Ухвала суду № 53365855, 04.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року м. Київ К/800/26518/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Ємельянова В.І., Рецебуринський Ю.Й.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.06.2014р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинського району Харківської міської ради про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 8494,88 грн., що включає в себе компенсацію за обслуговування на дому інваліда за період з 23.08.2005р. по 31.12.2007р. в розмірі 1121,61 грн., індекс інфляції за період з 23.08.2005р. по 31.12.2013р. в розмірі 2373,22 грн. та суму моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.03.2014р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014р., позовні вимоги за період з 23.08.2005р. по 04.08.2013р. залишено без розгляду.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.06.2014р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014р., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилася позивач, подала касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі пенсії. У частині п'ятій цієї ж статті вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до пункту 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення (затвер. постановою КМ України від 17.07.2003р. №1078) до об'єктів індексації не відносяться соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, в тому числі компенсаційна виплата, що призначається (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону № 1058-IV); додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму.

Судами встановлено, що позивач з 23.08.2005р. перебувала на обліку в УПСЗН Дзержинського району Харківської міської ради та отримувала компенсацію фізичній особі, яка надавала соціальні послуги інваліду 2 групи, ОСОБА_2

У зв'язку з невиплатою відповідачем компенсації за обслуговування на дому інваліда перед позивачем виникла заборгованість за період з 23.08.2005р. по 31.12.2007р.

29.09.2010р. позивач звернулась до начальника Дзержинського УПСЗН із заявою, в якій просила припинити виплату їй компенсацію як фізичній особі, яка здійснює соціальні послуги ОСОБА_2

Розпорядженням УПСЗН Дзержинського району Харківської міської ради від 12.10.2010р. виплату компенсації позивачу припинено з 14.02.2008р. у зв'язку з оформленням обслуговування в територіальному центрі соціального обслуговування пенсіонерів «Турбота» Дзержинського району.

Згідно листа Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 27.06.2012р. компенсація фізичній особі за надання соціальних послуг інваліду 2 групи за період з 23.08.2005р. по 31.12.2007р. позивачу нарахована у розмірі 2325,46 грн., однак не отримана позивачем у зв'язку з її відсутностю за адресою реєстрації.

Залишаючи без розгляду позовні вимоги за період з 23.08.2005р. по 04.08.2013р., суди виходили з того, що позивачем пропущений передбачений статтею 99 КАС України строк звернення до суду.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що компенсаційна виплата за надання соціальних послуг не підлягає індексації.

Крім того, позивачем не було надано доказів заподіяння моральних страждань внаслідок протиправної бездіяльності відповідача.

З висновками судів щодо відсутності підстав для задоволення позову колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по компенсації за обслуговування інвалідів залишені без розгляду, решта позовних вимог є похідними, а тому суди обгрунтовано прийняли рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.06.2014р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014р. у даній справі - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Головуючий: О.П. Стародуб

Судді: В.І. Ємельянова

Ю.Й. Рецебуринський