Ухвала суду № 53365801, 19.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/41428/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Грецьке сільськогосподарське підприємство «Афіни»

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.10.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012

у справі № 2-а-3666/11/2170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Грецьке сільськогосподарське підприємство «Афіни»

до Нижньосірогозської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Українсько-Грецьке сільськогосподарське підприємство «Афіни» звернулося до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Нижньосірогозської МДПІ від 16.05.2011 № 0000032301 та від 24.05.2011 № 0000032302.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19.10.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012, у задоволенні позову відмовлено.

ТОВ Українсько - Грецьке сільськогосподарське підприємство «Афіни» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200, п. 209.4 ст.209 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 за N 250/2054, Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.02.1911 за N 197/18935, ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Нижньосірогозською МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2011 року, за результатами якої складено акт від 11.05.2011 № 4/21-1/33582550. Актом зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 198.3, 198.4, 198.5 ст. 198, п.п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 215 Податкового кодексу України, що слугували підставою для прийняття:

- податкового повідомлення-рішення від 16.05.2011 № 0000032301 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 118183 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 24.05.2011 № 0000032302 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 61328 грн.

Вчинення позивачем вказаних порушень податковий орган пов'язує з тим, що позивач, перебуваючи на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість, у зв'язку із проведеними у лютому-березні 2011 року експортними операціями з поставки насіння гарбузового врожаю за 2010 рік до загальної декларації з ПДВ безпідставно переніс показники податкового кредиту із спеціальної (скороченої) декларації з ПДВ за ці періоди. При цьому податковий орган наголошує на тому, що показники податкового кредиту спеціальної (скороченої) декларації з ПДВ, які перенесені до загальної декларації з ПДВ, не пов'язані з операціями щодо виробництва (вирощування) сільськогосподарської продукції - насіння гарбузового врожаю 2010 року.

Позиція податкового органу, з якою погодились суди попередніх інстанцій, полягає в тому, що позивач повинен був перенести зі спеціальних (скорочених) декларацій до загальних декларацій ті показники податку на додану вартість, що включені до складу податкового кредиту у попередніх податкових періодах у зв'язку з виробництвом (вирощуванням) насіння гарбузового врожаю 2010 року, експортованого у лютому-березні 2011 року.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Виходячи з положень п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. «а» п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до положень п. 209.4 ст. 209 Податкового кодексу України (далі - Кодексу) при вивезенні сільськогосподарських товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту сільськогосподарське підприємство - виробник таких товарів/послуг має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів. Таке відшкодування здійснюється у загальному порядку.

Відповідно до п.п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України виробничими факторами, за рахунок яких сформовано податковий кредит, є: товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Враховуючи викладене, сільськогосподарське підприємство, перебуваючи на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість, має право на формування податкового кредиту за операціями, пов'язаними з виготовленням такої продукції, у періоді такого виготовлення та має право на заявлення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному порядку у періоді здійснення експорту продукції.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Механізм відображення сільськогосподарськими підприємствами у податкових деклараціях з ПДВ бюджетного відшкодування у період до 04.03.2011 регулювався Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 за N 250/2054 (чинного до 04.03.2011), а після 04.03.2011 - Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.02.1911 за N 197/18935.

Вказаними нормативно-правовими актами передбачено порядок коригування податкового кредиту шляхом перенесення сплаченого у зв'язку з виробництвом (виготовленням) сільськогосподарської продукції, експортованої у митному режимі експорту, податку на додану вартість, включеного до складу податкового кредиту за операціями сільськогосподарських підприємств у скороченій декларації, до загальної декларації.

Системний аналіз викладених положень дає підстави для висновку, що для отримання бюджетного відшкодування з ПДВ у зв'язку з експортом сільськогосподарської продукції сільськогосподарський товаровиробник повинен перенести податковий кредит, сплачений за операціями щодо виробництва такої продукції, та задекларований у періоді виготовлення такої продукції, із скороченої (сільськогосподарської) декларації до загальної декларації з ПДВ у періоді здійснення такого експорту та подати у відповідності до п. 200.7 ст. 200 Кодексу таку декларацію із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування податковому органу.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач для перенесення податкового кредиту зі скороченої до загальної декларації з ПДВ мав використати виключно ПДВ, сплачений (нарахований) у зв'язку з виробництвом та продажем експортованої сільськогосподарської продукції (гарбузового насіння врожаю 2010 року).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем фактично до податкового кредиту загальної декларації з ПДВ перенесено поточний податковий кредит скороченої декларації з ПДВ за лютий-березень 2011 року, а не показники податкового кредиту, сплаченого у зв'язку з виготовленням експортованої сільськогосподарської продукції (гарбузового насіння врожаю 2010 року).

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 16.05.2011 № 0000032301 та від 24.05.2011 № 0000032302.

Суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224 , 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько - Грецьке сільськогосподарське підприємство «Афіни» залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.10.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун