Рішення № 53376211, 06.11.2015, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

№ 2/263/3716/2015

№ 263/11785/15-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2015 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Томіліна О.М., при секретарі Григорьєвій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Льодовий комплекс» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Льодовий комплекс» про стягнення невиплаченої заробітної плати в сумі 6214,01 гривень та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні в сумі 13184,10 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 01.07.2009 року працював у ТОВ «Льодовий комплекс», а з 22.09.2014 року був звільнений за власним бажанням. За період роботи йому не була виплачена заробітна плата за період з червня по вересень 2014 року та компенсацію за невикористані відпустки в загальній сумі 6214,01 гривень. На теперішній час відповідачем не виплачена вищевказана заборгованість по заробітній платі, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по зарплаті та середній заробіток за час затримки її виплати.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи зі згоди позивача та без фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи вимоги позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Основним законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов'язки, в рівній мірі кореспондується обов'язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Судом встановлено, що позивач з 01.07.2009 року на підставі наказу від 01.07.2009 року № 32к працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Льодовий комплекс» кухарем. 22.09.2014 року на підставі наказу № 33к позивача звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

За період роботи позивача йому нараховувалась заробітна плата.

Згідно наданої відповідачем оборотно-сальдової відомості по рахунку 661) від 03.11.2014 року сума заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 за період його роботи з червня 2014 року по вересень 2014 року складає: червень 2014 року - 438,75 грн., липень 2014 року - 1087,84 грн., серпень 2014 року - 1131,76 грн., вересень 2014 року - 3555,66 гривень, а всього 6214,01 гривень.

Положеннями ст. 115 КЗпП України встановлено обов'язок працедавця виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідачем вказаних вимог закону дотримано не було, заробітна плата у встановлені строки не виплачувалася та остаточний розрахунок при звільненні не проведений, що підтверджується власною довідкою відповідача, внаслідок цього по сьогоднішній день існує заборгованість по заробітній платі в розмірі 6214,01 гривень.

У відповідності з вимогами ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Станом на день прийняття цього рішення відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про виплату заборгованості по заробітній платі перед позивачем, тому розрахунок середнього заробітку має відбуватися по день постановлення рішення.

Натомість позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за період з наступного дня після звільнення з 23.09.2014 року по 20.10.2015 року.

Нормами ст. 10, 11 ЦПК України закріплено такі принципи цивільного судочинства, як змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, які полягають в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також за принципом диспозитивності суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підстав і доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зважаючи на вказані принципи стягнення середнього заробітку буде рахуватися судом саме за період, який просить у своєму позові позивач, - з 23.09.2015 року по 20.10.2015 року.

При розрахунку сум середнього заробітку, суд виходить з наступного.

Порядок обчислення середньої заробітної плати закріплений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», за частиною 3 пункту 2 якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з ч. 3 п. 3 вказаного Порядку в розрахунок середньої заробітної плати включаються усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з наданою відповідачем довідкою про середню заробітну плату (дохід) від 22.09.2014 року розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 48,83 гривень, що відповідає передбаченому Порядку.

Таким чином з моменту звільнення 23.09.2014 року по 20.10.2015 року минуло 270 робочих дні.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 23.09.2014 року по 20.10.2015 року складає - 13184,10 гривень (270 дні х 48,83 гривень).

Законних підстав, передбачених статтею 117 КЗпП України, для зменшення сум середнього заробітку у суду не має, оскільки відсутній спір між сторонами про розмір заборгованості по заробітній платі перед позивачем.

За таких обставин та положень закону, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає задоволенню складає 13184,10 гривень.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у сумі 487,20 гривень.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 174, 209, 212-215, 218 , 224 ЦПК України, ст.ст. 115, 117, 233 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Льодовий комплекс» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Льодовий комплекс» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, буд.1, код ЄДРПОУ 34372822) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, заборгованість по заробітній платі в сумі 6214 (шість тисяч двісті чотирнадцять) гривень 01 копійка.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Льодовий комплекс» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, буд.1, код ЄДРПОУ 34372822) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 13184,10 гривень. (тринадцять тисяч сто вісімдесят чотири) гривні 10 копійок, з утриманням ТОВ «Льодовий комплекс» з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Льодовий комплекс» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, буд.1, код ЄДРПОУ 34372822) на користь держави судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя О.М. Томілін