Рішення № 53381005, 10.08.2015, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3292/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2015 року Шевченківський районний суд м.Львова

у складі : головуючого-судді Білінської Г.Б.

за участю секретаря Папінко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю „Львівський МАЯК" про скасування наказу, стягнення заборгованості по заробітній платі , стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу , стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просила стягнути із відповідача заборговану заробітну плату за період 02-04.2015 р. та компенсацію за весь час не проведення розрахунку в розмірі 19 398,35 грн.

В ході розгляду справи збільшила позовні вимоги та просить окрім зазначених вимог - скасувати наказ про її звільнення з роботи за прогул, стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу , стягнути компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати, стягнути моральну шкоду, яку оцінює у 30729,00 грн. .

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що , вона була прийнята на роботу 04.12.2014 року на підприємство ТДВ „Львівський МАЯК" швачкою 4 розряду. Отримавши довідку по заробітній платі за 02-03.2015 р. вона з"ясувала, що заробітна плата їй недорахована. За лютий-березень 2015 року. Із письмовою завою вона звернулась до директора ТДВ „Львівський МАЯК" Виговського В.А. 16.04.2015 р., однак жодної відповіді не отримала . 29.04.2015 р. керівником цеху та бригадиром їй було дано розпорядження виконувати роботу, яка не відповідає її кваліфікації та функціональним обов"язкам, тобто замість роботи швеї їй сказали виконувати роботи по прасуванню. Вона із цим не погодилась,а тому подала письмову заяву, щоб їй надали роботу ,яка відповідає її кваліфікації , і відповідно до чинного законодавства залишила місце праці . До 20.05.2015 року вона перебувала у вимушеному прогулі та знаходилась вдома з тих причин, що її не повідомляли про те , що ї забезпечено роботою відповідно до її посади та кваліфікації. Про наказ про звільнення з роботи за прогули від 20.05.2015 р. вона дізналась згодом і з ним не погоджується, оскільки роботу вона не прогулювала, а перебувала у стані очікування дій з боку адміністрації підприємства щодо забезпечення її роботою. Своє звільнення вважає незаконним та просить скасувати наказ про звільнення і виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу. Окрім цього , вважає, що її через незаконне звільнення вона втратила життєві зв"язки , порушився її звичний спосіб життя, чим їй заподіяно м оральну шкоду. Що стосується нарахування заробітної плати, то таке вважає невірним, оскільки у нарядах про виконану роботу, які оформляла майстер та начальник цеху, немає її підпису, її з цими нарядами ніхто не ознайомлював. Якби вона їх бачила вчасно, вона відразу звернула би увагу на невірне нарахування заробітку. Окрім цього, вважає що дані про відпрацьований час та виробіток щодо неї адміністрацією підприємства сфальсифіковані - при прийомі на роботу її ознайомили із наказами про трьохденний робочий тиждень, а насправді працівники її цеху працювала і по п"ять днів, а інколи і у вихідні дні, що суттєво мало би впливати на розмір заробітку.

У судовому засіданні позивачка ствердила свої вимоги та дала пояснення, аналогічні змісту позову та його уточнень .

Представник відповідача позовні вимоги заперечив та пояснив, що і звільнення позивачки , і нарахування заробітної плати відповідає вимогам закону , жодних порушень адміністрацією підприємства не допущено ,а тому в задоволенні позову просить відмовити.

З"ясувавши обставини справи, заслухавши доводи сторін, пояснення,свідків, вивчивши представлені письмові докази , суд прийшов до переконання , що позовні вимоги безпідставні з наступних мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала у ТДВ „Львівський МАЯК" з 04.12.2014 р. на посаді швачки четвертого розряду.

16 квітня 2015 року ОСОБА_1 подала заяву на ім."я директора ТДВ , у якій вказувала на невірне нарахування їй заробітної плати та просила провести донарахування.

Як ствердила у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 29.04.2015 р. . зранку,у той час, коли майстер бригади розподіляє обов"язки між робітниками бригади на виконання конкретного замовлення ,ОСОБА_1 пішла на прийом до директора по питанню невірного нарахування заробітної плати і була відсутня на робочому місці. Коли вона повернулась ,їй доручили у цей день виконувати роботи з прасування виробів. Однак , ОСОБА_1 заявила, що така робота не відповідає її кваліфікації і відмовилась її виконувати. Разом із ОСОБА_1 вони з пішли до директора, який дав розпорядження надати позивачці роботу відповідно до її функціональних обов"язків швеї. Коли ОСОБА_3 із майстром цеху повертались від директора, ОСОБА_1 на робоче місце вже не поверталась, повідомивши, що вона залишає роботу і щоб її повідомили письмово про надання їй роботи відповідно до кваліфікації і вирішення питання про донарахування їй заробітної плати.

До моменту видачі наказу про звільнення ОСОБА_1 на робочому місці не появлялась.

Наказом №68 від 05.05.2015 року „Про проведення службового розслідування" дано вказівку посадовим особам Товариства провести службове розслідування та запропоновано ОСОБА_1 надати письмові пояснення.

Як ствердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на виконання зазначеного наказу була створена комісія , яка їздила неодноразово за місцем проживання ОСОБА_1 , щоб з"ясувати причини її невиходу на роботу, відібрати від неї пояснення, однак ОСОБА_1 за місцем проживання була відсутня., на телефонний зв"язок не виходила, члени комісії підходили до її сестри, однак та відмовилась повідомити про місцеперебування ОСОБА_1.

Згідно акту №1 від 07.05.2015 року встановити обставини невиходу ОСОБА_1 на роботу 29 та 30 квітня 2015 року, відібрати пояснення по факту невиходу на роботу комісія не змогла в силу відсутності працівниці на роботі та за місцем проживання .

Наказом №69 від 08.05.2015р. за прогули без поважних причин з 29 по 30.04.2015 року ОСОБА_1 оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Наказ направлено ОСОБА_1 по пошті, що підтверджується повідомленням про вручення, фіскальним чеком та описом вкладення.

З 01.05.2015р. по 04.05.2015 року в державі були офіційні вихідні., з 05.05.2015 року по 12.05.2015 року ОСОБА_1 на роботу не з'явилась.

Наказом №70 від 12.05.2015 року „Про проведення службового розслідування" дано вказівку посадовим особам Товариства провести службове розслідування та запропоновано ОСОБА_1 надати письмові пояснення.

Згідно акту №2 від 18.05.2015 року встановлено обставини невиходу ОСОБА_1 на роботу з 05.05.2015 року по 12.05.2015 року, відібрати пояснення по факту невиходу на роботу комісія не змогла в силу відсутності працівниці на роботі. Вказану обставину ствердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Поданням від 18.05.2015 року профспілка Товариства надала згоду на звільнення ОСОБА_1. Свідок ОСОБА_5 - голова профспілкового комітету підприємства у судовому засіданні пояснила, що питання про дачу звільнення позивачки розглядалось на засіданні профкому , позивачку безуспішно намагались повідомити про розгляд такого питання та відбрати від неї пояснення, однак на телефонні дзвінки вона не відповідала і на письмові повідомлення не реагувала.

Наказом №78 від 18.05.2015 року за прогули без поважних причин з 05.05.2015 року по 12.05.2015 року до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення на підставі п.4 ст.40 КЗпП.

Наказ та повідомлення про необхідність отримати трудову книжку відправлено ОСОБА_1 поштою, що підтверджується повідомленням про вручення, фіскальним чеком та описом вкладення.

У судовому засіданні ОСОБА_1 ствердила свою відсутність на роботі з 30.04.2015 р. по день звільнення, пояснюючи це тим, що протягом цього часу їй не повідомили про забезпечення їй роботи за її кваліфікаційним рівнем та не провели донарахування заробітку. Однак, суд не

Згідно п.4 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно ст.ст.148,149 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Суд вважає , що дисциплінарні стягнення до позивачки застосовані правомірно, жодних порушень при винесенні наказів про оголошення догани та звільнення ОСОБА_1 судом не виявлено.

Згідно п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.92 Про практику розгляду судами трудових спорів, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, суд повинен з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3,4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

З доданих до справи доказів вбачається, що при звільненні .ОСОБА_1 з роботи дотримано строки накладення дисциплінарного стягнення, враховано тяжкість проступку, його систематичність, обставини та заподіяна ним шкода, запропоновано позивачці надати письмові пояснення по факту невиходу на роботу та у зв'язку із відсутністю її на роботі, повідомлено про наказ про звільнення та про необхідність отримати трудову книжку.

Що стосується вимог ОСОБА_1 про донарахування невірно нарахованої та виплаченої заробітної плати, суд вважає такі безпідставними ,виходячи з наступного.

Відповідно до колективного договору та положення про оплату праці у ТДВ „Львівський МАЯК" для посад „швачка" встановлено відрядно-преміальну систему праці, яка розраховується за певною формулою.

Позивачка, ставлячи вимогу про донарахування заробітної плати за період 02--04.2015 р. в основу нарахування заробітної плати ставить кількість відпрацьованих робочих днів, в той час, коли робота на ТДВ виплачується за кількість виробленої продукції.

Як вбачається із зведеної відомості нарядів, кожному робітнику бригади №3 , в тому числі і позивачці зазначалась крім кількості відпрацьованих годин , величина виробітку та відсоток виконання плану,з чого і нараховувався заробіток.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила,що працює головним економістом Товариства., одночасно виконує обов"язки голови Комісії по трудових спорах підприємства. Вона займалась перевіркою заяви ОСОБА_1 про неправильне нарахування їй заробітної плати. Однак, перевіркою було встановлено, що ОСОБА_1 вимагала провести нарахування заробітної плати за її власними розрахунками, що не допустимо при встановленій на підприємстві системі оплати праці для швачок. Заробітна плата нараховується по нарядах по виробітку бригади, а потім розподіляється між членами бригади відповідно до виробітку кожного .

Покликання ОСОБА_1 на те, що наряди про виробіток продукції та нарахування заробітку за період 02-04.2015 р. є сфальсифікованими, оскільки на них немає її підпису, не заслуговують на увагу. Відсутність підпису робітника на наряді є порушенням, але таке не дає підстав вважати, що нарахування заробітку є невірним лише через відсутність підпису та не ознайомлення працівника із такими нарядами. Суд вважає , що право працівника цікавитись заповненням таких нарядів ,а у такому випадку обов"язок роботодавця ознайомити працівника із такими документами. ОСОБА_1 пояснила, що не скористалась таким своїм правом через те, що не знала про такі наряди та вважає, що вони були заповнені безпосередньо перед судовими засіданнями. Такі пояснення спростовуються показаннями допитаних свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та самими нарядами із підписами всіх членів бригади.

Відтак, оцінюючи зібрані докази у їх сукупності ,суд вважає ,що заробітна плата позивачці нараховувалась вірно, заборгованості перед ОСОБА_1 на момент розгляду справи підприємство не має, позивачка звільнена правомірно, що спростовує ,відповідно, і її вимоги про заподіяння їй моральної шкоди.

Таким чином ,вимоги позивачки до задоволення не підлягають .

Керуючись ст..ст. 10,62, 213-215,209 ЦПК України, ст..ст. 40, 221,232, 233, 235 КЗпП України, суд

в и р і ш и в

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю „Львівський МАЯК" про скасування наказу, стягнення заборгованості по заробітній платі , стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу , стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, стягнення моральної шкоди -відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд протягом десяти днів.

Суддя Г. Б. Білінська