Ухвала суду № 53378670, 11.11.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Є. у. № 321/780/15 Головуючий у 1 інстанції: Мовчан О.Г.

№ провадження

22-ц/778/5952/15 Суддя-доповідач: Боєва В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів Кримської О.М., Коваленко А.І.,

при секретарі: Бурак А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Михайлівського РУЮ Запорізької області Рижкова Андрія Івановича на ухвалу Михайлівського районного суду Запорізької області від 21 вересня 2015 року за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області Рижкова Андрія Івановича про примусове проникнення до житлового приміщення боржника ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2015 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області Рижков А.І. звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житлового приміщення боржника ОСОБА_3

В поданні зазначено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області перебуває виконавче провадження № 45904493 по стягненню з ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Правекс-Банк» боргу на загальну суму 240719,22 грн. відповідно до виконавчого листа №321/824/13-ц, виданого 29.10.2014 року Михайлівським районним судом Запорізької області.

26.12.2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та цього ж дня направлено сторонам за вих. №19425/5.

22.04.2015 року під час здійснення виїзду за місцем мешкання боржника ОСОБА_3 з метою перевірки майнового стану (відповідно до виконавчого листа - АДРЕСА_3) боржник відмовився допускати державного виконавця до приміщення, в якому мешкає, пояснюючи це тим, що будинок належить дітям, а не йому, чим вчинив перешкоди державному виконавцю, про що у присутності 2-ох понятих: ОСОБА_4, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_5, мешкає за адресою: АДРЕСА_2, чоловіка понятої ОСОБА_6 було складено акт державного виконавця від 22.04.2015 року.

Відповідно до інформації, наданої районним .сектором УДМС України в Запорізькій області, боржник ОСОБА_3 23.04.2015 року (тобто наступного дня після приїзду до нього державного виконавця), змінив місце реєстрації з АДРЕСА_3 на АДРЕСА_1.

27.04.2015 року за вих. №7739/5 державним виконавцем було направлено запит до Михайлівської селищної ради з проханням повідомити про осіб, які мешкають за адресою: АДРЕСА_3. 06.05.2015 року, від Михайлівської селищної ради, отримано відповідь на запит про те, що згідно наданої домової книги та зі слів гр. ОСОБА_3 за вказаною адресою проживають 3 його дітей.

30.04.2015 року за вх. №967/03-41/5 від боржника ОСОБА_3 надійшла заява, відповідно до якої він повідомив, що змінив місце мешкання та реєстрації, відповідно до якої мешкає за адресою: смт Михайлівка, вул. Комсомольська, 119а.

19.05.2015 року державним виконавцем було здійснено виїзд за місцем мешкання боржника, яке він вказав у своєму повідомленні (смт Михайлівка, вул. Комсомольська, 119а). Під час проведення виконавчих дій було встановлено, що боржник ОСОБА_3 фактично за адресою, вказаною у його заяві, не проживає та ніколи не проживав, що також підтверджується сусідами, але які відмовилися підписуватися у акті через небажання псувати добросусідські відносини із власником будинку (ОСОБА_6). Будинок має ознаки того, що в ньому ніхто не мешкає (має суцільну огорожу без хвірток, відсутність ремонту тощо).

Станом на 10.06.2015 року боржником ОСОБА_3 рішення су виконано без поважних причин, не надано підтверджуючі документи, які б свідчили про його виконання. Боржник свідомо ухиляється від виконання судового рішення, ігнорує вимоги державного виконавця та чинить перешкоди, які заважають державному виконавцю належним чином провести процесуальні дії.

Державним виконавцем наразі неможливо вжити заходи повного примусового виконання у зв'язку з чим порушуються права ПАТ «КБ «Правекс-Банк», і як наслідок - має місце невиконання виконавчого документу.

Посилаючись на ці обставини, просили надати дозвіл на примусове проникнення до житла ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3.

Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області від 21 вересня 2015 року подання залишено без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою суду, державний виконавець відділу державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області Рижков А.І. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення подання.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Пунктом 3) статті 312 ЦПК України передбачено, що розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Відмовивши в задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області Рижкова А.І. про примусове проникнення до житлового приміщення боржника ОСОБА_3, суд першої інстанції посилався на положення пункту 4 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», яким встановлено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища.

При цьому суд виходив з того, що вказаний у поданні державного виконавця будинок за адресою: АДРЕСА_3 не належить боржнику ОСОБА_3, а з матеріалів подання та пояснень державного виконавця не вбачається, що ОСОБА_3 проживає за вказаною адресою і в будинку є його майно.

Основні доводи апеляційної скарги полягають в тому, що боржник ОСОБА_3, ухиляючись від сплати боргу за кредитним договором, у 2011 році оформив договір дарування житлового будинку АДРЕСА_3 на своїх трьох неповнолітніх дітей. Весь час, аж до виїзду до цього будинку державного виконавця, ОСОБА_3 не тільки проживав в цьому будинку, але і був зареєстрований за цією адресою. Лише після виїзду державного виконавця за адресою боржника, наступного дня - 23.04.2015 року ОСОБА_3 змінив місце реєстрації та зареєструвався за адресою: АДРЕСА_1, але за вказаною адресою не проживає, а продовжує проживати в АДРЕСА_3 - разом зі своїми неповнолітніми дітьми та дружиною.

Також апелянт зазначає, що має намір звернути стягнення лише на рухоме майно боржника ОСОБА_3, яке знаходиться за його фактичним місцем проживання. Дозволу органу опіки та піклування на такі дії не треба, оскільки за змістом Закону України «Про виконавче провадження» не може бути звернено стягнення за виконавчими документами на усі дитячі речі.

Ці доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.

За змістом статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно частини 3 цієї статті державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; 4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна;

Відповідно до положень статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Зі змісту оскаржуваної ухвали та матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував факт проживання (або не проживання) боржника ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , не з'ясував, де знаходиться рухоме майно боржника.

Судова колегія вважає, що оскільки в оскаржуваній ухвалі суд посилався на пояснення понятих, які були присутніми при виконанні певних виконавчих дій і які засвідчували той чи інший факт стосовно місця проживання (не проживання) боржника ОСОБА_3, суд мав допитати цих осіб в якості свідків для встановлення цих фактів, оскільки на думку колегії суддів, рухоме майно боржника знаходиться за місцем його проживання, а не за місцем реєстрації.

За таких обставин судова колегія вважає, що при постановленні ухвали про відмову в задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області Рижкова А.І. про примусове проникнення до житлового приміщення боржника ОСОБА_3, було порушено порядок, встановлений для вирішення цього питання, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргудержавного виконавця відділу державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області Рижкова Андрія Івановича задовольнити частково.

Ухвалу Михайлівського районного суду Запорізької області від 21 вересня 2015 року скасувати. Передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: