Ухвала суду № 53367029, 12.11.2015, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/387/15-ц

Провадження № 6/169/5/15

Категорія: 19

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 року смт. Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Турак О.В.

при секретарі Луцик Н.М.

з участю заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про встановлення способу виконання рішення у цивільній справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про встановлення способу виконання рішення у цивільній справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Заява обгрунтована тим, що ухвалою Турійського районного суду від 13 серпня 2015 року визнано мирову угоду між сторонами у справі. Проте, її умови відповідачем не виконуються, заборгованість, яку він зобовязався погасити в строк до 12 вересня 2015 року, згідно умов мирової угоди, не сплачена. У звязку з ухиленням відповідача від добровільного виконання взятих на себе за мировою угодою зобовязань позивач звернувся до ВДВС Турійського РУЮ із заявою про примусове виконання ухвали суду. Постановою державного виконавця від 23 жовтня 2015 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження, оскільки ухвала не відповідає вимогам п.п. 3,4,6 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що невиконання боржником у добровільному порядку взятих на себе за мировою угодою зобовязань утруднює виконання судової ухвали, ОСОБА_1 просить привести ухвалу Турійського районного суду від 13 серпня 2015 року у відповідність з вимогами ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», встановити спосіб виконання ухвали у вигляді звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) ОСОБА_3, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, а також звернення стягнення на заробітну плату (заробіток) та доходи боржника.

В судовому засіданні заявник та його представник заяву підтримали, просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом встановлено, що ухвалою Турійського районного суду Волинської області від 13 серпня 2015 року визнано мирову угоду, укладену між сторонами, на наступних умовах: «Відповідач сплачує позивачеві 14000 грн. в рахунок суми заборгованості. Сума заборгованості, що залишається несплаченою, в розмірі 13800 грн. та судовий збір в розмірі 640.00 грн. відповідач зобовязується сплатити позивачеві в строк до 12 вересня 2015 року».

Постановою державного виконавця від 23 жовтня 2015 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження, оскільки ухвала не відповідає вимогам п.п. 3,4,6 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обовязків сторін та предмета позову.

У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» виконанню державною виконавчою службою підлягають ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Вимоги до виконавчого документа закріплено у статті 18 цього Закону.

Однією з підстав відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження є невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» (пункт 6 частини першої статті 26 цього Закону).

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21 квітня 1999 року) було передбачено, що мирові угоди, які затверджені судом, відносяться до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Однак Законом України від 18 листопада 2003 року № 1255 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» положення пункту 5 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» виключено.

Отже, на момент постановлення ухвали суду про визнання мирової угоди вона не відносилась до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Системний аналіз зазначених норм показав, що у разі невиконання однією зі сторін зобовязань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Такі висновки зазначені у правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року №6-274цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, чинним ЦПК України не передбачено приведення ухвал суду про затвердження мирових угод у відповідність із вимогами ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" роз'яснено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 373 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Під зміною способу виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядок і спосіб, раніше встановлений.

При цьому, розглядаючи заяву про зміну способу виконання рішення, суд не вправі змінювати зміст рішення або його суть.

Наведені в заяві обставини, а саме невиконання рішення не є обставиною, що утруднює виконання рішення суду в розумінні ст. 373 ЦПК України і не є винятковим випадком, коли суд може встановити інший, ніж зазначений в рішенні суду, з огляду на спірні правовідносини, спосіб та порядок його виконання.

Крім того, зміна способу виконання рішення можлива лише на стадії його виконання, в той час як в даному випадку виконавче провадження не здійснюється.

Таким чином, оскільки жодної, передбаченої законом підстави для зміни способу виконання судового рішення не встановлено, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 210, 373 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про встановлення способу виконання рішення у цивільній справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд протягом пяти днів з дня її проголошення, а особою, без участі якої було постановлено ухвалу, - протягом пяти днів з дня отримання її копії.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий