Рішення № 53372450, 23.10.2015, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/22786/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2015 року м. Рівне

Рівненський міський суд в складі судді Бердія М.А,

при секретарі Абашиній О.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4,

представника третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_6, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4, про встановлення факту трудових відносин, визнання незаконними дій відповідача щодо звільнення з роботи, виплати заробітної плати, надурочних робіт, ненадання щорічної оплачуваної відпустки, зобов'язання відповідача провести донарахування та виплату належних сум заробітної плати на день звільнення з роботи, стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час затримки виплати розрахункових коштів та відшкодування моральної шкоди, суд -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача ОСОБА_3, в судовому засіданні, позовні вимоги позивача не визнав, вважає їх необґрунтованими та безпідставними і пояснив суду, що його довіритель ОСОБА_6 є власником нежитлового приміщення, в якому знаходиться магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1». Щодо табелів обліку робочого часу, актів прийому-передачі матеріальних цінностей, наданих позивачем, представник відповідача ОСОБА_3 зазначив, що вони підписані ОСОБА_4, яка не є працівником ОСОБА_7, не мала жодного відношення до нього чи його підприємницької діяльності. Особисто ОСОБА_4, як і менеджерів ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ОСОБА_6 не знає.

Знаходження на кав'ярні «ІНФОРМАЦІЯ_2» копії Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 представник відповідача пояснив тим, що копію цього документа можна отримати в контрагентів, з ким він працює.

Знаходження на цій же кав'ярні, на випадок перевірки, копії трудового договору, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - дружиною ОСОБА_6, представник відповідача пояснити суду не зміг, а також повідомив суду, що він не може стверджувати, що це є саме дружина ОСОБА_6

Наявність оригіналу паспорта на вимірювальний прилад, де у графі «назва підприємства» значиться ПП ОСОБА_12, а також оригіналів видаткових накладних від 17 вересня 2013року, де отримувачем значиться ПП ОСОБА_12 та вказано адресу: кав'ярня у кондитерській «ІНФОРМАЦІЯ_2», АДРЕСА_1, представник відповідача ОСОБА_3 пояснив тим, що він не може підтвердити, що це дочка ОСОБА_6 Однак, якщо навіть допустити, що це є дочка, - даний документ, ще нічого не свідчить.

Відносно того, що ОСОБА_4 працювала комерційним директором, то представник відповідача вважає це лише припущенням, яке нічим, окрім показань свідків не підтверджується. З приводу того, що торгова точка «ІНФОРМАЦІЯ_2» належала ОСОБА_6 також є припущенням і підтверджується фактично показами цих же самих свідків, а також єдиним документом - Свідоцтвом про реєстрацію фізичної особи-підприємця. Судом не здобуто доказів того, що саме ОСОБА_6 укладав договір суборенди

ОСОБА_13 на роботу прийнята не була. Матеріалами справи не доведено, що трудові відносини тривали саме між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 усе це є лише припущенням, яке ґрунтується виключно на показах свідків, які заявлені ОСОБА_1 Якихось інших доказів здобуто не було, а тому вважає у позові необхідно відмовити з зв'язку з тим, що ОСОБА_6 не є належним відповідачем у справі.

Представник третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_14, в судовому засіданні пояснив суду, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_6 є недоведеними та безпідставними. Просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог ОСОБА_1

Позивач ОСОБА_13 та її представник ОСОБА_2, в судовому засіданні, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві і в заявах про збільшення позовних вимог. Просять суд встановити факт трудових відносин між ОСОБА_1 та приватним підприємцем ОСОБА_6 в період з 04 серпня 2012 року по 17 вересня 2013 року включно. Визнати незаконними дії приватного підприємця ОСОБА_6 щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи, виплати заробітної плати, надурочних робіт та щодо ненадання щорічної оплачуваної відпустки. Зобов'язати приватного підприємця ОСОБА_6 провести донарахування та виплату належних ОСОБА_1 сум заробітної плати за період з 04 серпня 2012 року по 17 вересня 2013 року включно у розмірі 4 997,25 грн. та компенсацію за час невикористаної відпустки у розмірі 1 021,54 грн. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час затримки виплати розрахункових коштів з 18 вересня 2013 року по день винесення рішення (станом на 23 жовтня 2015 року включно) у розмірі 41 206,84 грн. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 моральну школу у розмірі 10 000 грн. Рішення в частині виплати заробітної плати за один місяць в сумі 1 723,44 грн. допустити до негайного виконання.

Суд, заслухавши позивача ОСОБА_13, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5, свідків, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:

Допитана в якості свідка позивач ОСОБА_13 показала суду, що вона почала працювати на фірмі «ІНФОРМАЦІЯ_1» в ОСОБА_6 з 04 серпня 2012 року, а звільнили її з роботи 17 вересня 2013року. Приймала її на роботу ОСОБА_4 від імені приватного підприємця ОСОБА_6. До цього вона проходила стажування 5-6 днів на торговій точці, яка знаходилася по вулиці Відінській, недалеко від податкової. В останній день її стажування ОСОБА_6 приїжджав на цю точку, де вона стажувалася. Він представився як власник фірми «ІНФОРМАЦІЯ_1» - ОСОБА_6. Йому сподобалось як вона працює і він сказав ОСОБА_4, що бере її на роботу. Після цього вона бачила ОСОБА_6 приблизно три рази.

На торговій точці «ІНФОРМАЦІЯ_2» було Свідоцтво про підприємницьку діяльність на ОСОБА_6, був паспорт на вагу на прізвище ОСОБА_12, а також був трудовий договір, укладений між його дружиною ОСОБА_6 та працівником, прізвища якого не пам'ятає. Цей договір надавався на випадок перевірок, під час яких вона повинна була надати цей документ і сказати, що попросили постояти 2-3 години, а продавець десь захворіла чи відійшла.

Працювали з 8 до 20 або з 9 до 21 в залежності від літнього чи зимового періодів. На табелі обліку робочого часу підпис належить ОСОБА_4 Деяких продавців із кав'ярень, зазначених у цих табелях, свідок ОСОБА_13 знала, з тими з якими вона спілкувалася також не були офіційно оформлені на роботі.

Заробітна плата їй була визначена у 50 гривень за день. Заробітну плату забирала через 2-3 дні, в залежності коли працювала. Нараховувалася на підставі графіку, штрафів і премій, який затверджено ОСОБА_4 Вона ніде не ставила підписи про отримання заробітної плати, при цьому, ніяких відомостей їй не надавали. Кожного місяця продавці вели касу «ІНФОРМАЦІЯ_2», де писали витрати, інкасацію, хто забирав кошти той розписувався у зошиті, за орендну плату проставляв підпис того, хто отримував. Орендну плату віддавали дівчатам, котрі працювали на тортах, взамін їм надавали квитанцію на прізвище ОСОБА_15, яку вони повертали на офіс. На початку наступного місяця вони з напарницею здавали ці зошити на офіс, але менеджери приходили і перевіряли ці касові зошити раз або два рази на тиждень. ОСОБА_16 до виплати їм заробітної плати відношення не мала.

Брат відповідача повідомив їй особисто, що він є ОСОБА_17, технічним директором, приїздив на точку, привозив інколи каву, воду. Якщо виникали якісь неполадки з обладнанням, то він їх проводив ремонт, інколи забирав у них виручку.

Виїзна торгівля була з 23 серпня 2013 року по 01 вересня 2013 року. В цей період свідок працювала одна й лише 01 вересня 2013 року їй дали вихідний. Свідок працювала підряд 9 днів по 12 годин щоденно, за що їй обіцяли заплатити більшу премію, але після ревізії.

Ревізія проводилась перший раз за її участі, її напарниці ОСОБА_18 та ревізора, однак підрахунки при них не здійснювались. Після цього до них зателефонували й сказали, що в них мінус, тобто нестача більше як дві тисячі гривень. Вона із ОСОБА_18 не погодились із таким результатом й попросили провести повторну ревізію. Повторна ревізія проводилась 17 вересня 2013 року за відсутності ОСОБА_18, їй ніхто не зателефонував, була тільки вона. В кінці дня, попередньо зателефонувавши до неї та домовившись про зустріч, до кав'ярні «ІНФОРМАЦІЯ_2» прийшла ОСОБА_8 і повідомила, що в них все ж таки мінус, однак не сказала конкретну суму недостачі. ОСОБА_8 забрала з каси усі гроші й сказала, що свідок тимчасово не допускається до роботи, можливо на тиждень, можливо на 10 днів, а ОСОБА_18 взагалі на роботу більше не буде допущена. На точці буде працювати інша дівчина. Сказала, що вона не отримає тільки 150 гривень, а решту грошей отримає. Щодо виплати недостачі претензій до неї ніяких не було.

Подібні випадки нестач у значних розмірах мали місце з іншими продавцями на торговій точці «Сейм», ще були на «Мілані», а також на точці в місті Здолбунові. У ОСОБА_6, є торгівельні точки по районах: в Здолбунові, Острозі, Дубно та інших районах.

Коли вона повідомила, що вона більше не бажає працювати, їй ніхто не запропонував провести з нею розрахунок чи виплатити будь-які кошти.

Раніше нестач не було, всього один раз була нестача в 27 грн. чи 26 грн. Ситуацію із значною нестачею свідок пояснює тим, що хотіли звільнити з роботи ОСОБА_18 ОСОБА_6 не подобається, що працівники давно працюють на одному місці, а тому їх необхідно міняти, при цьому, не доплачувати заробітну плату.

Свідок ОСОБА_18 показала суду, що ОСОБА_6 знає, оскільки він брав її на роботу у фірму «ІНФОРМАЦІЯ_1» в кав'ярню. Вона почала працювати з липня 2012 року, а ОСОБА_13 прийшла як її напарниця, з початку серпня 2012 року. Коли брали на роботу обіцяли згодом оформити, після чого кожного місяця обіцяли оформити з наступного місяця. Фірма «ІНФОРМАЦІЯ_1» знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, і саме за цією адресою проводили співбесіду при прийнятті на роботу. За цією адресою знаходиться головний офіс «ІНФОРМАЦІЯ_1», власником якого є ОСОБА_6, але дівчата приймаються на роботу комерційним директором ОСОБА_4, яка діє від імені власника ОСОБА_6 Вона бачила ОСОБА_6 разом зі своєю дружиною ОСОБА_2, які час від часу приходили на торгівельну точку «ІНФОРМАЦІЯ_2», перевіряти стан кав'ярні. ОСОБА_6 представлявся власником фірми «ІНФОРМАЦІЯ_1» і кав'ярні «ІНФОРМАЦІЯ_2». Цікавився чи все влаштовує, чи є все необхідне для роботи та запитував побажання.

Документи на кав'ярні були на ім'я ОСОБА_6, зокрема, свідоцтво про зайняття підприємницькою діяльністю. Це основний документ, який їм було дозволено пред'являти при перевірці.

Від імені ОСОБА_6 її на роботу приймала ОСОБА_4 Пізніше вона бачила ОСОБА_6 на торговій точці «ІНФОРМАЦІЯ_2», який погодив її роботу на цій точці. Він приїздив разом із дружиною ОСОБА_11 та ОСОБА_4, коли об'їжджав торгові точки, приїхавши із-за кордону.

На кав'ярні «ІНФОРМАЦІЯ_2» знаходилася також копія трудового договору, укладеного між дружиною відповідача ОСОБА_11 та продавцем магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», яку вона не знала. Цей договір принесла ОСОБА_4, щоб у разі перевірок вони могли показати цей договір, оскільки самі ще не були оформлені офіційно, і сказати перевіряючим, що підміняють продавця, яка тут працює за договором і десь вийшла.

У кав'ярні «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходилася у кондитерському магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» працювали з 8 ранку до 20 години або з 9 ранку до 21 години вечора. Графік роботи встановлював магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2», а кав'ярня була у цьому приміщенні начебто у суборенді.

За договором суборенди вона разом із ОСОБА_1 платили ОСОБА_15 кошти за суборенду. Саме на прізвище ОСОБА_15 вона з ОСОБА_1 передавали плату за оренду приміщення. Копія договору суборенди знаходилась певний час на «ОСОБА_29», а пізніше забрали для переоформлення.

Конкретний графік роботи кав'ярні на місяць затверджувала комерційний директор.

Продукцію - каву привозили із самої «ІНФОРМАЦІЯ_1», а води, соки привозили торгові представники інших фірм: «Сандора», тощо. Їх попередила ОСОБА_4, що деякі товарні накладні можуть приходити на ім'я ОСОБА_12- доньки власника, брат відповідача - ОСОБА_17 рахувався на фірмі технічним директором. Він приїздив в разі якоїсь поломки обладнання, відповідав за доставку кавових апаратів.

Заробітна плата була встановлена роздруківкою, затвердженою ОСОБА_4 Була встановлена поденна ставка плюс відсотки залежно від виручки. Зарплату брали самі з каси згідно встановлених розцінок. Записи про отримання заробітної плати єдино здійснювалися у зошиті каси «ІНФОРМАЦІЯ_2». Ніяких відомостей не було. По відомостям отримували заробітну плату лише при виїзній торгівлі, розраховувала бухгалтер ОСОБА_16 У вересні 2013 року змінилася система оплати й виплата заробітної плати, яка мала здійснюватися тільки після проведення ревізії.

Їй не заплатили за роботу під час виїзної торгівлі, яка відбулася з 23 серпня 2013 року по 01 вересня 2013 року включно, пояснивши виявленою недостачею. Напередодні до свідка зателефонувала комерційний директор ОСОБА_4 й сказала, що не залежно від її бажання вона буде працювати дві неділі в центрі міста, де буде відбуватися виїзна торгівля. Виїзна торгівля тривала з 8 години ранку до 11 години вечора, інколи до 12 години ночі. На виїзній торгівлі свідок працювала разом з ОСОБА_27, працювали без вихідних. Виїзна торгівля організовувалась від «ІНФОРМАЦІЯ_1», від ОСОБА_6, оскільки він є власником усіх цих точок, включаючи точку, на якій працювала свідок з ОСОБА_1. ОСОБА_6 не було на місці, він перебував за кордоном, а тому ОСОБА_4 організовувала роботу. Виїзна торгівля по документах, які свідку у папці принесла зранку ОСОБА_4, була оформлена на ОСОБА_12, - доньку ОСОБА_6

По закінченню виїзної торгівлі вона повернулася на своє безпосереднє робоче місце й пропрацювала до 15 вересня 2013 року включно і мала вийти на роботу 18 вересня 2013 року.

На останній ревізії 17 вересня 2013 року вона не була присутня. Вона і ОСОБА_13 рік працювали і все було добре, а у вересні 2013 року ревізор повідомила про велику недостачу, більше як 2 тисячі. Коли вона прийшла на робоче місце 18 вересня 2013 року по закінченню трьох вихідних днів, менеджер ОСОБА_8 сказала, що її не допущено до роботи через недостачу і надалі вона працювати більше не буде, її до роботи не допустили, за виїзну торгівлю не розрахувалися. На роботу у кав'ярню «ІНФОРМАЦІЯ_2» вже була допущена інша дівчина. За роботу у вересні 2013 року, за деякі дні, вона і ОСОБА_13 отримали заробітну плату, про що здійснено відмітки у зошиті каси кав'ярні «ІНФОРМАЦІЯ_2», але не в повному обсязі.

Вона знала, що не може стояти на обліку у центрі зайнятості, якщо офіційно працює, але офіційно у відповідача вона не була працевлаштована.

Свідок ОСОБА_19 показала суду, що вона працювала на фірмі «ІНФОРМАЦІЯ_1» два роки з 2012 по 01 червня 2014 року, але документів, які підтвердили б трудові відносини не має. ОСОБА_13 працювала з серпня 2012 року один рік. В її обов'язки, як менеджера «ІНФОРМАЦІЯ_1» входило здійснення контролю за торговими точками, що належали ОСОБА_6, забирання готівки, проведення різних акцій. Головним на «ІНФОРМАЦІЯ_1» був ОСОБА_6, він приїздив періодично. Свідок його бачила всього два рази. На роботу її приймала ОСОБА_4, яка представилась комерційним директором ОСОБА_6

Вона забирала готівку на торгових точках, а також підписи у зошиті каси «ІНФОРМАЦІЯ_2» за вересень 2013 року належать їй. Була визначена конкретна сума заробітної плати - ставка і плюс премії, яку продавці самі кожного дня забирали із каси. Їм взагалі не надавалися відпустки і не оплачувалися власником.

Продавці, котрі зазначені у табелях (графіках) обліку робочого часу, не були офіційно оформлені.

Після проведення ревізії у вересні 2013 року її поставили до відома, що на торговій точці «ІНФОРМАЦІЯ_2» великий мінус (нестача). Пізніше ОСОБА_4 повідомила їй, що два продавці цієї точки мають бути відсторонені на тиждень. На другий день вийшли працювати на цю точку інші продавці. Після звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_18 на цій точці продавці мінялися.

Свідок ОСОБА_20 показала суду, що працювала продавцем кондитерського відділу магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», що знаходиться по вулиці Соборній, з липня 2012 року по січень 2013 року, а ОСОБА_13 прийшла на роботу у кав'ярню на початку серпня 2012 року. На кав'ярні є вивіска «ІНФОРМАЦІЯ_1», всі реклами, але роботодавці інші. Після її переведення на іншу роботу вона продовжувала періодично приходити у кав'ярню, у якій ОСОБА_13 працювала ще кілька місяців після її переведення. Їх працювало двоє, другу дівчину звали ОСОБА_28. Мала місце фотосесія, яку проводили для реклами «ІНФОРМАЦІЯ_1» і під час цієї фотосесії фотографували ОСОБА_13, яка обслуговувала її як клієнта. На сайті мають бути фотографії і у неї також залишилися фотографії.

По праву сторону магазина знаходиться кондитерський відділ «ІНФОРМАЦІЯ_2», а по ліву -«ІНФОРМАЦІЯ_1». Була стійка, яка закривалася. Ключі до приміщення були одні. Бачила власника кав'ярні «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_6, він приїздив із дружиною і представився в її присутності. Бачила брата ОСОБА_6.

Свідок ОСОБА_21 показала суду, що до вересня 2014 року вона працювала продавцем магазину «Канцтовари», що знаходиться поряд з магазином «ІНФОРМАЦІЯ_2». ОСОБА_13 прийшла на роботу в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2» в кав'ярню «ІНФОРМАЦІЯ_1» з серпня 2012 року, коли вже вона працювала. ОСОБА_13 продавала каву до осені 2013 року. Кав'ярня «ІНФОРМАЦІЯ_1» є до сих пір, але дівчата постійно змінюються. Зі слів дівчат, проводять ревізію, виставляють мінус, що означає недостачу, і їх звільняють. Документи їм не показують і кожний коли звільняється про це говорить.

Свідок ОСОБА_17 показав суду, що до бізнесу брата ОСОБА_6 він не має ніякого відношення, але якщо він просить вирішити якісь справи, то він виручає його з якоюсь документацією або знаходить слюсаря, електрика, тобто вирішує такі чисто технічні питання.

Заперечив, що працював у брата технічним директором, в бізнесі брата не приймав ніякої участі і не має будь-якого відношення до торгових точок. Ніколи на цих точках не був, окрім того, що відвідує магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2», оскільки проживає в районі Ювілейного.

Послугами кав'ярні, що знаходиться в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» він не користувався, лише один раз і то під час якоїсь акції, коли його запросили дівчата випити безкоштовну чашку кави. Наскільки йому відомо магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», який знаходиться по АДРЕСА_2, його брат зробив для дочки ОСОБА_22, і магазин знаходиться у власності дочки. Не зміг пояснити суду, чому на торгівельній точці «ІНФОРМАЦІЯ_2» видавалися картки «ІНФОРМАЦІЯ_1», згідно яких 10 чашка кави надавалася відвідувачам безкоштовно. Бачив двоє дівчат, може був кавовий апарат, але щоб була торгова точка він не може впевнено сказати.

На «ІНФОРМАЦІЯ_2» він нічого не привозив, не представлявся технічним директором, гроші (виручку) в дівчат не забирав, а полички можливо привозив столяр, якого він направляв і сказав, що від нього. Не зміг пояснити суду наявність на торговій точці «ІНФОРМАЦІЯ_2» видаткової товарної накладної від 17 вересня 2013 року за № 475/2, де отримувачем товару зазначено прізвище дочки власника ОСОБА_12 і цей товар отримала ОСОБА_13 Не зміг пояснити суду наявність на точці «ІНФОРМАЦІЯ_2» ваги за № 04329187, яка належить ПП ОСОБА_12

Свідок ОСОБА_16 показала суду, що вона не працювала у ОСОБА_6, а лише працювала бухгалтером магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» у його дочки ОСОБА_22. Магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» був поділений на дві частини і згідно договору оренди ОСОБА_6, як власник всього магазину, надав своїй дочці частину приміщення, де вона також займалася бізнесом. Заперечила, що здійснювала виплату заробітної плати ОСОБА_4, менеджеру ОСОБА_8 Вела бухгалтерію лише ОСОБА_12, а бухгалтерію батька - ОСОБА_6 не вела.

Допитана як свідок, представник позивача ОСОБА_2 показала суду, що, що до неї приблизно 19-20 вересня 2013 року звернулися за правовою допомогою ОСОБА_18 та ОСОБА_13. ОСОБА_18 вона знала раніше по іншому судовому процесу, де вона офіційно працювала в «Рівне-Галка» та була незаконно звільнена з роботи і цей факт встановлено судом. Цього дня ОСОБА_18 зателефонувала до ОСОБА_8, яка повідомила ОСОБА_2, що особисто вона не проводила ревізії на торговій точці «ІНФОРМАЦІЯ_2», а лише проводить ревізії по районах. ОСОБА_8 не відомий конкретний розмір недостачі, на цю точку прийнято вже двох дівчат, ОСОБА_18 звільняють, а з часом приймуть тільки ОСОБА_13 (десь через тиждень, 10 днів). Свідок просила ОСОБА_8 підтвердити сказане в суді, нащо вона категорично заперечила. Приблизно через 3-4 неділі після зустрічі із ОСОБА_18 та ОСОБА_1 до неї зателефонував ОСОБА_17, котрий під час зустрічі повідомив, що це є бізнес його брата, але фактично брат знаходиться за кордоном і тут у бізнесі працює його дочка, він працює технічним директором. Сказав, що він підбирає точки, облаштовує їх, надає всяку технічну допомогу у проведенні електрики, якісь несправності усуває, тощо. Щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_18 він дав їм хорошу характеристику, сказав, що це дуже хороші дівчата, поганого про них ніколи не чув. Підтвердив, що подібні факти з нестачею вже мали місце, що в даному випадку «перегнули палку», а тому він розбереться, як проводилася ревізія.

Допитана як свідок третя особа по справі ОСОБА_4 показала суду, що знає ОСОБА_6 з весни 2012 року. З весни 2012 року і до 2013 року працювала у нього в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» продавцем, торгувала кавою. Зарплату вони брали раз на місяць, згідно їхніх нарахувань, з каси, і розписувалися на листку, де зазначалася сума, яку вони брали. Не змогла пояснити суду, чому вона брала кошти з каси, якщо перебувала у трудових відносинах, будучи офіційно оформленою. До каси особливого відношення не мала, в основному займалася продажем товару. Була певна ставка у кожної людини, яка її вибирала і були преміальні. Її зарплата становила 100 гривень за день, рахувалося по робочих днях. Премія давалась, якщо були якісь більші виручки, яка за місяць нараховувалася ОСОБА_6, у останнього бухгалтера не було, але був бухгалтер у його дочки ОСОБА_12

Щодо розміщення на офіційному сайті реклами компанії «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка знаходиться в м. Рівне, по АДРЕСА_2, й комерційним директором якої зазначено її, і номер її телефону, - показала суду, що телефон належить їй, однак це оголошення вона не давала.

Заперечила, що підписи на графіку торгівельної точки «ІНФОРМАЦІЯ_2» та на табелях обліку робочого часу за червень-серпень 2013року належать їй. Підпис на графіку дуже схожий на її, але вона цього графіка не бачила. За її ствердженням вона не була комерційним директором.

Заперечила будь-які відносини із колишнім менеджером «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_8 та ОСОБА_9, підписи яких проставлено у зошиті каси торгівельної точки «ІНФОРМАЦІЯ_2» за вересень 2013року.

Підтвердила той факт, що приїздила на торгову точку «ІНФОРМАЦІЯ_2», але повідомила суду, що на той час вона не була торговою. В 2012 році у неї був намір по створенню свого бізнесу, зокрема, у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», який займався продажем тістечок. З цією метою вона купила меблі, які стояли в приміщенні цього магазину, хотіла реалізовувати там продукцію. З метою проведення для неї рекламних акцій, вона залучила ОСОБА_18, котра запросила свою подругу чи знайому ОСОБА_13. Рекламні акції полягали в тому, що необхідно було розносити для дегустації безкоштовну каву для відвідувачів магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» та роздавати рекламні буклети. Рекламна акція проходила близько двох місяців, з середини липня 2012 року і десь орієнтовно до 20-х чисел вересня. Рекламні акції припинилися, тому що у неї не склалася фінансова ситуація, стали негативні слухи надходити на рахунок ОСОБА_18 з попереднього її місця роботи, а також стала пропадати кава, яку вона передавала на дегустацію.

Про те, що вона залучила до рекламних акцій ОСОБА_18 і ОСОБА_13 ОСОБА_6 не знав, вона його про це не повідомляла, оскільки діяла в своїх інтересах. Не змогла назвати суду прізвище особи, на підставі дозволу якої здійснювалися ці рекламні акції у приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2». За користування приміщенням вона передавала змелену каву.

Заперечила, що вона приймала на роботу ОСОБА_13 За її твердженням, вона працювала лише продавцем магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» і ніколи не обіймала керівних посад у відповідача, в т.ч. і посади комерційного директора, та ніколи не залучалася до відбору та прийому на роботу працівників, оскільки це було поза межами її компетенції.

В судовому засіданні встановлено, що фірма «ІНФОРМАЦІЯ_1» офіційно не існує (назва «фірма» використовувалась для підвищення іміджу підприємницької діяльності), однак магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться в м. Рівне по АДРЕСА_2, належить ОСОБА_6 на праві власності, підтвердженням чого є інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна від 13.03.2014 року № 18959381, за якою ОСОБА_6 є власником нежитлового приміщення, вбудованого у житловий будинок, що знаходиться в м. Рівне по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 13370256101, дата реєстрації: 27.02.2013). В цьому приміщенні знаходиться магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Відповідно до вищезазначеної довідки, у квітні 2010 року ОСОБА_6 став власником квартири № 21, що знаходиться у цьому ж будинку (номер запису: 117-54477 в книзі: 193, дата внесення запису: 30.04.2010).

За свідченнями свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_18 приміщення квартири, що знаходиться на другому поверсі прямо над магазином «ІНФОРМАЦІЯ_1» використовувалося відповідачем як офіс нібито фірми «ІНФОРМАЦІЯ_1» У цьому приміщенні відбувалися співбесіди з майбутніми продавцями, менеджерами, а у продавців з комерційним директором ОСОБА_4

Крім зазначених приміщень, у цьому будинку ОСОБА_6, є також власником нежитлових приміщень, підвального поверху (номер запису: 139-1225 в книзі: 10, дата внесення запису: 25.11.2003), а також власником інших нежитлових приміщень, підвального поверху (номер запису: 253-2213 в книзі: 15, дата внесення запису: 06.02.2009).

Судом встановлено, що у період, обумовлений позивачем, зокрема з 04.08.2012 року по 18.09.2013 року, фізична особа - приватний підприємець ОСОБА_6 здійснював підприємницьку діяльність в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_2, підтвердженням чого є трудовий договір, укладений між фізичною особою ПП ОСОБА_6 та ОСОБА_4, згідно якого ОСОБА_4 працювала продавцем магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» в період з 20 квітня 2012 року по 31 грудня 2013року, що охоплює період роботи ОСОБА_1

Підтвердженням чого є також покази свідка ОСОБА_16, за якими приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» було поділено, в іншій частині магазину підприємницьку діяльність здійснювала дочка відповідача ОСОБА_12, орендуючи цю частину приміщення.

Факт зайняття підприємницькою діяльністю ОСОБА_6 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» у вищевказаний період визнано представником відповідача ОСОБА_3 під час виступу у судових дебатах.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України (в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 28 грудня 2014року за №77-VІІІ) трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року за № 9 передбачено, що згідно ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу.

Фактично допуск до роботи, вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота проводилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Судом встановлено, що ОСОБА_13 працювала у відповідача продавцем кав'ярні у кондитерському магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», що знаходиться в АДРЕСА_1, в період з 04 серпня 2012 року по 17 вересня 2013 року включно. Фактично була допущена до роботи директором ОСОБА_4, з відома та погодження ПП ОСОБА_6, однак без належного оформлення, передбаченого нормами трудового законодавства.

Факт роботи ОСОБА_1 у відповідача підтверджено табелями обліку робочого часу кав'ярні «ІНФОРМАЦІЯ_1» у місті Рівному за травень, червень, липень 2013 року. Так, у табелі обліку робочого часу за травень 2013року за №3 значиться «ІНФОРМАЦІЯ_2» (назва походить від місця знаходження кав'ярні), а навпроти вказано прізвища продавців цієї кав'ярні: ОСОБА_13 та ОСОБА_18, а також номера їх телефонів. Крім того, за № 11 значиться «Сільпо», а продавцем цієї кав'ярні свідок ОСОБА_8. У табелі обліку робочого часу за червень 2013 року кав'ярня «ІНФОРМАЦІЯ_2», із зазначенням продавців ОСОБА_18 та ОСОБА_1, значиться вже за № 7. Свідок ОСОБА_8 значиться продавцем кав'ярні «Сільпо», яка розміщена у табелі за № 12. Водночас, факт роботи ОСОБА_8 менеджером «ІНФОРМАЦІЯ_1» з серпня 2013 року підтверджується оригіналами її підписів у касовому зошиті торгової точки «ІНФОРМАЦІЯ_2» за вересень 2013 року, проставлених нею за отримання виручки (проведення інкасації). Табеля обліку робочого часу за червень та липень 2013 року завірені підписом ОСОБА_4

Належним доказом роботи ОСОБА_1 у відповідача є оригінал інвентаризаційного опису ТМЦ, що знаходяться на торговій точці «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 27.03.2013 року, на якому проставлено підпис ОСОБА_4 (за висновком експерта підпис належить саме ОСОБА_4.). При цьому, в інвентаризаційному описі під № 1 (інвент. № 3001) значиться вага № 4329187, яка зазначена у графіку роботи торгової точки «ІНФОРМАЦІЯ_2», який також підписано ОСОБА_4

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вищезазначені документи спростовують твердження ОСОБА_4 та представника відповідача ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_4 працювала продавцем магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» та не мала жодного відношення до інших кав'ярень, в тому числі «ІНФОРМАЦІЯ_2», оскільки інвентаризаційний опис ТМЦ, як і графік роботи, стосується не магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», а кав'ярні «ІНФОРМАЦІЯ_2», що знаходиться по АДРЕСА_1.

Суд приймає до уваги, як належний доказ роботи позивача, оригінал графіку роботи торгівельної точки «ІНФОРМАЦІЯ_2», у якому вказано режим роботи, зокрема: з 9.00 до 21.00, номер ваги - 4329187 (пропущено помилково першу цифру 0), передбачено розмір щоденної заробітної плати, премій та штрафів. Цей графік також підписано ОСОБА_4

За свідченнями ОСОБА_1 та ОСОБА_18 вони працювали з 8 години ранку до 20.00 години або з 9.00 до 21.00 (залежно в літній чи зимовий період) через 2-3 дні.

На підставі визначеного графіком режиму роботи торгівельної точки - кав'ярні «ІНФОРМАЦІЯ_2», а саме по 12 годин щоденно, та беручи до уваги, що робота мала постійний характер (упродовж більше року), що є беззаперечним доказом наявності саме трудових відносин, що свідчить проте, що між позивачем та відповідачем фактично існували трудові відносини і мало місце надурочні роботи.

Дослідженими судом наданими позивачем доказів встановлено, що на підтвердження правомірності розміщення кав'ярні у кондитерському цеху «ІНФОРМАЦІЯ_2» знаходилося ряд документів або ж їх копій, зокрема:

- копія Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_6 серії НОМЕР_1 від 23.09.1999 р.;

- оригінал паспорта на вимірювальний прилад: ваги електронні за № 04329187, де у назві підприємства зазначено «ПП ОСОБА_12.» та мають місце відмітки результатів державної повірки за 05.04.12 р. та 04.04.13 р. Такий же номер ваги зазначено у графіку роботи кав'ярні «ІНФОРМАЦІЯ_2», який затверджено ОСОБА_4;

- копія Трудового договору від 29 листопада 2012 року, який укладено між приватним підприємцем ОСОБА_11 (дружиною ОСОБА_6.) та ОСОБА_10 про прийняття її продавцем продовольчих товарів магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1»., що знаходиться в місті Рівне по АДРЕСА_2, що підтверджує те, що кав'ярня «ІНФОРМАЦІЯ_2» має безпосереднє відношення до підприємницької діяльності ПП ОСОБА_6

З дослідженого касового зошиту «ІНФОРМАЦІЯ_2» за вересень 2013 року слідує, що 17 вересня 2013 року менеджером ОСОБА_8 проведено інкасацію на торговій точці «ІНФОРМАЦІЯ_2», отримано 872 гривні та власноручно ОСОБА_8 здійснено про це запис, проставлено особистий підпис. У цьому зошиті менеджером ОСОБА_8 здійснено записи про проведення інкасації на точці «ІНФОРМАЦІЯ_2»: 03.09.2013 року у сумі 1 064 грн.; 05.09.2013 року у сумі 583 грн.; 11.09.2013 року у сумі 2 215 грн.; 12.09.2013 року у сумі 540 грн. та 13.09.2013 року у сумі 508 грн. Крім того, інкасацію за 16.09.2013 року у сумі 950 грн. здійснила ОСОБА_9. У судовому засіданні свідок підтвердила, що записи про інкасацію та підписи у касовому зошиті «ІНФОРМАЦІЯ_2» належать їй, а за 16.09.2013 року підпис здійснила менеджер ОСОБА_9.

На підтвердження факту існування торгової точки - кав'ярні «ІНФОРМАЦІЯ_2» та роботи позивача є оригінал інвентаризаційного опису ТМЦ від 01.12.2012 року, що знаходився на цій точці за підписом ОСОБА_18, як матеріально-відповідальної особи, та продавця ОСОБА_1

Судом встановлено, що відповідач не є власником приміщення, де знаходиться кав'ярня «ІНФОРМАЦІЯ_2». Кондитерський цех «ІНФОРМАЦІЯ_2» орендує це приміщення у власника. Незначна частина цього магазину відведена під кав'ярню «ІНФОРМАЦІЯ_1» і знаходиться в суборенді. Оплата суборенди приміщення визначена у 2 000 грн. в місяць. Підтвердженням цьому є запис у зошиті каси «ІНФОРМАЦІЯ_2» за вересень 2013 року, де за 03 вересня 2013 року здійснено запис про сплату 2 000 грн. за оренду й проставлено підпис сторонньої особи із «ОСОБА_29» про отримання коштів (згідно пояснення позивача квитанція повернута на офіс). Крім того, позивач надав суду дві квитанції № 894079 та № 894080 про отримання ОСОБА_15 за серпень та за вересень 2012 року по 2 000 грн. за оренду приміщення. За свідченнями ОСОБА_18 копія договору суборенди знаходилась певний час на «ОСОБА_29», а пізніше забрали для переоформлення.

Згідно оригіналу видаткової накладної № РО/РНв-145812 від 17 вересня 2013 року, та видаткової накладної № РО/РНв-145813 від 17 вересня 2013 року постачальником зазначено ТОВ «Сандора», а отримувачем ПП ОСОБА_12 та вказано адресу: кав'ярня в кондитерській «ІНФОРМАЦІЯ_2» по вул. Соборна, 277, м. Рівне, а також здійснено записи та проставлено підписи продавцем кав'ярні - ОСОБА_1 За поясненнями позивача цей товар надходив до кав'ярні безпосередньо через посередника «Сандори», а ОСОБА_12 вона не знає, оскільки та ніколи не була на їх торговій точці «ІНФОРМАЦІЯ_2». Як вже було встановлено судом раніше, згідно свідчень ОСОБА_16 дочка відповідача ОСОБА_12 орендувала у нього частину магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно видаткової накладної № 1-00004135 від 17 квітня 2013 року, видаткової накладної № 1-00004136 від 17 квітня 2013 року (а.с. 33) та видаткової накладної № 100004699 від 29 квітня 2013 року одержувачем товару зазначено ІНФОРМАЦІЯ_2 «ІНФОРМАЦІЯ_1» кавоварка. На цих накладних за отримання товару позивачем проставлено підписи.

На підтвердження факту роботи у відповідача - ПП ОСОБА_6 позивач надала суду карточки постійного клієнта з емблемою. «ІНФОРМАЦІЯ_1», які за свідченнями ОСОБА_1, ОСОБА_18 надавались постійним відвідувачам, де здійснювалися відмітки про продаж кави й кожна десята чашка кави надавалася безкоштовно, після чого карточка залишалася на торговій точці. На кав'ярні «ІНФОРМАЦІЯ_2» у вигляді реклами розміщена емблема «ІНФОРМАЦІЯ_1», підтвердженням чого є свідчення ОСОБА_20, ОСОБА_18 та ОСОБА_1

Щодо табелів обліку робочого часу, актів прийому-передачі матеріальних цінностей, наданих позивачем, представник відповідача ОСОБА_3 зазначив, що вони підписані не ОСОБА_6, а ОСОБА_4, яка не мала ніякого відношення до ОСОБА_6 та його підприємницької діяльності. ОСОБА_4, як і менеджерів ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ОСОБА_6 не знає.

Після надходження до суду 25 грудня 2014 року заяви ОСОБА_4 про вступ у справу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, представник відповідача пояснив суду, що ОСОБА_4 працювала офіційно продавцем продовольчих товарів, вона не була уповноважена приймати на роботу інших осіб і не діяла в інтересах ОСОБА_6 Беручи до уваги вищевикладене, покази ОСОБА_1, ОСОБА_18, ОСОБА_8 та оригінали графіку роботи кав'ярні «ІНФОРМАЦІЯ_2», табелів обліку робочого часу за червень та липень 2013 року, висновок судової почеркознавчої експертизи, суд вважає, що пояснення представника відповідача ОСОБА_3 є суперечливими, непослідовними та такими що не відповідають дійсним обставинам справи.

Покази ОСОБА_4 та пояснення представника відповідача ОСОБА_3 спростовуються дослідженим в судовому засіданні висновком судово-почеркознавчої експертизи № 1-56 від 17 березня 2015 року (проведена у цивільній справі за № 569/22785/13-ц), за яким підписи на графіку роботи торгівельної точки «ІНФОРМАЦІЯ_2», на інвентаризаційному описі товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на торговій точці «ІНФОРМАЦІЯ_2», на табелі обліку робочого часу 15-ти торгівельних точок за червень 2013 року, на табелі обліку робочого часу 16-ти торгівельних точок за липень 2013 року, виконані ОСОБА_4

Беручи до уваги висновок судово-почеркознавчої експертизи, покази свідків, графік роботи кав'ярні «ІНФОРМАЦІЯ_2», табеля обліку робочого часу та інші докази по справі, суд не може взяти, як належний доказ свідчення ОСОБА_4, оскільки вони є суперечливими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Окрім того, за свідченнями ОСОБА_4, рекламні акції проводились в окремі дні всього 2-3 місяці у період з липня 2012 року до половини вересня 2012 року. В той же час, табеля обліку робочого часу відносяться до періоду червня та липня 2013 року, які завірені підписом ОСОБА_4, згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи.

ОСОБА_4 підписано також графік роботи ТТ «ІНФОРМАЦІЯ_2» 01.09.2012 року, згідно якого режим роботи цієї торгівельної точки встановлено з 9.00 до 21.00. Графіком роботи ТТ «ІНФОРМАЦІЯ_2» передбачено розмір щоденної заробітної плати, премій та штрафів, а так звані акції згідно показів ОСОБА_4 проводилися безкоштовно. ОСОБА_4 не змогла назвати суду прізвище особи, на підставі чийого дозволу здійснювалися ці рекламні акції у приміщенні кондитерського цеху «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Проаналізувавши свідчення ОСОБА_4 у сукупності із доказами, що містяться в матеріалах справи, з показами свідків, з висновком судово-почеркознавчої експертизи, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_4 не працювала у приватного підприємця ОСОБА_6 продавцем магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», як це зазначено у трудовому договорі, укладеному між ними та який охоплював саме період роботи ОСОБА_1, а фактично працювала директором, в тому числі займалася підбором та прийняттям на роботу продавців у кав'ярні, які належали відповідачу.

При цьому, суд бере до уваги також той факт, що згідно показів ОСОБА_4 вона отримувала заробітну плату 100 гривень за робочий день, однак у продавців інших кав'ярень, в тому числі продавцям торгової точки «ІНФОРМАЦІЯ_2», заробітна плата в день становила 50 гривень, тобто вдвічі менше ніж у ОСОБА_4

Підтвердженням того, що ОСОБА_4 працювала у відповідача не продавцем, а комерційним директором на переконання суду є також реклама компанії «ІНФОРМАЦІЯ_1» на офіційному сайті, де контактною особою зазначена комерційний директор ОСОБА_4 та номер телефону, що належить саме ОСОБА_4

Посилання в рекламі на те, що «ІНФОРМАЦІЯ_1» пропонує співробітництво в Україні (а не лише в місті Рівне) та гарантує «розгляд варіантів представлення ексклюзивної дистрибуції у будь-якому регіоні на думку суду є підтвердженням того, що підприємницька діяльність ПП ОСОБА_6 не обмежувалася лише продажем кави та інших товарів у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», а така підприємницька діяльність ОСОБА_6 охоплювала інші кав'ярні, які діяли у місті Рівне під логотипом «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Суд критично відноситься до свідчень ОСОБА_17 (брата відповідача), котрий за свідченнями самого свідка допомагав брату у вирішенні технічних питань. Так, на запитання позивача чи привозив свідок кавоварку, стіл, міняв полички, привозив каву, забирав виручку, - свідок повідомив суду, що на «ІНФОРМАЦІЯ_2» він нічого не привозив, не представлявся технічним директором, гроші (виручку) не забирав, а полички можливо привозив столяр, якого він направляв і казав що від нього.. За наведеного суд прийшов до висновку, що свідчення ОСОБА_17 є суперечливими, і в той же час є підтвердженням того, що свідок допомагав брату вирішувати проблеми не лише по магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться на АДРЕСА_2, а й по іншим кав'ярням, в тому числі «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Свідок не міг пояснити суду наявність на торговій точці «ІНФОРМАЦІЯ_2» ваги за № 04329187, яка належить ПП ОСОБА_12 та видаткової товарної накладної від 17 вересня 2013 року за № 475/2, де отримувачем товару зазначено прізвище ОСОБА_12 і цей товар надійшов на адресу: АДРЕСА_1 (як і зазначено в накладній), а не на АДРЕСА_2.

Аналіз показів свідків ОСОБА_1, ОСОБА_18, ОСОБА_8, ОСОБА_2 дає підстави суду вважати, що ОСОБА_17 працював у відповідача технічним директором. Він таким вважався за посадою та виконував усі технічні питання, які виникали на торгових точках (кав'ярнях), зокрема: підбирав приміщення під кав'ярні та облаштовував їх, налагоджував технічний процес самої кав'ярні, інколи здійснював інкасацію або виконував обов'язки водія і привозив каву.

Провівши аналіз документів та свідчень, наданих суду свідками ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_23, ОСОБА_2, суд прийшов до висновку, що між позивачкою ОСОБА_1 та фізичною особою - приватним підприємцем ОСОБА_6 у період з 04 серпня 2012 року по 17 вересня 2013 року включно існували трудові відносини, тобто укладено фактичний трудовий договір, за яким ОСОБА_13 працювала продавцем кав'ярні під логотипом (символікою) «ІНФОРМАЦІЯ_1» у кондитерському цеху «ІНФОРМАЦІЯ_2», що знаходиться в місті Рівне по АДРЕСА_1. Фактично позивач була допущена до роботи директором ОСОБА_4, з відома та погодження ПП ОСОБА_6, однак без належного оформлення, передбаченого КЗпП України.

Відповідно до повідомлення Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 01.12.2014 року за № 1/1/12, в період роботи ОСОБА_1, зокрема з 04 серпня 2012 року по 17 вересня 2013року, відповідач ОСОБА_6 перебував в Україні протягом 5-ти місяців.

Дослідженням усіх доказів у сукупності, суд прийшов до висновку, що власником магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», а також кав'ярні «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка використовує логотип (символіку) «ІНФОРМАЦІЯ_1» є ОСОБА_6 Однак, оскільки відповідач періодично знаходився за кордоном, вирішенням питань його бізнесу займалась ОСОБА_24, яку вважали комерційним директором «ІНФОРМАЦІЯ_1».

На підтвердження заперечень проти позову, представник відповідача ОСОБА_3 надав суду постанову слідчого СВ Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області про закриття кримінального провадження від 06.07.2015 року, із якої вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_18 та ОСОБА_13 не перебували у трудових відносинах з ПП ОСОБА_6 протягом 2012-2013 року.

Разом тим, у судовому засіданні було встановлено, що першим заступником прокурора міста Рівне Максимчуком А.П. 05 жовтня 2015 року винесено постанову про скасування постанови про закриття кримінального провадження, оскільки процесуальне рішення про закриття кримінального провадження являється незаконним та передчасним, а кримінальне провадження для організації досудового розслідування з метою прийняття законного процесуального рішення направлено начальнику СВ Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області.

Факт перебування ОСОБА_1 як безробітної на обліку в центрі зайнятості в період з 03 січня 2012 року по 09 жовтня 2012 року, підтверджений довідкою Здолбунівського районного центру зайнятості від 25 лютого 2015 року за № 05-522, не спростовує доказів її роботи продавцем кав'ярні у кондитерському цеху «ІНФОРМАЦІЯ_2» у період з 04 серпня 2012 року по 17 вересня 2013 року включно та не впливає на розмір належних їй виплат заробітної плати.

Крім того, суд бере до уваги той факт, що по закінченні двох місяців роботи у відповідача, позивач припинила відвідувати центр зайнятості, а відтак отримувати допомогу по безробіттю, і це суд розцінює як підтвердження того, що вона була працевлаштована у відповідача.

Беручи до уваги, що з результатами ревізії на торговій точці «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка була двічі проведена в другій половині вересня 2013 року, роботодавець не ознайомив позивача, а після повторної ревізії її напарницю ОСОБА_18 18.09.2013 року не було допущено до роботи та протиправно відсторонено від роботи ОСОБА_13, а на їх місце прийнято нових працівників, суд прийшов до висновку, що підлягає до задоволення позовна вимога про визнання незаконними дії відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Щодо позовних вимог в частині невиплати відповідачем належних ОСОБА_1 сум заробітної плати, то відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про оплату праці» на роботодавцеві лежить обов'язок обліку виконуваної роботи та бухгалтерського обліку по оплаті праці.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України представник відповідача не надав суду доказів на підставу своїх заперечень проти позову, а також жодним чином не заперечував проти розрахунків належних виплат заробітної плати, проведених стороною позивача. Такої ж позиції під час розгляду справи дотримувалася третя особа на стороні відповідача.

За таких обставин, суд погоджується із розміром заробітної плати, визначеним стороною позивача, та який обчислено виходячи з графіку роботи торгівельної точки (кав'ярні) «ІНФОРМАЦІЯ_2», за яким режим роботи визначено з 9:00 до 21:00, тобто 12 годин за зміну ( робочий день).

За кожний день роботи продавцю виплачувалось по 50 гривень. В залежності від виручки, але за умови не менше 350 гривень, нараховувалися премії від 10 до 20 гривень. Окрім того, при позитивних результатах місячної ревізії, проводилася доплата по 5 грн. за кожний день.

Відповідно до ст. 95 КЗпП України оплата праці продавця повинна здійснюватися не менше мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством.

Крім того, за вимогами ч. 5 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку, чого роботодавцем зроблено не було.

Судом встановлено, що позивачу щомісячно виплата заробітної плати проводилася менше ніж встановлена мінімальна заробітна плата і підтвердженням цьому є Графік роботи торгівельної точки «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Відповідно до ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Беручи до уваги 15 днів роботи (в середньому в місяць) та 12-годинний робочий день, в місяць виходить 180 годин, а за умови 16 днів роботи - 192 години, що значно перевищує норму тривалості робочого часу, визначену законодавством України на кожний місяць.

За вимогами статті 106 КЗпП України надурочні години оплачуються у подвійному розмірі, однак ці вимоги не дотримано з боку відповідача.

Ст. 76 КЗпП України передбачено надання працівнику за кожний рік роботи відпустки тривалістю 24 календарних дні. Дана вимога також не виконана відповідачем. Відповідачем також порушено вимоги ст. 83 КЗпП України, за якими у разі звільнення працівника з роботи йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Окрім зазначеного, відповідач відмовив ОСОБА_1 у виплаті заробітної плати за 10,11,12,16 та 17 вересня 2013 року, а також не була проведена доплата до заробітної плати, коли вона працювала без вихідних у період з 23.08.2013 року по 31.08.2013 року включно, оскільки продавець ОСОБА_18 в цей період працювала на виїзній торгівлі на Майдані Незалежності в м. Рівне, підтвердженням чого є записи в касовому зошиті за вересень 2013року.

У заяві представника позивача ОСОБА_2 в порядку ст. 31 ЦПК України (про зменшення розміру позовних вимог) від 14 травня 2015 року надані суду розрахунки належних до виплати ОСОБА_1 сум заробітної плати, виходячи лише із мінімальної заробітної плати на час виплати.

При цьому, заробітну плату, яку отримувала ОСОБА_13 за місяць роботи, визначено з врахуванням Графіку роботи торгівельної точки «ІНФОРМАЦІЯ_2», затвердженого ОСОБА_4, наступним чином: в середньому на місяць кожний продавець працював 15 днів, а оскільки за день роботи проводилася оплата 50 грн., то за місяць це буде становити 750 гривень (15 днів. х 50грн.). Доплата по 5грн. за кожний день (до вересня 2013 по результатах ревізії не було нестач): 75 гривень (15 днів х 5грн.). Якщо брати в середньому премію 12,50грн. (від 10 до 15грн.), то в місяць це складає: 187,50 гривень. (12,50грн. х 15 днів роботи). Всього за місяць заробітна плата становить 1о12,50 гривень. (750грн. + 75грн. + 187,50грн.).

Розрахунки заробітної плати, яку необхідно було виплачувати ОСОБА_1, проведено з врахуванням мінімальної заробітної плати, відпрацьованих годин згідно режиму робочого часу, фактично проведених виплат заробітної плати відповідачем (обчислених у розмірі 1012,50грн. на місяць).

Таким чином, за період з 04 серпня 2012 року по 17 вересня 2013 року включно ОСОБА_1 належить виплатити недоплачену ПП ОСОБА_6 заробітну плату у розмірі 4 997,25 гривень. (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто сім грн.).

Розмір компенсації за час невикористаної відпустки визначено відповідно до пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995року, а саме за основу взято мінімальну заробітну плату 1 218 грн., визначено одноденний заробіток - 39,29 грн. (1218,00грн. : 31) та 26 календарних днів невикористаної відпустки.

Сума компенсації за час невикористаної відпустки становить 1 021,54 грн. (39,29грн. ?26 календарних днів).

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач ПП ОСОБА_6 порушив вимоги законодавства про працю і усупереч приписам статей 21, 24, 24-1 КЗпП України офіційно не уклав трудовий договір з позивачем ОСОБА_1 та не зареєстрував його у державній службі зайнятості, порушуючи вимоги статей 50, 66 КЗпП України встановив позивачу тривалість робочого часу понад 40 годин на тиждень без перерви та відпочинку, відповідно до вимог статей 115, 116 КЗпП України не виплатив зарплату, заборгованість якої склала 6 018,79 грн. та не провів остаточний розрахунок при звільненні.

Беручи до уваги дослідженні у судовому засіданні докази, суд вважає, що підлягає до задоволення позовна вимога ОСОБА_1 про визнання незаконними дії відповідача - ПП ОСОБА_6 щодо невиплати позивачці заробітної плати в повному обсязі, оплати надурочних робіт та щодо ненадання щорічної оплачуваної відпустки.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При визначенні розміру заробітку, який підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1, суд керується пунктами 2 та 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Звільненню ОСОБА_1 з роботи у вересні 2013 року передували серпень та липень 2013 року, у яких вона відпрацювала: у серпні 21 робочий день, а у липні 23 робочих дні.

Заробітна плата за серпень 2013 року становить 2 153,44 гривні, а у липні 2013 року 1 293,44 гривні.

За два місяці роботи, що передували звільненню заробітна плата становить 3 446,88 гривень (2 153,44 грн. +1 293,44 грн.).

Одноденний заробіток становить 78,34 гривні (3 446,88грн. : 44 роб. дні), а за період з 18 вересня 2013 року по 23 жовтня 2015 року включно визначено 526 робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Таким чином, середній заробіток за час затримки виплати ОСОБА_1 розрахункових коштів за період з 18 вересня 2013 року по 23 жовтня 2015 року включно становить: 41 206, 84 гривні (78,34грн. ? 526 робочих днів затримки виплати).

Суд прийшов до висновку, що підлягає частковому задоволенню вимога позивача щодо відшкодування моральної шкоди.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, суд, враховуючи вимоги ст.237-1 КЗпП України, згідно з якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, виходить з того, що відповідачем приватним підприємцем ОСОБА_6 допущено порушення законодавства про працю, яке виразилися в незаконному звільненні позивача, невиплаті належних їй сум заробітної плати, тобто встановлено наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні, оскільки внаслідок протиправних дій відповідача позивач зазнала моральних страждань, приниження, відчаю, втрати душевної рівноваги, життєвих перспектив, що змусило її докласти додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди суд, з урахуванням норм п. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України та пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами та доповненнями, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, бере до уваги характер та обсяг душевних та психічних страждань, яких зазнала позивач, їх тривалий характер, і приходить до переконання, що на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення із відповідача 2 000 (дві тисячі) гривень моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ч.7 ст. 43 Конституції України, ст. ст. 24, 24-1, 83, 94, 106, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про відпустки», ст. ст. 10, 11, 60, 79, 208, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294, 367 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_6, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4, про встановлення факту трудових відносин, визнання незаконними дій відповідача щодо звільнення з роботи, виплати заробітної плати, надурочних робіт, ненадання щорічної оплачуваної відпустки, зобов'язання відповідача провести донарахування та виплату належних сум заробітної плати на день звільнення з роботи, стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час затримки виплати розрахункових коштів та відшкодування моральної шкоди, задоволити частково.

Встановити факт трудових відносин між ОСОБА_1 та приватним підприємцем ОСОБА_6 в період з 04 серпня 2012 року по 17 вересня 2013 року включно.

Визнати незаконними дії приватного підприємця ОСОБА_6 щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи, виплати заробітної плати, надурочних робіт та щодо ненадання щорічної оплачуваної відпустки.

Зобов'язати приватного підприємця ОСОБА_6 провести донарахування та виплату належних ОСОБА_1 сум заробітної плати за період з 04 серпня 2012 року по 17 вересня 2013 року включно у розмірі 4997,25 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) грн. та компенсацію за час невикористаної відпустки у розмірі 1 021,54 (одна тисяча двадцять одна) грн.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час затримки виплати розрахункових коштів з 18 вересня 2013 року по день винесення рішення (станом на 23 жовтня 2015 року включно) у розмірі 41 206,84 (сорок одна тисяча двісті шість) грн.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 моральну школу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_6 в дохід держави 243,60 грн. по сплаті судового збору.

Рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць в сумі 1 723,44 (одна тисяча сімсот двадцять три) грн. допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського

міського суду Бердій М.А.