актом форми Н-1.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі та пояснив, що син позивачки, фактично проживав і працював в м. Дніпропетровську, що згідно ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», передбачено, що виплата всіх видів соціальних послуг та інших виплат можливі лише особам, які перебували на утриманні особи, що загинула від нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом. Тому встановлення факту проживання однією сім'єю сина, що загинув від нещасного випадку на виробництві, та матері, для вирішення спору недостатньо. Також представник підтримав свій письмовий відзив на позов (а.с.24-25), згідно якого зазначено, що до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та профзахворювань України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області (далі відділення Фонду) звернулася громадянка ОСОБА_1 про виплату одноразової допомоги на сім'ю, яку передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.99 року №1105. Згідно даного Закону у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, виплачується одноразова допомога його сім'ї. Для одержання даної виплати до робочого органу Фонду надається довідка житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім'ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду. Факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому порядку. Отже, відділенням Фонду у Верхньодніпровському районі було запропоновано ОСОБА_1 звернутися до суду для вирішення питання виплати одноразової допомоги на сім'ю.

В 2008 році ОСОБА_7 вступив в зареєстрований шлюб з ОСОБА_5. За час шлюбу 25 грудня 2008 року у них народилася дитина - донька ОСОБА_6. В 2012 році шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу спільна дитина залишилася проживати з матір'ю. Після нещасного випадку на виробництві, в результаті якого загинув ОСОБА_7, мати неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ОСОБА_5 теж звернулася до відділення Фонду із заявою про виплату одноразової допомоги особам, які мають на це право та призначення щомісячної страхової виплати внаслідок смерті потерпілого.

Відділенням Фонду було призначено та виплачено відповідно допомогу у розмірі однорічного заробітку та щомісячні страхові виплати ОСОБА_6.

Крім того, відділення Фонду при розгляді справи просить суд врахувати той факт, що рішенням Вільногірського міського суду від 28.07.2015 року за №174/624/15-ц, п/с 2/174/278/2015, вже визнано за ОСОБА_6, 25 грудня 2008 р. н., право на одноразову допомогу на сім'ю в розмірі п'ятирічного заробітку потерпілого від нещасного випадку на виробництві, що стався 19 вересня 2014 року.

Третя особа в судовому засіданні висловила заперечення проти позову та пояснила, що за рішенням суду з відповідача вже стягнуто на користь її малолітньої дитини, доньки ОСОБА_6, соціальні виплати в виді одноразової допомоги, в зв'язку з настанням смерті її батька, ОСОБА_7, внаслідок нещасного випадку на виробництві. Вона не вважає, що ОСОБА_7 проживав однією сім'єю з позивачкою, оскільки він проживав та працював у м. Дніпропетровську.

Із показань свідка ОСОБА_9 витікає, що вона добре знає позивачку та її сина. Коли вони позичали у неї грошей в 2011-2012 році на придбання квартири, то ОСОБА_9 говорив, що він працює і позичені гроші їй повернуть. Вона відвідувала квартиру позивачки і бачила, що позивачка та її син проживають однією сім'єю, ведуть спільне господарство. Вона допомагала робити ремонт в квартирі і їй відомо, що ОСОБА_9 давав гроші на ремонт квартири. ОСОБА_10 спочатку працював в м. Вільногірську на склозаводі, потім став працювати у м. Дніпропетровську. Приїздив на вихідні дні і оплачував ремонт в квартирі. В 2014 році з ним трапився нещасний випадок на роботі і він загинув.

Із показань свідка ОСОБА_11 витікає, що вона знає позивачку та її сина ОСОБА_7, як сусідів. ОСОБА_10 працював у м. Дніпропетровську, на вихідні дні приїздив додому. Вона бачила, як ОСОБА_7 навесні 2014 р. вставляв вікно в кухні їхньої квартири. ОСОБА_1 говорила їй, що гроші на вікно давав син. Останній раз свідок бачила ОСОБА_7 за неділю до нещасного випадку. Коли це відбулося, то вона свідок викликала швидку допомогу ОСОБА_1, яка повідомила про загибель ОСОБА_7 на роботі. Квартиру ОСОБА_1 та її син ОСОБА_10 купили близько 3 років назад, разом вони завозили в квартиру меблі та інші речі.

Із показань свідка ОСОБА_12, витікає, що вона знає позивачку та її сина ОСОБА_7, як сусідів, які купили квартиру по сусідству років 3-4 назад. Позивачка та її син проживали спільно в квартирі з моменту її купівлі, він працював у м. Дніпропетровську. Дочка позивачки навчалася в м. Дніпропетровську. Вона бачила ОСОБА_7 вдома на його вихідні дні, в тому числі, в їхній квартирі. ОСОБА_13 позмінно. Акт про проживання ОСОБА_13 з позивачкою однією сім'єю складався в її присутності і вона його повністю підтверджує. ОСОБА_8 приводив додому дочку у віці 4-5 років.

Вислухавши сторони, їх представників та третю особу, дослідивши надані сторонами докази, в тому числі письмові, а саме:

- копію свідоцтва про народження, згідно якого ОСОБА_7 народився 22.05.1986 р., батьками його зазначені: ОСОБА_14, ОСОБА_15 (а.с.3);

- копію свідоцтва про одруження, згідно якого ОСОБА_16 та ОСОБА_15 одружилися 10.08.1999 р., актовий запис № 98, після одруження подружжю присвоєне спільне прізвище: ОСОБА_16 (а.с.4);

- копію свідоцтва про розірвання шлюбу 26.06.1996 р. між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (а.с.5);

- копію свідоцтва про смерть, згідно якого ОСОБА_7 помер 19 вересня 2014 р. у віці 28 років у м. Дніпропетровську, Ленінський район (а.с.6);

- копію рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15.03.2012 р., яким задоволено вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину (а.с.7);

- копію довідки № 4 від 03.08.2015 р., згідно якої ОСОБА_1 одна зареєстрована за місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8);

- копію акта № 1108 від 07.05.2015 р., складеного депутатом Вільногірської міської ради ОСОБА_17 в присутності свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, про те, що в квартирі АДРЕСА_1 мешкали ОСОБА_1 та її син ОСОБА_7, 1986 р. н., та вели спільне господарство до вересня 2014 р. (а.с.8-а);

- копію витягу із паспорта громадянки України, згідно якого ОСОБА_1, 08.12.1965 р. н., зареєстрована за місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 29.10.2013 р. (а.с.16);

- копію трудової книжки ОСОБА_7 (а.с.22-23);

- копію витягу із паспорта громадянки України, згідно якого ОСОБА_5, 31.07.1986 р. н., зареєстрована за місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 19.12.1989 р. (а.с.29);

- копію нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 26.11.2012 р., згідно якого, ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_2 за 50820.00 грн. (а.с. 31);

- копію кредитного договору від 17.10.2012 р., на суму 9007.58 грн., укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" та ОСОБА_1 (а.с.33);

- копію витягу із державного реєстру прав від 24.12.2012 р., згідно якого ОСОБА_1 є власником, в цілому, квартири АДРЕСА_3.

- копію рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 28.07.2015 р., яким задоволено вимоги ОСОБА_5 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_1, про визнання права на страхову виплату. Визнано ОСОБА_6, 25 грудня 2008 р. н., членом сім'ї її батька ОСОБА_7, в контексті п. 7 ст. 34 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (у редакції, яка діяла на час смерті ОСОБА_7Ю.). Визнано за ОСОБА_6, 25 грудня 2008 р. н., право на одноразову допомогу в розмірі п'ятирічного заробітку потерпілого від нещасного випадку на виробництві, що стався 19 вересня 2014 року. (а.с.34-35);

- копію ОСОБА_2 проведення спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався 19 вересня 2014 року о 00 год. 30 хв., в якому зазначені відомості потерпілого: ОСОБА_7, 22 травня 1986 р. н., домашня адреса (фактичне місце проживання): 51700, АДРЕСА_4, машиніст цементних млинів відділення цементного виробництва приватної виробничої фірми "Агроцентр" (ПВФ "Агроцентр"), та обставини, за яких відбувся нещасний випадок на виробництві, наслідком якого стала смерть ОСОБА_7 , про що був складений ОСОБА_2 за формою Н-1 (а.с.36-46) - та оцінивши зазначені докази в їх сукупності та взаємозв'язку, керуючись законом, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з наступних підстав.

Факт настання смерті сина позивачки, ОСОБА_1, ОСОБА_7, внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, в ПВФ "Агроцентр" в м. Дніпропетровську 19.09.2014 року, сторонами не заперечується та підтверджується також документально ОСОБА_2 проведення спеціального розслідування нещасного випадку (а.с. 36-46).

Факт наявності між ОСОБА_7, який загинув внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, в ПВФ "Агроцентр" в м. Дніпропетровську 19.09.2014 року, та позивачкою, ОСОБА_1, родинних відносин, як між сином та матір'ю, сторонами також не заперечується і підтверджується як показаннями свідків так і документально (а.с. 3,4,5).

Факт проживання ОСОБА_7, який загинув внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, в ПВФ "Агроцентр" в м. Дніпропетровську 19.09.2014 року, до настання його смерті, та позивачки, ОСОБА_1, однією сім'єю, як сина та матері, за адресою: АДРЕСА_5, підтверджується показаннями свідків, а також документально, а саме: копією акта складеного депутатом Вільногірської міської ради ОСОБА_17 (а.с.8а), та копією ОСОБА_2 спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався 19 вересня 2014 року о 00 год. 30 хв., в якому зазначені відомості про домашню адресу ОСОБА_7, а саме: 51700, АДРЕСА_4 (а.с. 36-46).

При цьому у суду немає сумнівів стосовно того, що позивачка та її син проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та взаємні обов'язки та права, як члени однієї сім'ї та близькі родичі, оскільки проживали в одній квартирі, спільно приймали участь в утриманні та ремонті цієї квартири, придбаної в 2012 році, син приводив в квартиру свою малолітню доньку, на вихідні дні обов'язково приїздив додому, здійснював інші дії, які свідчать про усталені сімейні відносини його та його матері, та про постійне основне місце його проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4. При цьому суд враховує, що ОСОБА_7, в зв'язку з роботою в м. Дніпропетровську, на час його робочих змін мешкав у цьому місті, але це не було його постійним місцем проживання.

Згідно ч.1 та 6 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово; фізична особа може мати кілька місць проживання.

Суд вважає, що сторона позивача не ставила питання в позовних вимогах, стосовно установлення факту перебування позивачки на утриманні у сина на дату настання його смерті, і відповідно, стосовно цього факту не надавала відповідних доказів.

Згідно ст.ст.10,11,60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 33 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (у редакції, яка діяла на час смерті ОСОБА_7Ю.), передбачено, що: У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

З чого витікає, з врахуванням обставин, встановлених в судовому засіданні, що, на момент смерті потерпілого, його мати, позивачка у справі, перебувала у віці 48 років та була працездатною, на утриманні свого сина, до дня його смерті, не перебувала і фактично була працевлаштованою, догляду за дітьми, братами, сестрами або онуками потерпілого, які не досягли 8-річного віку не здійснювала.

Згідно ст. 21 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (у редакції, яка діяла на час смерті ОСОБА_7Ю.), передбачено, що: "У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку:

1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:

б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, зареєстровано підприємство, на якому стався страховий випадок, у Фонді соціального страхування від нещасних випадків чи ні."

Таким чином суд доходить висновку, що: позовну вимогу, стосовно визнання факту проживання позивачки спільно однією сім'єю з її сином, до настання його смерті, слід задовольнити; в задоволенні вимоги про визнання за позивачкою права на отримання одноразової допомоги у розмірі п'ятирічного заробітку її сина, в зв'язку з настанням його смерті, внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, слід відмовити, за недоведеністю цієї вимоги.

При цьому, суд приймає до уваги, що право на отримання одноразової допомоги, в зв'язку з настанням смерті ОСОБА_7, внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, в ПВФ "Агроцентр" в м. Дніпропетровську 19.09.2014 року, було визнане за рішенням Вільногірського міського суду від 28.07.2015 р.(а.с.34-35) за його малолітньою донькою, ОСОБА_6, 25.12.2008 р. н., яка мешкала зі своєю матір'ю, третьою особою у справі, ОСОБА_5.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керуючись ст. 88 ЦПК України, ЗУ "Про судовий збір", доходить висновку, про покладення судових витрат, в виді судового збору на суму - 487.20 грн., за задоволену немайнову вимогу, на відповідача, стягнувши з нього в дохід держави України зазначену суму - 487.20 грн.; судові витрати, в виді судового збору на суму - 487.20 грн., за немайнову вимогу, в задоволенні якої відмовлено, слід покласти за рахунок державного бюджету України, враховуючи, що позивачка, ОСОБА_1, звільнена від сплати судового збору, згідно п.2 ч.1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.253-256 КЗпП України; ст. 1200 ЦК України; ст. 202 СК України; керуючись ст.ст. 88, 209 ч.3, 212-215, 222, 223, 294 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати факт проживання ОСОБА_1, 08.12.1965 р. н., уродженки ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН № НОМЕР_1, зареєстрованої за місцем проживання ІНФОРМАЦІЯ_6, однією сім'єю за зазначеною адресою з її сином - ОСОБА_7, 22.05.1986 р. н., на день його смерті - 19.09.2014 р., що наступила в результаті нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, в приватній виробничій фірмі "Агроцентр" в м. Дніпропетровську.

Відмовити у визнанні за ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі п'ятирічного заробітку ОСОБА_7, який загинув від нещасного випадку на виробництві, що стався 19.09.2014 р.

Судові витрати, в виді судового збору на суму - 487.20 грн., за задоволену немайнову вимогу, покласти на відповідача, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Верхньодніпровському районі, Дніпропетровської області, і/к № 25840698, юридична адреса: 51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, м. Верхньодніпровськ,, проспект Леніна, буд. 5, стягнувши з нього в дохід держави України зазначену суму - 487.20 грн.

Судові витрати, в виді судового збору на суму - 487.20 грн., за немайнову вимогу, в задоволенні якої відмовлено, покласти за рахунок державного бюджету України, враховуючи, що позивачка, ОСОБА_1, звільнена від сплати судового збору, згідно п.2 ч.1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається, протягом десяти днів з дня його проголошення, через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Копію рішення, протягом двох днів з часу виготовлення його в повному обсязі, надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення сторонам та третій особі.

Головуючий суддя Шаповал Г.І.