Вирок № 53377869, 12.11.2015, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

12.11.2015

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 року Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого - судді Пивоварової Ю.О., при секретарі Шаповалової М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Запоріжжі кримінальне провадження № 1-кп/331/443/15 з обвинувальним актом у відношенні обвинуваченого

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Донецьк, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, перебуває в цивільному шлюбі, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не працює, раніше не засуджений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України, -

за участю:

прокурорів Ляленко О.Л., Побейвовк В.О.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2015 року о 20.50 годин ОСОБА_1 знаходився біля будинку АДРЕСА_3. В цей момент ОСОБА_1 побачив на шиї незнайомої жінки ланцюжок з кулоном виготовленими із золота, після чого у нього виник умисел на відкрите заволодіння чужим майном. З цією метою ОСОБА_1, діючи умисно, з корисних мотивів, підійшов до потерпілої ОСОБА_3 та висловив в її адресу вимогу передання йому вказаного золотого ланцюжка та кулону, вартістю 4400 грн. Злякавшись, потерпіла ОСОБА_3 відійшла від ОСОБА_1 на відстань одного кроку та стала голосно кричати, чим змусила останнього покинути місце вчинення кримінального правопорушення, внаслідок чого він не зміг вчинити усіх дій, які він вважав необхідним для доведення злочину до кінця. Своїми умисними діями ОСОБА_1 намагався спричинити потерпілій ОСОБА_3 матеріальних збитків на суму 4400 гривень.

Крім того, 31 липня 2015 року приблизно о 17.30 годин ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчинила корисливий злочин, знаходився на зупинці громадського транспорту «Бібліотека ім. Горького» у м. Запоріжжя, де побачив жінку із золотим ланцюжком на шиї, після чого у нього виник умисел на відкрите викрадення цього майна. З цією метою, ОСОБА_1, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, від зупинки громадського транспорту «Бібліотека ім. Горького» прослідкував за ОСОБА_4 до будинку АДРЕСА_4. Після чого знаходячись на сходовій площадці першого поверху під'їзду №5 вищезазначеного будинку, шляхом ривку, зірвав з шиї потерпілої ОСОБА_4 золотий ланцюжок із прикрасами, чим відкрито викрав майно останньої, а саме: золотий ланцюжок 585 проби, вагою 7 грам, вартістю 2240 грн., срібний кулон із зображенням св. Богородиці 925 проби з додатками золота 999 проби, вагою 7 грам, вартістю 1500 грн., срібний хрестик 925 проби з додатками золота 999 проби, вартістю 1500 грн., після чого із викраденим майном з місця вчинення злочину зник, спричинивши матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_4 на загальну суму 5240 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою провину у вчиненнівідкритого викрадення чужого майна (грабіж) визнав повністю та пояснив, що з весни 2015 року він прибув з м. Макіївки Донецької області до м. Запоріжжя як тимчасово переміщена особа разом із матір»ю та оселився у модельному містечку для переселенців. Оскільки йому було дуже важно знайти постійну роботу, а іншого доходу він не мав, він знаходився у важкому матеріальному становищі та вирішив вчинити грабіж. На вулиці у Комунарському районі м. Запоріжжя він побачив жінку із золотим ланцюгом на шиї, підійшов до неї та сказав віддати йому ланцюг. Однак жінка стала голосно кричати, тому він пішов з місця вчинення злочину та нічого не взяв. Через декілька днів він перебував на зупинці громадського транспорту «Бібліотека ім. Горького» та побачив іншу жінку із золотим ланцюгом. Він вирішив простежити за жінкою, та коли вона зайшла до під»їзду, підійшов до жінки та зірвав ланцюг з шиї та швидко пішов. Потім він поїхав до ринку Анголенко з метою продати ланцюг, однак його затримали працівники міліції. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо його не карати.

Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явились, надавши заяву із проханням розглядати справу у їх відсутності.

На підставі ч.3 ст. 349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження інших доказів по справі через повне визнання обставин скоєння злочину обвинуваченим.

Таким чином, оцінюючі всі зібрані по справі докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у судовому засіданні доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 186 КК України, тому що він вчинив умисні дії, які виразилися у незакінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), а також за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите заволодіння чужим майном (грабіж), вчинене повторно.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_1 вчинив два епізоди злочинних дій, які відносяться до категорії тяжких злочині, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні одну малолітню дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. На теперішній час мешкає у м. Запоріжжі як тимчасово переміщена особа із зони АТО разом із матір»ю ОСОБА_6, яка є інвалідом 2 групи за загальним захворюванням, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставинами, що пом'якшують покарання, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого та наявність у нього на утриманні малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та матері ОСОБА_6 - інваліда 2 групи.

Відповідно до ст.. 67 КК України оставин, що обтяжують покарання винного, судом не встановлено.

Відповідно до ст.. 69 КК України при наявності кількох обставин, що пом»якшують покарання та суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, суд може перейти до іншого, більш м»якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Таким чином, враховуючи факт наявності двох пом»якшуючих покарання обставин (щире каяття обвинуваченого та наявність у нього на утриманні малолітньої дитини та матері -інваліда), що суттєво знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також враховуючи особу винного ОСОБА_1, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках не перебуває, суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.. 69 КК України , а саме: перейти до іншого, більш м»якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини цього Кодексу злочин за ч.2 ст. 186 КК України - у вигляді обмеження волі на певний строк, що буде справедливим та відповідати принципам та цілям його призначення. При цьому, суд вважає доцільним призначити покарання ОСОБА_1 за ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 186 КК України у вигляді арешту.

При цьому, підстав для застосування ст.. 75 КК України не вбачається з огляду на те, що у провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя знаходиться інше кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за ст.. 186 ч.2 КК України щодо вчинення аналогічних дій 15.09.2015 року, що свідчить про необхідність ізоляції ОСОБА_1 від суспільства з метою попередження вчинення ним інших злочинів на певний строк.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, речові докази у справі відсутні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.370, 373, 374 КПК України, суд-

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 186 та ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 186 КК України у вигляді арешту строком на шість місяців;

- ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді обмеження волі строком на один рік шість місяців із застосуванням ст.. 69 КК України.

На підставі ст.. 70 КК України за сукупність злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 рік шість місяців із застосуванням ст.. 69 КК України.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 залишити без змін до набрання вироком суду чинності.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з дня прибуття та постановки на облік у виправний центр.

Зарахувати у строк відбуття покарання знаходження ОСОБА_1 під вартою з 25 вересня 2015 року.

Після набрання вироком суду чинності направити засудженого ОСОБА_1 до місця відбування покарання у порядку передбаченому для осіб, засуджених до позбавлення волі згідно ч.2 ст. 57 КВК України, звільнивши його з-під варти по прибуттю до виправного центру із зарахуванням часу утримання під вартою згідно ст.. 72 КК України з 25 вересня 2015 року.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати у Жовтневому районному суді м. Запоріжжя копію цього вироку, подавши відповідну заяву

Суддя: Ю.О. Пивоварова