Ухвала суду № 53365690, 05.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 року м. Київ К/9991/37955/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Антипенку В.В.,

за участю представника позивача Кобилинського П.І., відповідача Бідзян А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 по справі №0670/8519/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Коростенський щебзавод"

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2011 року Товариством до суду заявлений позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.08.2011 № 0000702301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 3 807 143,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 943 256,00 грн., від 18.08.2011 № 0000692301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 207 250,00 грн. та визначено податкове зобов'язання у сумі 12 058 677,00 грн., від 18.08.2011 № 0000682301, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції з ПДВ у сумі 43 328,00 грн. та від 18.08.2011 № 0000732301, яким позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Під час розгляду справи, враховуючи клопотання про заміну позивача на правонаступника, у відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допустив заміну позивача у справі - Відкритого акціонерного товариства "Коростенський щебзавод" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Коростенський щебзавод"

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена планова перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011, за підсумками якої складено акт від 02.08.2011 № 1162/23-01/01374567 та прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на 342 094,00 грн., пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на 207 2850,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за березень 2011 року у сумі 6650,00 грн., пп. 7.8.2 п.7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства", що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 3 465 049,00 грн.

Такі висновки фахівців контролюючого органу вмотивовано тим, що фактично господарські операції між позивачем та контрагентами ТОВ "Укрпромтехснаб" та ТОВ "Весна - Дніпро" не спричинили реального настання правових наслідків, оскільки, поставка товару не підтверджена належно оформленими товарно - транспортними накладними, а вказані контрагенти не мають реальної можливості (необхідних умов) для здійснення господарських операцій (трудових ресурсів, виробничого та будівельного обладнання, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів), що було виявлено шляхом аналізу баз даних контролюючого органу та автоматизованого співставлення за допомогою "Системи обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та враховано результати перевірки проведеної у ТОВ "Весна - Дніпро". Крім того, контролюючий орган вважає безпідставним і формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Паритет - М" (переробка щебеню), оскільки, по-перше, позивач має всі необхідні умови (виробничі потужності, кваліфікований персонал) для самостійного забезпечення відповідного виробництва, а, по-друге, первинні документи, зокрема, акти виконаних робіт, оформлені з порушенням вимог чинного законодавства. Таким чином, вищезазначене, на думку контролюючого органу, свідчить про порушення позивачем ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, а отже такі правочини є нікчемними та не породжують правових наслідків, зокрема, і щодо формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ. Порушення ж пп. 7.8.2 п.7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", на думку контролюючого органу, полягало у тому, що позивачем за результатами 2009 року отримано прибуток, проте не сплачено авансового внеску з податку на прибуток нарахованого на суму дивідендів, визначених законом для виплати.

Зазначені висновки покладені в основу основних мотивів касаційної скарги.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємства" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Так, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

А, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що кореспондується з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу), що також кореспондуються з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями, та підтверджені відповідними первинними документами. Це однаковою мірою стосується як витрат, пов'язаних із одержанням прибутку, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

У ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинам, що спростовують позицію державного податкового органу про недостовірність даних податкового обліку платника податків. Зокрема, судом досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку та податкового обліку, встановлено реальне виконання договорів поставки та договору підряду (переробка щебеню) укладених з контрагентами (ТОВ "Укрпромтехснаб", ТОВ "Паритет - М", ТОВ "Весна - Дніпро") та використання позивачем придбаних робіт (послуг) у власній господарській діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених, у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинних документів (договори, накладні на товар, податкові та видаткові накладні, акти прийому - передачі щебеню на переробку та з переробки, акти приймання - передачі товару, акти виконаних робіт, рахунки фактури, платіжні документи).

Суди також цілком правомірно не взяли до уваги посилання контролюючого органу на недоліки товарно - транспортних накладних (по господарським правовідносинам з ТОВ "Укрпромтехснаб") та на їх відсутність (по господарським правовідносинам з ТОВ "Весна - Дніпро"), як на підставу безтоварності проведених господарських операцій, оскільки, товарно-транспортні накладні є доказом лише факту перевезення (переміщення), натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується наявними в матеріалах справи належно оформленими видатковими накладними. Крім того, позивачем було надано, а судами досліджено, товарно - транспортні накладні по господарським правовідносинам з ТОВ "Укрпромтехснаб", які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Також слід зазначити, що жодним нормативно - правовим актом не затверджено форми бланку акту виконаних робіт (послуг) чи акту приймання-передачі товару, робіт (послуг), крім законодавчо встановленого мінімуму обов'язкових реквізитів, встановлених ст. 9 Закону № 996-XIV для первинних та зведених облікових документів - назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

А певні недоліки в заповненні актів виконаних робіт носять оціночний характер та не є підставою для висновку про позбавленні юридичної сили і доказовості зазначених первинних документів щодо придбання позивачем товару (послуг), оскільки в силу відсутності визначення поняття "податковий облік" в чинному законодавстві та з точки зору пп. 1.2.3 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в банках України, в якому зазначено, що податковий облік ведеться з метою накопичення даних про валові доходи та валові витрати відповідно до законодавства України і використовується для складання податкової звітності, форма, правила, порядок і термін подання якої визначаються ДПАУ, та при цьому, як зазначено у цьому пункті Положення, зміни в податковому обліку не впливають на фінансовий облік, фінансовий (бухгалтерський) та податковий облік - це різні поняття. Відповідно, недотримання вимог, що пред'являються до оформлення первинного документа в бухгалтерському обліку, не може бути безумовним висновком про безпідставність виникнення податкової вигоди.

Крім того, судами попередніх інстанцій цілком правомірно зазначено, що залучення позивачем для виконання певних видів робіт (переробка щебеню) інших суб'єктів господарювання (ТОВ "Паритет - М"), при наявності власних виробничих потужностей та кваліфікованого персоналу, не суперечить нормам чинного законодавства та не позбавляє позивача права на віднесення понесених ним витрат до валових та відповідно на формування податкового кредиту по фактично здійсненим господарським операціям з таким суб'єктом господарювання.

Доводи відповідача про нікчемність, укладених договорів між позивачем та його контрагентами, судами попередніх інстанцій також правомірно не прийнято до уваги, оскільки відсутність у суб'єктів господарювання (ТОВ "Укрпромтехснаб" та ТОВ "Весна - Дніпро") достатніх матеріальних чи будь - яких інших ресурсів для здійснення господарської діяльності не має своїм наслідком нікчемність укладених ними правочинів чи слугувати доказом наявності у вказаних суб'єктів господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Наявність чи відсутність певних обставин встановлюється на підставі будь-яких фактичних даних, що мають значення для справи, та які є доказами у розумінні ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідають висунутим процесуальним законом критеріям належності, допустимості та достовірності таких доказів, а тому, за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Проте, всупереч вимогам ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем належних та допустимих доказів суду надано не було.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Також, судом першої інстанції встановлено, що згідно пояснень представників контролюючого органу, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.08.2011 № 0000692301 в частині визначення позивачу додаткового зобов'язання з ПДВ в сумі 12 058 677,00 грн. є помилковим та не підтверджується матеріалами перевірки, як не підтверджується донарахування вказаної суми податкового зобов'язання і матеріалами справи (первинними документами), що були надані сторонами під час розгляду справи.

Щодо не сплати позивачем авансового внеску з податку на прибуток нарахованого на суму дивідендів, визначених законом для виплати, то колегія суддів зазначає, що відповідно до абз. 1 пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п. 10.1 ст. 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

А, відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" (зі змінами, внесеними згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 №2154-VI) виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків. У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства.

За приписами ч. 5 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" питання порядку розподілу прибутку, визначення строків та порядку виплати частки прибутку? (дивідендів) відносяться до виключної компетенції загальних зборів акціонерів. Виконавчі органи позивача в особі правління чи його голови не наділені таким правом і не можуть п?риймати рішень з цих питань.

Таким чином, з аналізу вказаних норми вбачається, що нарахуванню та внесенню до бюджету авансового внеску повинно передувати рішення емітента корпоративних прав про виплату дивідендів акціонерам (власникам).

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи загальні збори акціонерів ВАТ "Коростенський щебзавод" в 2010 році не відбулися, питання про затвердження річної фінансової звітності Товариства за 2009 рік не розглядалось та рішення про здійснення виплат акціонерам дивідендів за підсумками роботи 2009 року не приймалось, що спростовує висновок податкового органу про обов'язок позивача нарахувати та сплатити до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток нарахованого на суму дивідендів.

Суд касаційної інстанції також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 510,00 грн. за ненадання платником податків для перевірки оригіналів документів чи їх копій про його господарські взаємовідносини з ТОВ "Укрпромтехснаб" та ТОВ "Паритет-М", а також фінансової звітності підприємства за 2009 та оборотно-сальдових відомостей за січень-листопад 2009, оскільки оригінали вищезазначених документів надавались посадовим особам контролюючого органу під час проведення перевірки, що не заперечувалось останніми під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Отже, платник податків належними та допустимими доказами, оцінка яких зроблена судами з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, спростував доводи податкового органу щодо вчинення ним податкових правопорушень.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 по справі №0670/8519/11залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко